Неймовірна, захоплива історія подорожі гномів до гори, в якій дракон зберігав накладене золото. Сутички із гоблінами, зустрічі із чарівними істотами, тонка межа між життям та погибеллю, історія дружби та відданості, гарний приклад командної роботи та безліч усього того, що на мить повернуло мене в мій підлітковий вік, коли я вперше читала цей твір та дивилась на світ трохи іншими очима. Що сказати, я в захваті, мене переповнюють емоції і радість від того, що я все-таки люблю фентезі ❤️

Я обожнюю мову автора, його описи природи та зокрема неймовірні пісні та атмосферу, настільки поринаєш, що потім важко відірватися від книги. Але найбільше я в захваті від самого світу, який створив Толкін (раси, місця, легенди, поведінка тих чи інших створінь, ґолума і смоґа окремою категорією взагалі, будь ласка) І хоча деякими моментами головні герої все ж програють своїй кіношній версії як і остання чверть книги (де розповідається про дракона і битву п’ятьох армій, на жаль, мені просто не вистачило самих подій і взаємодій, вони надто швидко завершилися і до кінця не були розкриті) все одно ніжно люблю цю історію як і усіх ґномів та Більбо (кожного разу сміюся, як він біситься через ґномівський гармидер і бажання вернутися додому, мати сніданок і теплу ванну, просто зрозуміла його на всіх рівнях ???) з Ґандальфом (добре, не буду применшувати, мені подобаються тут майже всі персонажі, які траплялися на шляху)

Я не фанат фентезі, і з цього жанру я читав небагато, але ця книга справила на мене приємне враження. Для мене "Сильмариліон" видався як поезія в прозі, дуже піднесений та поетичний тон повіствування. Гадаю, що з часом я прочитаю інші книги Толкіна.

Ходіть-но сюди, любі друзі! Час покинути свою затишну кімнатку з книгами та поринути в світ великої пригоди! Це моє перше знайомство з творчістю Толкіна і то є заслугою моєї любої подруги. Мені дуже хотілося почитати якогось легкого фентезі з незакрученим сюжетом і приємними персонажами. І ось він - "Гобіт" - це легка історія, казочка, яка досить швидко та лагідно розповість вам про одну надзвичайну та важливу пригоду маленького гобіта на ім'я Більбо Торбин, загадкового чарівника Гендальфа та компанії гномів, чиїм ватажком виступає Торін Дубощит. "- Добрий ранок! - привітався Більбо, не маючи на гадці нічого іншого. - Що ти маєш на увазі? - спитав Гендальф. - Бажаєш мені доброго ранку, чи гадаєш, що цей ранок добрий, хочу я цього чи ні, чи цього ранку всім належить бути добрими? - Усе разом, відповів Більбо. - І ще дуже добрий ранок, щоб покурити люльку на свіжому повітрі" Одного спокійного дня (як і багато інших спокійних днів із життя Більбо), до нього приходить чаклун, пропонуючи маленькому гобіту вступити в команду та піти в далекі землі. Звісно ж, домосидюшка-Більбо зовсім того не хотів, тому (трошки хамовито) він проказав "Добрий ранок" на знак прощання. Та не все так просто - в той же вечір в нірку, де живе наш головний герой, починають потроху приходити неочікувані гості - гноми, які заходять як до себе додому, знімають верхній одяг, замовляють собі страви та всідаються на стільцях у залі для гостей (а гобіти дуже товариський народ, щоб ви знали!). І звісно ж, бідолажка Більбо нічого не міг із цим поробити. Його неначе ніхто не слухав, аж поки не прийшов Гендальф. І тоді почалася історія: гноми - гірський народ, який займається видобуванням коштовних мінералів, ковкою найкращої броні та оздобленням найчудовіших прикрас. Але їхній дім зайняв страшний дракон на ім'я Смог, через якого пригода й починається ? Наш головний герой не відрізняється якимось талантом, суперсилою чи навіть хоробрістю - навпаки, він увесь час думає про те, наскільки хоче повернутися у свою затишну домівку і взагалі навіщо він погодився піти на ризики якоїсь незрозумілої (а, можливо, ще й смертельної!) пригоди. Проте навіть такий персонаж зміг стати корисним завдяки своїй кмітливості та долі удачі ;) Це цікаве фентезі, яке вже стало класикою. Автор книги оповідає нам наче якусь небувальщину, яку він почув колись сам. Насправді, історія написання "Гобіта" ще цікавіша, адже спочатку це мала бути казка для його дітей. В книзі мало "води", достатньо життєві та живі персонажі зі своїми характерами, а також простий і цікавий сюжет. Враховуючи, що далі нас чекає "Володар перснів", я можу впевнено сказати, що "Гобіт" можна прочитати як повністю самостійну книгу як дорослим, так і дітям! Я з великим задоволенням занурилась у світ Середзем'я, який заворожує тебе своїми піснями, місциною та персонажами. Книга читається легко та не перенавантажує голову зайвою інформацією. Рекомендую всім - і великим, і малим ? "Трощіть порцеляну і бийте скло! Тупіть ножі і гніть виделки! Більбо Торбину це б допекло - Молоком заливайте всі закапелки!"

Мені надзвичайно сподобалася книга “Гобіт, або Туди і Звідти” — це чарівна та захоплива історія, яка стала класикою світового фентезі і є передісторією легендарної трилогії “Володаря Перснів”. Дж. Р. Р. Толкін створює живий і яскравий світ, де звичайний гобіт на ім’я Більбо Торбин вирушає у несподівану подорож, що змінює його назавжди. На перший погляд, Більбо — миролюбний і боязкий персонаж, який надає перевагу спокійному чаюванню з пиріжками (всі ми його розуміємо, хе-хе), а не будь-яким пригодам. Але поступово він розкривається як сміливий, розумний і благородний герой. Разом з Більбо ми проходимо подорож, сповнену небезпечних сутичок з тролями, ґоблінами, ельфами та гігантськими павуками. Але також для рівноваги в цій історії є й приємні знайомства та світлі моменти. Книга написана легкою мовою, з добрим гумором і тонким моральним підтекстом. Вона підійде і для дітей, і для дорослих — кожен знайде в ній щось своє. “Гобіт” — це про те, як навіть найменша істота здатна змінити хід подій, якщо наважиться вийти за межі звичного. Рекомендую всім, хто любить фентезі, пригоди та приємний гумор.

Улюблена історія з дитинства) Дуже гарні ілюстрації всередині, лаконічно, видавництво справді якісне із зручним шрифтом. Ти або любиш Толкіна і його всесвіт, або ще на шляху до цього) Переклад справді гарний, читається легко і передає стилістику оригінального твору. Я в захваті від цієї книги! Шкода, що "Володар Перснів" від Астролябії поки що немає ілюстрацій. Але я не втрачаю надії, що колись якесь українське видавництво ощасливить поціновувачів Толкіна виданням ілюстрованої трилогії.

"Сильмариліон" — це не просто книга, а велична міфологія Середзем’я, яка розкриває його найдавнішу історію. Тут немає легкого пригодницького тону, як у "Гобіті" чи "Володарі Перснів". Натомість це складне, величне і подекуди трагічне чтиво про богів, ельфів, силу і падіння. Книга розповідає про створення світу, боротьбу між добром і злом, гординю і жертовність. Особливо вражають історії Феанора і Сильмарилів, трагедія Берена й Лутієн, і доля Туріна Турамбара. Мова в книзі піднесена, нагадує стародавні саги, що додає глибини і серйозності всім подіям. Це не просте читання, але для тих, хто любить Толкіна і хоче зрозуміти глибинну основу його світу — "Сильмариліон" обов’язковий. Рекомендую тим, хто шукає не лише пригод, а й філософської глибини, стилістичної краси та легендарної атмосфери.

"Діти Гуріна" — одна з найкращих книг професора Толкіна, що без сумніву потрапляє до списку моїх улюблених творів. Хоча я й не певна, коли знову в мене стане моральних сил перечитати цю книгу, адже це важка і болісна історія, що залишає після себе важкі емоції. Я спеціально не читала анотацію, щоб не дізнатися про сюжет і уникнути спойлерів. Однак підсвідомо я вже мала певні очікування від книги. Мені здавалося, що це буде щось середнє між "Гобітом" і "Володарем перснів". Ох, я й помилилась... скільки сліз я пролила… Так, тут теж є ельфи, люди, гноми, орки й дракони. А ще тут є війна. Полон. Окупація. Намагання відновити мирне життя в умовах страшних трагедій й постійна зустріч з нерозумінням тих, хто ці трагедії не переживав... Загалом, мені вдалося провести чимало паралелей між подіями цієї книги та нашою сучасною реальністю. "Діти Гуріна" — це не просто історія однієї родини, це трагедія, що розгортається на фоні завоювання Середзем'я Морґотом. Читати її важко, боляче й сумно, але читати її точно варто. Це книга, що змушує замислитися. Оповідь доповнюють неймовірні, атмосферні ілюстрації Алана Лі, які хотілось розглядати й розглядати. 5/5