Книга розповідає історію трагічного життя китайської дівчинки кінця 19 сторіччя. За своє коротке життя їй довелося пережити багато трагічних подій: убивство батьків, жебрацтво, викрадення, будинок розпусти, етнічні чистки тощо. Хоч драма це не зовсім мій жанр, читалася книга легко й інколи навіть захопливо. У фіналі мені хотілося б більше конкретики, а не типу здогадайся сам. Це дебютний роман авторки, але написаний він доволі якісно. Поціновувачам драматичного жанру раджу.

Роман про втрату, виживання та пошук власного голосу. Історія Лін Дайю захоплює з перших сторінок і змушує співпереживати її боротьбі в жорстокому світі расизму й насильства. Поєднання реалій Америки ХІХ століття з мотивами китайської міфології надає роману глибини та символізму.

Ця книжка для мене була дуже важкою психологічно. Історія головної героїні вийшла якоюсь затягнутою, сповнена новими і новими труднощами. Дуже прикро, що це на реальних подіях. Дуже болюче, не справедливо і важко спостерігати за тим, що там описано.

Цей історичний роман розповідає трагічну історію маленької дівчинки та всього китайського народу. Дайю викрадають, утримують в полоні рік, а потім перевозять до США в бочці з вугіллям, щоб продати в бордель. Дівчинка мала сімʼю та мрії, які в одну мить зруйнувалися. Коли Дайю знаходить новий сенс життя, у неї знову забирають цю надію. І так повторюється знову і знову... Мене дуже вразила героїня - вона не здається, багато працює і робить усе можливе, щоб повернутися додому. Книга наповнена історичними фактами та міфологією. Авторка чудово передає атмосферу та непохитний дух китайського народу, який пережив стільки горя через дії інших людей. Роман написаний неймовірно чудесно, від деяких сцен неможливо відірватися, а через несправедливість, що спіткає героїв, сльози навертаються на очі. «Чотири скарби неба» — це історичний роман, який нагадує про те, що такі жахливі явища, як расизм, викрадення дітей, рабство та сексуальне насильство, на жаль, існували завжди і залишаються актуальними донині. «Ії тягарем було народитися дівчиною. А від такого ярма ніхто з нас не вільний, навіть я»

Довго відкладала, оскільки знала, що книга викличе сльози через відгуки. Дала книзі шанс. Але, на жаль, не змогла продовжити далі 72 сторінки. Читається повільно, сюжет не захоплює, а думками постійно відволікаєшся. Немає бажання повертатись до неї, просто не зачепило. Можливо, ця історія потребує особливого настрою чи терпіння, але для мене вона виявилась важкою і емоційно порожньою. Не моя.

Цей історичний роман розповідає трагічну історію маленької дівчинки та всього китайського народу. Дайю викрадають, утримують в полоні рік, а потім перевозять до США в бочці з вугіллям, щоб продати в бордель. Дівчинка мала сімʼю та мрії, які в одну мить зруйнувалися. Коли Дайю знаходить новий сенс життя, у неї знову забирають цю надію. І так повторюється знову і знову... Мене дуже вразила героїня - вона не здається, багато працює і робить усе можливе, щоб повернутися додому. Книга наповнена історичними фактами та міфологією. Авторка чудово передає атмосферу та непохитний дух китайского народу, який пережив стільки горя через дії інших людей. Роман написаний неймовірно чудесно, від деяких сцен неможливо відірватися, а через несправедливість, що спіткає героїв, сльози навертаються на очі. «Чотири скарби неба» - це історичний роман, який нагадує про те, що такі жахливі явища, як расизм, викрадення дітей, рабство та сексуальне насильство, на жаль, існували завжди і залишаються актуальними донині. «Ії тягарем було народитися дівчиною. А від такого ярма ніхто з нас не вільний, навіть я»

«Зрештою, має ж бути у цьому світі хоч щось хороше. Хочеться в це вірити. Є надія, а це вже щось.» Промовляю ім’я головної героїні і мурахи шкірою. Дайю — маленька дівчинка, яку спіткала жахлива доля. Невинна, добра мрійниця яка в тринадцять років вимушена стати дорослою та виживати.  “Чотири скарби неба” розповідає історію дівчинки, яку викрали і в бочці з вугіллям переправили до Америки. Злиденне життя вдома не зрівняти з боротьбою, яку розпочинає дівчинка в чужій країні, де вирують антикитайські настрої. Від школи каліграфії до будинку розпусти і магазину в горах — роман веде нас услід за героїнею, яка відчайдушно шукає себе. Дайю назвали на честь персонажа китайської міфології з трагічною долею. Вона ненавиділа своє ім’я, вважаючи, що всі нещастя спровоковані саме цим фатумом. Дівчинка жила своє маленьке життя і почувалася найщасливішою. Мріяла бути рибалкою та прожити все життя на човні, любила бути господинею з мамою, розумнішати з батьком та садити город з бабусею. В один момент безтурботне життя обірвалося. Маленька дівчинка опинилася одна у великому місті без жодного уявлення що робити далі. Дайю починає вивчати каліграфію і відчуває у цьому поклик долі. Знаходить свої чотири скарби неба, які стають її опорою та душевним прихистком.  Я вражена психологічним портретом головної героїні та оповідальною майстерністю авторки. Стиль емоційно напружений, реалістичний, сповнений символізмом. Книга гармонійно поєднує реальність з елементами китайської міфології та каліграфії, що додає історії багатошаровості. Підіймає теми расизму, соціальної ізоляції та пошуків власної ідентичності. Читаючи, я постійно думала, як багато людей стикаються з подібними викликами, почуваються втраченими та самотніми. Хтось знаходить сили рухатися далі, а хтось кориться долі й робить крок у прірву, до «списку втраченого додаючи ще й себе». Неможливо не співчувати. Хочеться кричати, що абсолютно кожен має право бути прийнятим, незважаючи на колір шкіри чи походження. Це дуже важка історія та я раджу прочитати кожному.

"Її тягарем було народитися дівчиною." Цим все сказано. Історія дійсно скляна. Мені дуже складно "переварювати" будь-яку дискримінацію, а тут вся книга на таку тематику. Читалася морально важко. Настільки реалістично і жахаюче все описано. Не можу зрозуміти, чому люди такі жорстокі, хто вирішує які раси чи стать кращі, навіщо все це взагалі? Чому чоловікам цікаво принижувати жінок і використовувати їх як іграшку для своїх втіх? Про юних і дітей взагалі мовчу. Невже немає відповідної дорослої жінки, з якою можна справді насолоджуватися вдвох? Що і кому вони намагаються довести? А найбридкіше те, що навіть у сучасному світі весь цей бруд ще досі актуальний. От виринає питання, чому у більшості випадків (особливо у кексуальній сфері), саме у чоловіків якісь заморочки і відхилення? Мені аж снилися кошмари, бо й так почуваюся дискомфортно у компанії деяких недочоловіків. І я щаслива, що у нас у країні нарешті є жіночі вагони у поїзді, бо стрес бути у купе із незнайомими чоловіками. А ті моменти у книзі із перевезенням дівчат у бочках із вугіллям протягом 3 тижнів! Я б точно не витримала таких мук. А потім що на них чекало? Чесно, я до останнього сподівалася на позитивний фінал... Хлопчик Семюель розчарував, але я розумію причину його бездіяльності. Шкода і його. До речі, незадоволення місцевих жителів має причини, неприємно, коли іммігранти перетягують на себе клієнтів і т.д., але ж має бути здорова конкуренція. Значить, вам є над чим працювати, щоб зацікавити свого споживача. Навіщо нищити чесних роботяг? Також хочу відмітити описи мистецтва каліграфії, аж самій закортіло спробувати це ремесло. Ніколи про нього не думала у такому ключі. А ще вдячна авторці за всі пояснення і передісторію написання роману у кінці книги. Момент про те, що американці вважають, що корінні індіанці теж азійські нащадки і не мають ніяких прав - ? . У деяких людей немає ні сорому, ні совісті. Жах. До речі, вказано, що в історії є фантастична складова. Як на мене, це просто була захисна реакція головної героїні, яка уявляла свою відому міфічну тезку. Книга точно вартує уваги, бо вона про важливе і ще, на жаль, про досі актуальні теми. Але не впевнена, що перечитуватиму історію, бо вона - скляне скло. P.S. Єдине зауваження до оформлення палітурки - дівчина там європейського типажу, а має бути азійкою.