Даян Чемберлен

Книжка про подорожі в часі та свого роду сучасна інтерпретація притчі про Соломона і матерів. Правда тут у ролі Соломона і обох жінок виступає сама головна героїня у різні моменти свого життя. Гарно показано, як з жінки, яка народила омріяну дитину, головна героїня стає справді матір’ю для своєї доньки, коли починає розуміти всю відповідальність батьківства.

У далекому 1970 році Кароліна Сірз стає молодою вдовою, бо чоловік загинув у В’єтнамі, але одночасно з тим, отримує дарунок долі – взнає, що вагітна. Але, дізнавшись, що в дитини можлива вада серця і вона скоріше за все помре одразу ж після пологів, наважується на відчайдушний крок – подорож у 2001 рік, коли такі діти успішно виживають, завдяки досягненням медицини та хірургії зокрема. Героїня мала отримати допомогу і благополучно повернутися з дитиною в 1970 рік. Допомагає їй у цьому її зять, який виявився потраплянцем з далекого 2011 року, тож знає, як саме подорожувати у часі.

Але все виявилося не так просто. І нашу героїню очікують декілька подорожей замість однієї, крім 1970 і 2001 ми побачимо її у 2013 році. Який вибір кожного разу стояв перед молодою жінкою, що рухало її вчинками, що вона відчувала, про що думала, коли вчиняла так чи інакше. Все це авторці дужу вдало вдалося показати. Книжка викликає багато емоцій та спонукає до роздумів про батьківство, виховання, стосунки у родині. Та й цікаво було, на яких саме моментах зупиниться авторка, коли показувати той чи інший період часу. Авторка не розчарувала, використавши дуже відомі події, як пояснення до тих чи інших сюжетних ходів книжки. Загалом книжка сподобалася і раджу її до читання.

Дуже хочеться розповісти більше і про героїню, і про сюжет. Але будуть спойлери, тому скажу лише, що остання третина книжки не менш цікава, ніж перші дві. Прочитаєте ви книжку дуже швидко, і фінал скоріше за все вас задовольнить.

Ця книга вразила мене до глибини душі – в найкращому сенсі цього слова. Спочатку я бралася за неї з великою обережністю, адже тема подорожей у часі зазвичай мене не приваблює. Але авторка майстерно зруйнувала мої упередження, створивши історію, яка захоплює з перших сторінок і перевертає все з ніг на голову. У центрі сюжету – неймовірна, безумовна материнська любов. Це розповідь про те, як далеко може зайти мати, щоб захистити свою дитину. Як мама, я відчула цей сюжет дуже особисто і переживала його на глибокому емоційному рівні. Уявити себе на місці головної героїні було одночасно зворушливо й нестерпно боляче.
Книга сповнена несподіваних поворотів і напружених моментів, які тримають у постійній зацікавленості, а її темп і структура просто ідеальні. Рекомендую всім, хто шукає емоційну історію з глибоким змістом.

Така чуттєва історія💔💔💔
На початку було трішки нудно читати, тим більше в мене пару останніх книг були про подорожі в часі. Але потім був такий напружений сюжет і так хотілося, щоб все закінчилося добре, що я не втрималася і прочитала епілог, бо просто не могла читати і переживати😁

Чудова життєва історія, від якої не відірватися, навіть дві. І детективна складова тут не головне, просто скоріш хочеться дізнатися таємницю минулого та розвиток подій у теперішньому.
Історія вузьколобості, упослідження за статтю та кольором шкіри, сили духу жінок і сили мистецтва.
Slow burner, але цікавий та захопливий. А ще дуже зворушливий і навіть щемкий — роль, яка уготована жінці не дуже змінюється з часом, і це невимовно прикро. Гірко від того, що найкращих, добрих, найталановитіших, тих хто тонко відчуває — паплюжать чоловіки. У всі часи.
Окреслені також разючі відмінності південних штатів від північних — просто як середньовіччя від сучасності, які почасти є й досі.

І ЦЕ НАЙКРАЩЕ ПРОЧИТАНЕ ЗА ЦЕЙ МІСЯЦЬ!!!

Сама в шоці, тому що, коли брала її читати, думала, буде настільки не цікаво, що закину на середині. Відгуків на цю книгу я не бачила, але не розумію, чому про неї ніде не говорять? 🤔

В цій історії дівчина Морган взяла на себе відповідальність за злочин, який вона не робила та сіла за ґрати, але її знаходить інша дівчина, дід якої, перед смертю наказав знайти Морган та зробити так, щоб її випустили, а вона за це відреставрувала старий мурал.

В книзі переплітаються дві часові лінії - минуле та сьогодення. І головній героїні треба зрозуміти, що ж трапилося з художницею і паралельно за короткий проміжок часу закінчити реставрацію.

Книга повільна, весь час вона реставрує, але з кожною главою ми дізнаємось якусь інформацію про художницю, яка нереально затягує.

В кінці в мене просто були мурахи від прочитаного, це настільки було зворушливо та несподівано✨

*в книзі є сцени насилля.

Книга чудова. Захоплює з першого слова. Дуже сподобалося читати, вона від початку до кінця тримала в цікавості, прочиталося на одному подиху.

Карлі та Джо були щасливими разом, допоки В'єтнамська війна (і тут війна) не забрала чоловіка. Невдовзі жінка дізнається, що вагітна та й тут щастя Карлі затьмарює звістка про серцеву ваду ще ненародженої дитини, з якою довго не живуть. Надворі 1970-ий рік, лікарі нездатні їй допомогти, маля приречене. І тут у хід подій втручається родич, котрий пропонує Карлі подорож у майбутнє, де хірург зробить операцію її дитині ще в утробі. Чи погодиться жінка? І що чекає її?

Дуже прониклива, чуттєва, захоплива історія з чудовим фіналом, який змусив мене плакати. Історія про материнську любов, самопожертву, про дружбу, взаємодопомогу, взаємопідтримку. Обов'язково сподобається тим, хто любить книги про подорожі в часі.

💭 ...ох вже ці маленькі містечка😏. Люблю про них читати, але інколи вони мені знаються моторошнішими за кладовище вночі.
Я давненько не читала історії в яких переплітаються дві часові лінії і тому ця книга пішла "як в суху землю" 🤣. Історія Морган Крістофер та Анни Дейл настільки захопила мене, що я читала її до другої ночі🥴

Сюжет обертається навколо мурала для поштового відділення. Анна - художниця, якій доручили намалювати мурал в містечку на Півдні Америки. Морган - також художниця, але їй доручають реставрувати мурал намальований Анною. Під шаром бруду дівчина знаходить досить дивні зображення, кожне з яких бентежить та інтригує наше героїню. Що могло статися в тихому містечку майже вісімдесят років тому?

На перший погляд це типова історія у стилі Сари Джіо, але для мене її зробила цікавою саме створення муралу та й загалом сюжет про художників припав до душі. Герої та їх проблеми здалися мені досить реалістичними та не надуманими. І загалом я дуже задоволена книгою, для відпочинку гарний варіант👍🏻. Раджу спробувати✅

Навіть дуже глибоко поховані таємниці рано чи пізно виходять на світло - якщо хтось буде достатньо наполегливим і зацікавленим у тому, щоб докопатись до суті.

Драма з елементами трилера і дуже ґрунтовною історичною і мистецькою основою.

Головна героїня практично занапастила своє ще юне життя, та раптом отримує другий шанс. Вона, студентка-художниця, має за короткий термін відреставрувати старий поштовий мурал у маленькому містечку - не маючи жодного досвіду такої роботи.

На кон поставлено забагато, тож вона погоджується, щоб зіштовхнутись з серйозними випробуваннями і відкрити страшні таємниці, які приховує бруд на цьому незвичному творі мистецтва.

Історія від імені цієї героїні та від особи художниці, що створила цей мурал у 40х. Ракурс міняється почергово: розділ у сьогоденні і розділ у минулому.

Тож справжня історія відкривається так само поступово, сантиметр за сантиметром, як йде робота реставраторки.

Мурал виявляється дуже дивним, з купою химерних деталей. Все, що відомо на початку - що художниця ніби збожеволіла і зникла, не завершивши роботу. Тож героїня відновлюватиме не тільки її твір, але і правду про те, що, чому і як з нею сталося.

Деталі проявляються дуже захопливо - і деталі картини, і деталі подій. І маємо дуже глибоку проблематику - як сучасну, так і історичну.

⏳ Про темні плями в історії США - расизм і гендерну дискримінацію, які були цілковитою нормою
⏳Про ментальні проблеми у часи, коли їх максимально стигматизували
⏳Про різницю поколінь і складні родинні стосунки
⏳Про виживання попри всі життєві труднощі
⏳Про віднайдення себе, коли ситуація здається абсолютно безвихідною

Емоційна, місцями дуже болюча, але життєствердна історія про внутрішню силу змінити своє життя і бути щасливим та досягти мети попри все.

Написано шикарно. Розділи невеликі, і за рахунок цього історія розвивається доволі динамічно.

Хоча ближче до фіналу є злегка затягнутий розділ, коли стрімка динаміка і напруження раптом спадають - але то лише з десяток сторінок чи близько того. Далі ж буде епічне завершення - не надто неочікуване, проте дуже емоційне і вичерпне.

Цікава книга з мандрами в часі.
На що готова мати, щоб свою врятувати дитину?
Дізнаєтесь в книзі:)

Все ще думаю про те, що могла випадково пропустити настільки душевну книгу!

Карлі вагітна, але її чоловік загинув у В'єтнамі. Карлі вагітна, але її дитина у 1970 році проживе кілька годин, хіба що. Але в Карлі є зять, який свого часу буквально наче з даху впав і знав напам'ять пісню, що тільки-тільки вийшла. Ні, він не божевільний, просто він чув цю пісню у добірці хітів минулих десятиліть. Бо він народиться тільки через років 20...

Насправді, все дуже просто й зрозуміло: він вчений, який вміє мандрувати крізь час. І точно знає, що у 2001-у цю ваду серця в дитини можна вилікувати. Тож, треба лише відправити Карлі у майбутнє, аби там вилікували її дитину, а потім повернути їх обох додому.

Лише.

Дуже, дуже мила тепла історія про любов, що здатна витягувати з того світу і тримати на плаву, коли нічого навколо не лишається. Про материнську любов, яка не має меж ані у просторі, ані у часі. Про відданість та родинну підтримку і про те, що зрозуміти, що у твоєму житті є найважливішим, можна пізно, але це ніколи не буде надто пізно. Навіть якщо на щастя залишиться вкрай мало часу, ті щасливі миті варті будь-яких втрат та страждань.

Надзвичайно сподобалася, хоч я й нечасто читаю такі відверто мелодраматичні історії. Звісно що неабиякого додаткового смаку книжці додав фантастичний елемент — мандрівки у часі.

До того ж, написано майстерно, читалося легко й швидко, а персонажі викликали справжні переживання за їхні долі, наче за живих людей.

Чисті заслужені 10 зірочок і щиро кажу вам — #Дафа_радить

ВЕЛИКА БРЕХНЯ У МАЛЕНЬКОМУ МІСТІ

Це просто «ВАУ!».
Написала та, що не дуже то й любить трилери. Та так вже сталося, що один із моїх найулюбленіших прийомів у книгах - коли автор перетинає у фіналі паралельні сюжетні лінії, а ти так: «ООООО-гоо!»

«Велика брехня у маленькому місті» - це історія двох жінок: перша - Анна, художниця, яка у 1939 році перемогла у художньому конкурсі і відправилася із передмістя Нью Йорку в маленьке південне містечко Ідентон, щоб намалювати мурал у поштовому відділенні; друга - Морган, у 2018 році отримала шанс на дострокове звільнення із вʼязниці за умови, що відреставрує той мурал. В книзі чергуються розділі від імені Анни і Морган і розділ за розділом авторка розповідає, як вони опинилися там, де ми їх зустрічаємо. Як на муралі, що мав зобразити чаювання жінок в Ідентоні, а також його рибалок і бавовняну фабрику, зʼявився мотоцикл, черепи у вікнах і скривавлений молоток…

Окрім сюжету, що дійсно тримає в напрузі всі 400 сторінок, Діана Чемберлен велику увагу приділяє атмосфері життя в маленькому містечку в 40х роках. І хоч рабство на час подій було давно скасовано, а багато афроамериканців мали свої власні угіддя, колір шкіри - мав значення, і грав не на користь кольорових мешканців. Зараз звучить дикістю, що темношкіра людина не має права відвідати музей чи публічну бібліотеку, а якихось 100 років тому - це було данністю.
Авторка змогла створити вражаюче реальну атмосферу і приділила дослідженню багато часу і зусиль. Від цього деяка передбачуваність сюжетних поворотів згладжується і не псує загального враження від книги. Із задоволенням познайомлюсь із іншими книгами авторки.