Даян Чемберлен

Книга чудова. Захоплює з першого слова. Дуже сподобалося читати, вона від початку до кінця тримала в цікавості, прочиталося на одному подиху.

Карлі та Джо були щасливими разом, допоки В'єтнамська війна (і тут війна) не забрала чоловіка. Невдовзі жінка дізнається, що вагітна та й тут щастя Карлі затьмарює звістка про серцеву ваду ще ненародженої дитини, з якою довго не живуть. Надворі 1970-ий рік, лікарі нездатні їй допомогти, маля приречене. І тут у хід подій втручається родич, котрий пропонує Карлі подорож у майбутнє, де хірург зробить операцію її дитині ще в утробі. Чи погодиться жінка? І що чекає її?

Дуже прониклива, чуттєва, захоплива історія з чудовим фіналом, який змусив мене плакати. Історія про материнську любов, самопожертву, про дружбу, взаємодопомогу, взаємопідтримку. Обов'язково сподобається тим, хто любить книги про подорожі в часі.

💭 ...ох вже ці маленькі містечка😏. Люблю про них читати, але інколи вони мені знаються моторошнішими за кладовище вночі.
Я давненько не читала історії в яких переплітаються дві часові лінії і тому ця книга пішла "як в суху землю" 🤣. Історія Морган Крістофер та Анни Дейл настільки захопила мене, що я читала її до другої ночі🥴

Сюжет обертається навколо мурала для поштового відділення. Анна - художниця, якій доручили намалювати мурал в містечку на Півдні Америки. Морган - також художниця, але їй доручають реставрувати мурал намальований Анною. Під шаром бруду дівчина знаходить досить дивні зображення, кожне з яких бентежить та інтригує наше героїню. Що могло статися в тихому містечку майже вісімдесят років тому?

На перший погляд це типова історія у стилі Сари Джіо, але для мене її зробила цікавою саме створення муралу та й загалом сюжет про художників припав до душі. Герої та їх проблеми здалися мені досить реалістичними та не надуманими. І загалом я дуже задоволена книгою, для відпочинку гарний варіант👍🏻. Раджу спробувати✅

Навіть дуже глибоко поховані таємниці рано чи пізно виходять на світло - якщо хтось буде достатньо наполегливим і зацікавленим у тому, щоб докопатись до суті.

Драма з елементами трилера і дуже ґрунтовною історичною і мистецькою основою.

Головна героїня практично занапастила своє ще юне життя, та раптом отримує другий шанс. Вона, студентка-художниця, має за короткий термін відреставрувати старий поштовий мурал у маленькому містечку - не маючи жодного досвіду такої роботи.

На кон поставлено забагато, тож вона погоджується, щоб зіштовхнутись з серйозними випробуваннями і відкрити страшні таємниці, які приховує бруд на цьому незвичному творі мистецтва.

Історія від імені цієї героїні та від особи художниці, що створила цей мурал у 40х. Ракурс міняється почергово: розділ у сьогоденні і розділ у минулому.

Тож справжня історія відкривається так само поступово, сантиметр за сантиметром, як йде робота реставраторки.

Мурал виявляється дуже дивним, з купою химерних деталей. Все, що відомо на початку - що художниця ніби збожеволіла і зникла, не завершивши роботу. Тож героїня відновлюватиме не тільки її твір, але і правду про те, що, чому і як з нею сталося.

Деталі проявляються дуже захопливо - і деталі картини, і деталі подій. І маємо дуже глибоку проблематику - як сучасну, так і історичну.

⏳ Про темні плями в історії США - расизм і гендерну дискримінацію, які були цілковитою нормою
⏳Про ментальні проблеми у часи, коли їх максимально стигматизували
⏳Про різницю поколінь і складні родинні стосунки
⏳Про виживання попри всі життєві труднощі
⏳Про віднайдення себе, коли ситуація здається абсолютно безвихідною

Емоційна, місцями дуже болюча, але життєствердна історія про внутрішню силу змінити своє життя і бути щасливим та досягти мети попри все.

Написано шикарно. Розділи невеликі, і за рахунок цього історія розвивається доволі динамічно.

Хоча ближче до фіналу є злегка затягнутий розділ, коли стрімка динаміка і напруження раптом спадають - але то лише з десяток сторінок чи близько того. Далі ж буде епічне завершення - не надто неочікуване, проте дуже емоційне і вичерпне.

Цікава книга з мандрами в часі.
На що готова мати, щоб свою врятувати дитину?
Дізнаєтесь в книзі:)

Все ще думаю про те, що могла випадково пропустити настільки душевну книгу!

Карлі вагітна, але її чоловік загинув у В'єтнамі. Карлі вагітна, але її дитина у 1970 році проживе кілька годин, хіба що. Але в Карлі є зять, який свого часу буквально наче з даху впав і знав напам'ять пісню, що тільки-тільки вийшла. Ні, він не божевільний, просто він чув цю пісню у добірці хітів минулих десятиліть. Бо він народиться тільки через років 20...

Насправді, все дуже просто й зрозуміло: він вчений, який вміє мандрувати крізь час. І точно знає, що у 2001-у цю ваду серця в дитини можна вилікувати. Тож, треба лише відправити Карлі у майбутнє, аби там вилікували її дитину, а потім повернути їх обох додому.

Лише.

Дуже, дуже мила тепла історія про любов, що здатна витягувати з того світу і тримати на плаву, коли нічого навколо не лишається. Про материнську любов, яка не має меж ані у просторі, ані у часі. Про відданість та родинну підтримку і про те, що зрозуміти, що у твоєму житті є найважливішим, можна пізно, але це ніколи не буде надто пізно. Навіть якщо на щастя залишиться вкрай мало часу, ті щасливі миті варті будь-яких втрат та страждань.

Надзвичайно сподобалася, хоч я й нечасто читаю такі відверто мелодраматичні історії. Звісно що неабиякого додаткового смаку книжці додав фантастичний елемент — мандрівки у часі.

До того ж, написано майстерно, читалося легко й швидко, а персонажі викликали справжні переживання за їхні долі, наче за живих людей.

Чисті заслужені 10 зірочок і щиро кажу вам — #Дафа_радить

ВЕЛИКА БРЕХНЯ У МАЛЕНЬКОМУ МІСТІ

Це просто «ВАУ!».
Написала та, що не дуже то й любить трилери. Та так вже сталося, що один із моїх найулюбленіших прийомів у книгах - коли автор перетинає у фіналі паралельні сюжетні лінії, а ти так: «ООООО-гоо!»

«Велика брехня у маленькому місті» - це історія двох жінок: перша - Анна, художниця, яка у 1939 році перемогла у художньому конкурсі і відправилася із передмістя Нью Йорку в маленьке південне містечко Ідентон, щоб намалювати мурал у поштовому відділенні; друга - Морган, у 2018 році отримала шанс на дострокове звільнення із вʼязниці за умови, що відреставрує той мурал. В книзі чергуються розділі від імені Анни і Морган і розділ за розділом авторка розповідає, як вони опинилися там, де ми їх зустрічаємо. Як на муралі, що мав зобразити чаювання жінок в Ідентоні, а також його рибалок і бавовняну фабрику, зʼявився мотоцикл, черепи у вікнах і скривавлений молоток…

Окрім сюжету, що дійсно тримає в напрузі всі 400 сторінок, Діана Чемберлен велику увагу приділяє атмосфері життя в маленькому містечку в 40х роках. І хоч рабство на час подій було давно скасовано, а багато афроамериканців мали свої власні угіддя, колір шкіри - мав значення, і грав не на користь кольорових мешканців. Зараз звучить дикістю, що темношкіра людина не має права відвідати музей чи публічну бібліотеку, а якихось 100 років тому - це було данністю.
Авторка змогла створити вражаюче реальну атмосферу і приділила дослідженню багато часу і зусиль. Від цього деяка передбачуваність сюжетних поворотів згладжується і не псує загального враження від книги. Із задоволенням познайомлюсь із іншими книгами авторки.

В 1970 р. Карлі, дізнається про смерть чоловіка Джо у В’єтнамі та про свою вагітність. Дівчина рада, що матиме хоча б дитину. Однак лікарі знаходять ще в утробі у дитини ваду серця і пропонують зробити аборт, оскільки в ці роки медицина, ще не має можливості врятувати дитину Карлі.

Однак зять позповідає дівчині, що він мандрував в часі і може допомогти їй врятувати її дитину в 2001 році, де вже такі проблеми лікують, Карлі подумала, що він збожеволів, однак все-таки пристала на пропозицію. Доньку Джоанну врятували, але Карлі не може повернутися з нею в 1970-ті, оскільки дитина дуже слаба, але час останнього відкритого порталу вже настав і Карлі мусить залишити Джоанну та повернутися сама, щоб попросити зятя відкрити ще портали в 2001 р.

Домовившись із зятем про нові портали, Карлі повертається до своєї донечки, однак стається похибка і дівчина потрапляє в 2013, в якому її доньку вже удочерили.

Далі не розкажу😉…читайте самі, сюжет не звичний, є багато неочікуваних моментів, така не погана книжечка, хоч і є трохи фантастики, але нічого.

Мені дуже сподобалась ця книга! Вона поєднала стільки всього близького мені в житті і в читацьких смаках! Головне — це ключова тема подорожей в часі, тут вона має втілення в дуже закрученому і справді непередбачуваних поворотах.

Перші розділи я ще так-сяк думала, що наврядчи мене тут ще вразить, але я помилилась, бо історія головної героїні і її життєві перипетії тримали в напрузі до останньої сторінки.

Друге — материнська лінія, вона тут є так само основною, як подорожі в часі і — просто слів не вистачить описати — але як же мені відгукнулись деякі моменти, епізоди, описані тут: розлука з дитиною відразу після народження, біль від неможливості взяти її на руки, повернення додому без дитини, всі ці тривожні та болісні моменти

Це влучило в самісіньке читацьке серденько і головна героїня не викликала в мене ні подиву, ні обурення, мені було її так по-щирому шкода і хотілось обійняти у цій сумній історії 🥺

Я так пройнялась історією, що вже не могла дочекатись, коли дочитаю її, мені дуже хотілось щасливої розв'язки, але...

Не такої💔

Я дочитала всього 15 хвилин тому, приємно вражена а ще більше задоволена від того, що дуже давно я не була така захоплена читання художньої прози, ось такої легкої за стилем, з напруженим сюжетом і емоційною складовою, яка відгукується на всі 100%.

✔️декі рефлексії на тему материнства, а саме про епізоди які нагадали мені моменти мого життя я написала більше в телеграмі.

Чудова книга зі спокійним небанальним сюжетом, який розгортається поволі й детально зупиняється на емоційних переживаннях героїв. Але в основному, звісно, в полі нашої уваги опиняється одна головна героїня - Карлі, вона вагітна, на вулиці 1970 рік, її чоловік от тільки помер у В'єтнамі, а доньці в утробі поставили страшний діагноз, лікування якому немає. Наче звучить все дуже погано, правда? Та це лише зав'язка, чоловік її рідної сестри виявляється з майбутнього і пропонує відправити її у 2001 рік, коли такий діагноз вже могли оперувати і дати шанс на життя дитині.

Мені щиро сподобалось, провела з цією книгою доволі довгий час, бо вона якась така спокійна, сама Карлі вражає мужністю і витримкою. Здається, що це та книга, яка запам'ятається надовго.
Лише не раджу читати вразливим вагітним, щоб не накручуватись зайвий раз.