Мила пригодницька казка зі справді сильною героїнею - та все ще казка, де молода дівчина може стати справжнім піратським капітаном.

Ця товстенька книжка спершу може відлякати, але коли починаєш читати, не помічаєш як перегортаються сторінки. Дуже захопливо! Справді думаєш щоразу: як герої викрутяться з того, у що влізли. Це здається неможливим, тому і хочеться дізнатися: чи вдасться? а як саме вдасться?

І знову я плачу на книзі Сандерсона, не знаю, якось йому вдається до мене достукатись Хоч протягом читання мені не все подобалось, було багато питань, якось все складалось дуже зручно для головної героїні, останні 50 сторінок все вирішили

Ця книга далася мені дуже непросто, а відгук на неї дався ще важче. Протягом читання прийшла до висновку, що фентезі як хороше вино, має трошки терпкий присмак, але з часом його букет розкривається на всю силу. Не буду приховувати, що першу половину книги, я ставилася до неї доволі скептично, робила затяжні паузи та в цілому мало що розуміла. Але трошки згодом вже настільки «розпробувала», що смакувала кожною сторінкою і буквально не могла відірватися від читання. Книга поділена на три сюжетні лінії, кожна з яких відповідає за окремий аспект, одного з головних героїв, є важливою і по своєму цікавою. Дуже класний підхід, насправді, бо такі переходи добре відволікають і переключають між собою, а тому і герої, і сама історія не набридає. Особливо коли під кінець автор обʼєднує в фінальний акорд. Тож із загальних вражень – це було дуже круто! Більше навіть сказати немає що. Це точно класний досвід, який в майбутньому захочеться відтворити у памʼяті. І як не крути, автор точно має талант, тому що настільки деталізовано підходить до побудови цього фантастичного світу, що під час читання ти практично віриш у його існування в реальному житті. Обовʼязково ознайомлюсь із іншими творами Брендона Сандерсона, бо чула вже стільки відгуків про його геніальність та грандіозність, що просто не можу оминути це на власному досвіді ?

Ааааааа мені терміново треба продовження? Сподіваюсь, третя частина не закінчиться таким кліфхенгером, бо четверта ще не перекладена

У книзі розповідається історія сміливої дівчини Тресс, яка живе на острові посеред моря. Вона любить горнятка, піклується про своїх батьків та багато працює. Дівчина закохується в сина герцога, на ім'я Чарлі, який прикидається садівником (хоч насправді Тресс розуміє, хто він). Одного дня герцог вирушає в подорож зі своєю родиною, щоб знайти Чарлі дружину, але повертається додому без сина. Тресс вирушає на пошуки свого коханого, якого забрала до себе зла Чаклунка. Їй доведеться перетнути два моря, щоб дістатися до найнебезпечнішого, опанувати мистецтво взаємодії зі спорами, врятувати команду піратського корабля та навіть обманути дракона. Якщо вам хочеться чогось теплого і світлого, але при цьому сповненого пригод, ця книга для вас ☺️ Улюблена цитата: "Я люблю спогади. Це наші балади; міфи, якими ми пояснюємо власне походження. Та мушу визнати, що пам'ять може бути жорстокою, якщо лишити її без нагляду. Часто пам'ять є нашим єдиним зв'язком із тими, ким ми були. Спогади — це скам'янілості; кістки, залишені мертвими версіями нас самих. При цьому наш розум — головний глядач, що вимагає лише піків та урвищ. Усе посереднє з часом зазнає ерозії, лишаючи тільки найвиразніші спогади, до яких ми повертаємося знову і знову. Болісні чи пристрасні, чудернацькі чи прекрасні, ми збираємо ці камінчики пікових вражень, поліруємо їх шорстким доторком уявного перепроживання. Таким чином ми, наче язичники, що поклоняються фігурці з багна, перетворюємо свої спогади на богів, що судять наше теперішнє. Я це обожнюю. Може, спогади й не серце нашої людяності, та це точно якийсь інший життєво важливий орган. Попри це, ми не повинні дозволяти теперішньому щастю вицвісти на тлі нібито кращих днів. Ми щасливі зараз, але чи були ми щасливішими тоді? Якщо не будемо обережними, спогади перетворять теперішнє на тінь. бо ніщо не може дорівнятися до відполірованих легенд нашого минулого.

Друга частина циклу "Небовись" продовжує історію людей які мешкають на планеті Детрит. Вони все ще відбивають атаки крелів, але тепер знають чому опинилися на цій планеті. Головна героїня історії - Спенса - намагається опанувати сили які відкрилися в ній і це приводить її на Міжзір'я - величезну космічну станцію на якій живуть різні мешканці всесвіту. Тут на героїню чекають пригоди, нові друзі, неочікувані викриття та величезна небезпека. В цій історії є всі що притаманне підлітковим книгам, бо хоч Всесвіт тут і має абсолютно Сандерсоновський розмах це не відміняє того, що за структурою це типовий young adult. І на жаль саме цей жанр зараз мене не захоплює. (Виявляється навіть у виконанні одного з улюблених авторів). І напевне варто зізнатися самій собі що космічна фантастика більше подобається мене у вигляді фільмів, а не книг. Моя уява не може показати польоти та битви на стільки яскраво щоб вони мене змусили хвилюватися. Загалом ця історія може бути чудовим варіантом для першого знайомства з творчістю Б. Сандерсона, але також варто пам'ятати що вона аж ніяк не покаже реальний масштаб його інших книг.

Це вже моя друга книга у пана автора, і "Елантріс" мені сподобався значно більше за першу. Нарешті я розумію той справжній захват його творчістю. Спочатку сюжет може здаватися трохи затягнутим, але поступово історія набирає динаміки і світ все більше розкривається. Ця історія вражає своєю масштабністю, детально вибудованим світом і його правилами. Чого тільки вартує Еондор — з одного боку, це мова, що складається з еонів, а з іншого — самі еони є основою магії Арелону. У книзі є ілюстрації деяких еонів та приклади їх використання. До речі, на обкладинці «Елантрісу» зображений еон. Ще одне неймовірне явище цього світу — Шаод. Шаод - це перетворення на елантрійця. До Реоду це вважалося своєрідним благословенням. Після Реоду ті, кого торкнувся Шаод, стають проклятими і фактично зникають для суспільства. Розказати про цей світ без спойлерів неможливо — тож на цьому й зупинюся. Персонажі тут також дуже гарні — без обраних і всесильних героїв. Раоден має всі риси справжнього лідера: він розумний, чесний і щиро дбає про свій народ. Навіть опинившись у Елантрісі, здавалося б у безвихідній ситуації, він знаходить сенс свого існування і допомагає знайти його мешканцям міста. Саме цей персонаж для мене найцікавіший. Сарін ламає стереотипи про те, що "жіночі справи" мають обмежуватися шиттям чи іншими дрібними заняттями. Вона обирає боротися за долю людей, які ще не встигли стати її народом. Рейтен — найсуперечливіший персонаж у цій історії, але мені він імпонував щирістю своєї віри. Мої улюблені другорядні персонажі Елантрійці і сеони (ще одна складова цієї чудової світобудови). Елантріс — прекрасний у будь-якому сенсі: і як книга, і як місто. Моя щира рекомендація! ✨?