🤎 Це дуже хороша науково-популярна книга, в якій простими доступними словами описуються певні хімічні деталі. Хто не любив хімію в школі, не лякайтеся, тому що все в цій книзі зрозуміло розписано.

🤎Автор цієї книги Володимир Саркісян: хімік, колишній судмедексперт та журналіст. Тому він з темою смерті дуже добре знайомий і знає, про що пише. У "Дослідниках смерті" простою мовою пояснюється, хто такий танатолог, що насправді відбувається в лабораторії судмедекспертизи, як виявляти отрути, в чому помиляються автори детективних романів. Так, навіть Агата Крісті помилялася.

🤎Книга "Дослідники смерті" містить багато цитувань із детективних романів. Це й Агата Крісті, й Артур Конан Дойл, а також приклади з реального життя, в основному з Одеси.

🤎Із цієї книги також можна дізнатися, чому Шерлок Голмс лупцював трупи; чому часник не дієвий проти вампірів з наукової точки зору; чому немає різниці, чим вполювати вовкулаку: срібними кулями чи якимись іншими; чи може одна крапля нікотину вбити коня; чому так складно дізнатися, чи людина померла саме від алкогольного отруєння; чому не можна пити антифриз; чому вкрай важливо турбуватися про димар та який зв’язок між привидами та чадним газом.

🤎Останній пункт мені особисто видався дуже цікавим. Таку детективну історію можна написати, знаючи дію чадного газу на організм людини!

🤎І взагалі кожен пункт цієї книги можна цікаво обіграти й написати хороший роман. Якщо ви письменник і бажаєте віднайти якусь ідею для написання, то "Дослідники смерті" допоможуть вам в цьому. І цим ця книга мені й сподобалася.

🤎А ще тим, що автор міг собі дозволити часом поіронізувати та пожартувати. Тому й читається ця книга дуже легко.
Рекомендую!

💫 Я обожнюю наукову фантастику, тому повз мою увагу не могла не пройти «Колонія». В ній дуже багато наукових фактів, описів, логічних акцентів – і це мені неймовірно подобалося. Звичайно, второпати геть всі наукові деталі я не могла, але це й не вимагається від читача. Головне: вибудувати в своїй голові основні сюжетні лінії, і тоді ви точно не заблукаєте.

📌 Особисто я виділяю в «Колонії» 3 сюжетні лінії: події на Землі, події на Марсі та події за Стіною між українськими землями та окупованою територією.

📌 Кожен розділ ведеться від якогось окремого персонажа. Скажу вам відверто, моїми улюбленими персонажами і відповідно розділами, були науковці Кроудер та Ронна. Мене більше цікавило те, що відбувається на Землі, а не на Марсі, бо мені було більше до вподоби читати про екологічні та пандемічні небезпеки, аніж політичні. Отака от дивина. Хоча кому як.))

📌 Рік подій у романі – 2141. Чи людство стало кращим? Чи винесло уроки минулого? Відповідь одна: ні. У людей пам’ять коротка, тому очікувати, що в майбутньому життя буде кращим – з екологією все буде гаразд, люди не будуть хворіти, воювати – занадто оптимістично.

📌 Так, людство ледве впоралося із пандемією клодис, але це не кінець, бо насувається нова небезпека – незрозуміла інфекція, яка вражає вагітних жінок. А на Марсі тим часом вирують свої політичні пристрасті.

💫 У «Колонії» мені подобались наступні речі: наукові факти, реалістичність змальованих подій, детально продуманий світ, сюжет, інтрига в кінці книги. Рекомендую всім, хто цікавиться твердою науковою фантастикою!

Моє серце згоріло при читанні цієї книги❤️‍🔥

🐍"Балада про співочих пташок і змій" є приквелом до основної трилогії "Голодні ігри". Це антиутопія. Події розгортаються у вигаданому світі майбутнього, в країні, яка називається Панем. Проміжок часу - за 64 роки до основного дійства трилогії.

🐍Головним персонажем "Балади" є Коріолан Сноу, юний красень з величезними амбіціями. Він стає ментором під час 10-х Голодних ігор. Його підопічною є Люсі Ґрей Берд, дівчина з 12 Округу. Між ними виникають почуття. Але що Коріолан вибере: кохання чи славу? 💔

🐍"Сноу — це сніг, а він завжди зверху".

🐍"Якщо війні неможливо покласти край, то її треба нескінченно довго контролювати. Так само як зараз. За допомогою миротворців, які займають округи, суворих законів і нагадувань про те, хто тут головний, - скажімо, Голодних ігор. У будь-якій ситуації краще брати гору, бути переможцем, а не переможеним" (ст. 184).

🕊"Виставі не кінець, доки не заспіває переспівниця" (ст. 193).

📖Сюжет. На теренах королівства Ілія свого часу пройшлася Чума, яка поділила людей на Елітних (наділених суперздібностями) та Звичайних (буцімто хворих). У пам'ять про Велике Очищення від Звичайних були започатковані Ігри Очищення, в яких, за збігом обставин, братиме участь гг Пейден Ґрей, Звичайна. Її завдання: не розкрити себе та вижити.

🗡Оповідь ведеться від двох осіб: Пейден та Кая. І, звісно ж таки, від першої особи. Причому бісячої першої особи, коли ледве не в кожному реченні те прокляте "я-я-я".

🗡"Безсила" — це якби "Голодні ігри" відбувалися не в пост-апі, а у фентезі. Бо відсилань до "ГІ" було безліч: і самі Ігри, і їх мета, і оглядини, і зйомка тих Ігор. Але, в принципі, подача різна, та й вижити може не один персонаж.

🗡Хімія між персонажами просто вааа❤️‍🔥❤️‍🔥❤️‍🔥 Лише заради неї й варто цю книгу читати🤭 Адже троп: від суперників до закоханих, а потім знову до заклятих ворогів.

🗡Безумовно, цю книгу здорово витягнули персонажі. Пей — сильна героїня, яка може за себе постояти. Кай — персонаж, повний протиріч: жорстокий, але принциповий, холодний, але турботливий й тд.

🗡Сюжетні ходи подеколи були передбачуваними, але це не заважало мені ловити дрижаки по шкірі.

🙌5 з 5 в додатку Rork, бо відірватися від читання не могла, а після фінальної крапки лапки відразу ж потяглися за продовженням, але його, на жаль, в Україні ще нема. Режим очікування, коротше🤭

✨️Цитати:
1. Я — досі монстр, тільки я з тих монстрів, які не в захваті від речей, які вони роблять.
2. Поки я не зазирнув у пару небесно-блакитних очей та не зрозумів, що впасти — може означати знайти спокій.
3. Я рятуватиму тебе знову і знову, марно сподіваючись, що ти дозволиш мені залишитися в ньому.