Брендон Сандерсон

Якщо прочитати її окремо, без знання світу, то це буде просто затишна, пригодницька, казкова підліткова історія про дівчину, яка вирушила в мандри.
Якщо прочитати її після декількох книг Брендона Сандерсона, то ви знайдете купу цікавих відсилок на Хроніки буресвітла, З-імли-народжених, Елантріс та навіть Warbreaker.

Тресс живе на планеті, навколо якої обертається 12 місяців. З них постійно сиплються різні види небезпечних спор і утворюють 12 морів. І от деякими з них доведеться відправитися Тресс на пошуки декого особливого.

Це історія, в якій присутні морські пригоди, пірати, гумор, цікавий світоустрій та філософія про прийняття себе, вчинки оточуючих, пасивну агресію, непрохані поради, любов та дружбу.

Якщо ви лише плануєте почати знайомство з автором, то я б радила починати таки не з Тресс, тому що у вас може скластися хибне враження про автора, але звісно ж ви можете прочитати лише її, бо вона чудово працює як одиночка. Тут все зрозуміло, а сама книга набагато легша для сприйняття, ніж великі серії автора.

Якщо ви любите цікаві пригоди та колекціонувати горнятка, то Тресс зі смарагдового моря — це точно те, що вам потрібно.

Особисто мені дуже сподобалася ця історія, вона дуже тепла і цікава. Мені захотілося вживу побачити всі ті моря і навіть спробувати себе в ролі піратки, тому я дуже рада, що мої руки нарешті дійшли до цієї книги. Ще більше я щаслива, що знайшла купу цікавих відсилок, які допомагають краще розуміти механіку всесвіту Космер…

Тому хто ще не знайомий з цією книгою, обов’язково зверніть на неї увагу.

Автор не підвів. Все на вищому рівні.

Це тупо топ. Як і всі книги Сандерсона.
Чи є ще такий автор сьогодні, котрий тримає таку високу планку фантастичних світів у кожному своєму творі? Навряд.
Ці книги читаються повільно, вдумливо, смакуючи кожну сторінку, а залишають по собі бажання якнайшвидше перейти до наступної книги.
Сандерсон = любов.

«Джерело Вознесіння» 🌫️

4,25/5 (виключно через думку, що першу половину книги писав хтось інший)

60% політики
30% особистої драми й кризи
10% екшну
І абсолютні 100% маніпуляції
1000% мій автор

Я офіційно захоплююся Брендоном Сандерсоном. Я офіційно хочу дати йому стільки ж ляпасів, скільки й сторінок в епілогах.
І насправді оце і є показником великого автора.
Коли тебе так вкурвлює перша половина книжки, що хочеться вискочити у вікно й спробувати таки «відштовхнутися» від сталі (звісно шоб нічого не вийшло і я впав й поламав усі кістки).
Коли тобі в один момент хочеться прибити тих персонажів за їхні слова, думки та дії, а в інший хочеться обійняти та зрозуміти.
Сандерсон створює мабуть ще небачений для мене рівень емпатії до цього світу. Я відчував злість, я закочував очі, я сміявся, я майже плакав, тривожився, бісився, радів і був…спустошений та розбитий… але все це того вартувало.

Він змусив мене дивитися в стелю після фіналу знову ⛈
І він зробить це знову.

Головне це надія
Головне це довіра
Головне це читати

P. S. Про сюжет нуль слів, бо так треба.

P. P. S. Не можу сказати що я до кінця відійшов ще від фіналу, не можу, і не буду
Та й рекламувати таким відгуком не вийде, але ті хто читав першу й так будуть читати другу і третю, тому це й не є метою. А лише шляхом.

Дуже цікаво, але мені здається, щоб повністю оцінити книгу, потрібно прочитати перші три.

Це книга вабить не лише зовнішньою красою, а вона дійсно яскрава. Насамперед завдяки ілюстраціям, кольоровому зрізу та вдало підібраній кольоровій гамі. Але для мене найяскравішим скарбом цієї історії є гумор. Він такий вишукано-іронічний, філологічний, сатирично-науковий! Читаєш і хочеться розбирати на фрази, смакувати ідіоми та насолоджуватися.

Про що? Про не наш Світ. У цьому світі є невеличкий острів, на якому постійно живуть люди (бо їм просто заборонено виїздити), серед яких і Тресс. Але так сталося, що вона потоваришувала з сином герцога, який аж ніяк не пишається своїм становищем і не ладнає з батьком. Аж доки одного разу герцог вирішив одружити сина з принцесою. Але вийшло так, що відправив його до відьми.

Так, у тому світі є відьма, відьмак, не зовсім люди, моря без води (натомість із місячних спор, що мають небезпечні функції), пірати, король та магія. То ж наша Тресс, вирішивши врятувати коханого, зустрінеться з усім цим. Думаю, що вам буде цікаво)

"Але іронія таки цікавезна річ. Вона існує лише тоді, коли ми цілеспрямовано її шукаємо, бо очікування є необхідною умовою її появи. Іронія існує лише тоді, коли ви звертаєте на неї увагу. Ми створюємо її з нічого, коли знаходимо. Та, на відміну від інших наших творінь — мистецьких, до прикладу, — іронія ховає в собі трагедію.
Іронія — це про повне обернення. Вибудова чогось, а тоді розпад.
Бездоганний зразок іронії — річ прекрасна.
Тож дивіться. Насолоджуйтесь."

І так, я теж пропоную вам нею насолодитися)

Книжка про те, як важливо залишатися вірним собі, своїм мріям та залишатися людяним. Чудова історія з магію, коханням, інтригами і прекрасним фіналом. Світи яки будує автор просто фантастичні 🥰

З цієї книги почалось моє знайомство з жанром фентезі. І як я була рада, коли мені відкрився цей світ! Герої просто чудові, їх не мало. Але одразу пам’ятаєш хто є хто, тому що всі вони дуже цікаві. Магія тут також незвичайна. Вже перечитавши багато фентезі, цей цикл назавжди залишається моїм улюбленим. Раджу до прочитання обов’язково, впевнена сподобається навіть тим, хто не читає цей жанр!

7 поставила з поваги до автора. Якось, саме ця книга мені не дуже сподобалась. Можливо тому, що очікування були зависокі. В цілому історія цікава, але я не в захваті. Любителям морських пригод сподобається, тим паче, що пригоди незвичайні. Ілюстрації чудові!

Казка для дітей від 6 до 90 років. Це не епічне фентезі де вирішується доля світу, не історія де кожну хвилину може померти хтось з героїв, не історія обраного. Стара добра казка: з драконами, що розмовляють, лихими чаклунками, балакучими щурами (привіт хронікам Нарнії), трохи лихим лордом, закоханими, проти яких весь світ, піратами, і спорами. Так, саме спорами, які замінюють воду у морях світу Тресс, які дуже небезпечні, яких всі бояться, і які підкорюються головній героїні. Ця книга повернула на початку року мене до активного читання, адже Сандерсон вміє зацікавити оригінальним світом (з морем розібрався швидко, а ось з тим, де і як воно наповнюється спорами, то вже довелося трохи увімкнути фантазію), цікавими персонажами (бувають історії, коли пам'ятаєш лише головного героя, але це не стосується Тресс зі Смарагдового моря, бо кожен персонаж, яку б малу роль не мав в загальній історії, є живим, його відчуваєш, переживаєш). А ще наявні камео з Космера, у тому числі герой, який здається виринає у всіх циклах у тій чи іншій мірі.
Можна було б поругати сюжет, адже якщо не брати сам світ, він не вирізняється унікальністю, схожий дещо на Нарнію та Зоряний пил, але незважаючи на певну передбачуваність, читати хочеться, і дізнатися ким стане Тресс у кінці своєї мандрівки. Адже принци принцами, але не лише ж ними жити.

Той випадок, коли рука тягнеться поставити 5 із 10, але оформлення додає ще 2 бали.

Настільки гарний дизайн, якісно пророблена робота, матеріал, формат книги, редакторська праця — що було дійсно дивно не отримати бажаного задоволення від прочитання.

Мої очікування: казкова історія, на яку надихнула дружина письменника; нетипова головна героїня, яка може все; неклішований сюжет і цікавий виклад.

Що я отримала: дуже тендітний і ніжний текст (також розумію, що над цим попрацювали перекладачі та редактори), цікавий виклад історії. Але сама історія відчувалась недостатньо деталізованою. Сюжету бракує динаміки: є моменти, коли здається, ось-ось щось розкриється, або ось зараз почнеться динаміка — але ні, динаміки не було. Все, що ти отримуєш — лише "a few moments later...". Під кінець, за канонами slow burn, історія починає розкручуватись так, як і хотілося, але вже дочитую автоматично. Враження таке, ніби чогось бракує — ніби це лише чорнова версія, і десь ще має бути доповнення, повніше розкриття.

Що ще не сподобалось — це те, що головна героїня здалася дуже штучною. У неї не вірили і не хотіла повірити. Її мотиви, вчинки, хід думок — чомусь не пройнялася я нею.

Діалоги місцями здавались або недоречними, або такими, які нічого не змінюють: прибери їх — і не втратиш ані у сприйнятті героїв, ані в розвитку сюжету.

Для мене величезним плюсом був сам всесвіт зі Смарагдовим морем. Його захотілося побачити, побувати там, повивчати. Це було дійсно цікаво. Але герої, яких письменник поселив у цей світ, не були мені до душі.

Ну вау, що тут додати. Всі емоції я відчула, багато питань з попередніх частин позакривалися, але зʼявилися нові і від цього ще цікавіше. Був момент де уява автора просто зламала мій мозок. Були моменти де я просто хапалася за голову і закривала книжку, бо знала що попереду біль і страждання. Як можна писати так про вигадані світи і щоб читач в них проживав кожну мить? Талант.
І так, треба починати з імли народженні, бо є дещо важливе там.
💎 з 10.
Хочу книжку на 5000 сторінок про Дотепника