Нові відгуки

Ніколи не любила космічну фантастику, доки не прочитала цю книгу. Це захоплива історія про боротьбу за свою мрію та свої переконання. На долю головної героїні випадають нелегкі переживання, відколи вона втратила батька їй щодня доводиться боротись за себе та свою мрію. Це книга про дружбу, сміливість та наполегливість!

Фух, я навіть не знаю, з чого тут почати 😅 Сказати, що це масивний доробок - нічого не сказати. Говорити про те, що тут описаний цілий світ - означає применшити його масштаби. В якомусь американському буктоку я бачила порівняння цієї серії з Гаррі Поттером в контексті своєї значимості. Не впевнена, що можу тут погодитися, бо це знааааачно складніша література. Перша книга з серії читалась мною дуже повільно, майже 1,5 місяця і я, направду, виснажилась від неї і навіть впадала і якийсь недонечитун. Бо для того, щоб якісно її прочитати і осягнути, потрібно цілком і повністю себе присвятити цій історії. Я ж міксувала і паралельно читала ще деякі інші книги просто щоб упевнитися, що я ще досі можу читати швидко динамічні історії 😅😅 Дещо для мене так і залишилося незрозумілим і зробити собі якусь шпаргалку по книзі, щоб одне з іншим пов'язати, я так і не змогла, тож просто забила і насолоджувалась історією, не вдаючись у деталі ✨ Серед усіх сюжетних ліній історія Каладіна видалась мені найцікавішою, сподіваюсь, подальші серії книг мене не розчарують 😅 Піду морально готуватися до наступної частини 😂 P. S. Так і не зрозуміла, чи то в книзі неякісний трохи переклад, чи то просто вигаданий автором світ настільки химерний, що деякі слова просто не ліпилися до купи, однак відрізнити, які з них некоректно перекладені, а які - відповідник вигаданих автором дивних слів, я так і не змогла 😅

Що ж… це було епічно. Непоганий переспів «Снігової королеви» на гомерівській манер. Динамічно, багато пригод та випробувань, через які проходить Тресс - Герда у пошуках Чарлі - Кая. Створений всесвіт зачаровує деталізацією та цікавими сюжетними поворотами. А вже як автор піджужує читача 🤣🫣😅 тільки-но я вирішила, що наштовхнулася на провис у сюжеті, як пан оповідач, який є автором у ролі одного з персонажів (ну, прикольно ж!) докладно пояснює всю механіку намудрованих деталей оповіді. Хороший казково-міфічний техно-космічний мікс, мені сподобалося. Дуже багато прописних істин в обрамлені нестандартних ситуацій. Героїзм і спокута за помилки, сила людського духу і, звісно ж, незмінна сила кохання, яка рятує цей (будь-який за версією письменників та поетів) світ. Непогано, але майже всі заплутані сюжетні лінії я розгадала одразу. І про чаклунку, і про щурика, і про дракона. Написано дійсно захопливо. Наче й казка, але й дорослому буде цікаво. А ще це дуже - дуже кінотаграфічно написано. Впевнена, що цю книгу екранізують. Цитатничок: «Кажуть, що очікування — це найвиснажливіша з життєвих тортур. Кажуть це зазвичай письменники, які цілими днями тільки вигадують, що сказати, і не мають іншої роботи. Будь-яка заклопотана людина повідає вам, що мати час на очікування — це розкіш» «Що ж, батьки мають казати таке дітям. Бачити в них найкраще - це обовʼязок батьків. Тільки так можна вижити з цими малими соціопатами, не божеволіючи.» «Не вірте, коли вам кажуть, що емпатія є недоліком. Цей біль завжди окупається, рано чи пізно.» «Одна з гірких трагедій життя — усвідомлення того, скільки людей у цьому світі створені літати, малювати, співати чи кермувати кораблями, але ніколи не дістають нагоди це в собі відкрити.» «Щоразу, коли хтось відкриває для себе мить радості, у світі зʼявляється нова краса. Люди не здатні створювати енергію — ми можемо лише підкорювати її. Ми не можемо створювати матерію - ми лише надаємо їй форми. Ми не здатні навіть створювати життя - ми лише плекаємо його. Але ми можемо створювати світло. І це один зі способів. Спалах зненацька відкритого відчуття мети.» «Ми можемо творити власну історію, власні легенди — щодня. Наші спогади — це наші балади, і якщо ми змінюватимемо їх зовсім трішечки за кожного виконання... що ж, це лише заради хорошої драми. Адже минуле все одно нудне. Ми завжди вдаємо, що ідеали та культура минулого дозрівають, як гарне вино, та насправді ідеї минулого краще порівняти з печивом. Вони черствіють із часом.» «Так, інтелектуалам та науковцям платять за те, щоб вони думали глибокі думки, але часто продукт їхньої праці потім належить іншим. Дуже іронічно, що суспільство ставиться зневажливо до тих, хто продає свої тіла, але поважає тих, хто дає іншим користуватися їхнім розумом.»

Рекомендую одразу купляти всю трилогію, бо неможливо переключитися на іншу книгу. Це одна з найкращих та найпропрацьованіших історій у жанрі фентезі з моєї книжкової бібліотеки. Захоплива та оригінальна система магії, якщо її так можна назвати. Цікаві персонажі, які не бісять своєю бездоганністю або недолугістю.

Казка для дорослих з елементами магії та надзвичайних подій. Це історія про мешканку острова, з якого майже неможливо вибратися у світ. Ключове слово — «майже». Незважаючи на труднощі та заборону залишати острів, головна героїня — молода, звичайна дівчина Тресс — вирушає в дивовижну подорож, щоб урятувати свого улюбленого друга Чарлі. Небезпечні пригоди, робота на кораблі, знайомство з чаклункою та драконом загартовують її. У Тресс пробуджуються приховані навички та таланти, про які вона навіть не підозрювала. Її сила та наполегливість допомагають пройти всі випробування на шляху до мети. Життя серед піратів і безліч таємниць, що огортають море, не лякають Тресс. Вона кидає виклик невідомому — силі, яку неможливо осягнути, і якій, на перший погляд, неможливо протистояти. Ця захоплива подорож дарує читачам відчуття перебування в епіцентрі подій. Герої яскраві, хоча й дещо банальні. Передбачуваність — один із головних мінусів книги. Намір одного з персонажів я розгадала майже одразу, що залишило після себе легке розчарування. Хотілося більше несподіваних поворотів — таких, щоб справді здивували. Сюжет поєднує у собі як оригінальність, так і знайомі кліше. Стиль автора надихає, казка читається легко. Попри об’єм, історія «ковтається» швидко. Проте деякі моменти нагадують дитячу казку, і це трохи псує загальне враження. Книги Брендона Сандерсона приваблюють своєю атмосферою, духом пригод і добрим серцем головних героїв. Ця історія — приклад розуміння, цілеспрямованості та вміння зберігати найкращі якості навіть тоді, коли світ кидає тобі виклик.

"Зрештою, ми всі діти Одіозума. Діти власних Пристрастей" Четверта частина наймасштабнішого фентезі яке я читала залишила по собі змішані враження. Це все ще епічно та захоплююче, але на фоні попередніх частин ця книга здалася своєрідним затишшям. Можливо перед бурею що чекає на нас в фінальній частині? Але давайте розповім про все детально (а то ви ще вирішите, що книга мені не сподобалася😄). Одже війна триває вже рік і жодна зі сторін ще не отримала переваги. Променисті лицарі разом з простими воїнами дають відсіч всім можливим формам паршенд, але зрада союзника боляче б'є по моральному стану людей. У ворожому стані також не все добре і автор продемонструє цей розкол з середини. А ще дуже багато часу буде приділено психологічним проблемам героїв. І це те за що я полюбила історії Б. Сандерсона ще більше, бо він детально показує до яких наслідків може призвести моральна травма, або просто необережне слово сказане на емоціях. "Дії визначають тебе сильніше ніж наміри." Так що ж тоді мені не так? - спитаєте ви. І я відповім, що все мені так. Але автор так поглибився в світ звуків Рошару, що в якийсь момент здалося що я читаю підручник з фізики🙈 Знали б ви як я її "люблю". Але "Хроніки Буресвітла" я люблю більше тому стійко читала про звукові хвилі, тони, камертони і інші незрозумілі слова... Загалом ця частина продовжує поглиблювати наші знання про героїв, Рошар та Космер і я знову не можу уявити що чекає на нас в наступній книзі, але із задоволенням почала читати її вже сьогодні🤭. "Порядність не заважає людям убивати, ваша світлосте. Вона просто змушує їх шукати різні виправдання."

Сандерсон просто бог фентезі. тут більше і додати нічого. світобудова, герої, події, емоційні гойдалки. все просто на вищому рівні. раджу просто всім, хто любить епічне фентезі. і нехай вас не лякає обсяг книг. бо кожна сторінка варта всього.

«Тресс зі Смарагдового моря» — нарешті і у мене був настрій прочитати цю книжку. Не дивлячись, що це така казкова історія, дитячою її назвати важко, адже на фоні морської пригоди піднімається багато тем, важливих для дорослих. Якщо ви прочитаєте анотацію, ви дізнаєтесь, що це історія про дівчину Тресс, яка живе на маленькому нудному острові, робить свої буденні справи, як і всі місцеві. У неї є близький «друг», який вже на початку книги, ясно шо, стане «любовним інтересом». В якийсь момент стається не дуже приємна подія, через яку життя Тресс змінюється, її світ перевертається догори дригом: її друга викрадено і тепер вона єдина, хто хоче і може його врятувати. І, щоб його врятувати, вона відправляється у небезпечну подорож. Щось подібне ми вже могли бачити або читати, можливо тільки навпаки: принц, лицар чи звичайний хлоп рятував чарівну панянку в біді. Але, насправді, на мою особисту! думку, ця історія набагато глибше. Спершу поговоримо про світ, в якому мешкає Тресс та інші персонажі. Це окрема планета в Космері, вона існує разом з тими планетами та світами, де відбуваються події книг серії «З-імли-народжені» та «Хроніки Буресвітла» і, якщо Ви читали хочаб одну книгу з названих циклів, ви зможете знайти цікаві пасхалки в «Тресс». Одже! Ця планета має унікальну магічну систему: - Вона вкрита загадковими, яскравими і небезпечними морями - 12 місяців є її супутниками - Вона є домівкою для дракона - І на ній зустрічаються чарівники На кожному з цих 12 місяцях відбуваються певні процеси, спори падають на поверхню планети і таким чином утворюють моря. І, як ви могли здогадатися, всі ці спори мають різні властивості, і вони небезпечні. Але для жителів планети це буденна небезпека, вони звикли подорожувати цими морями, знають, що від них очікувати і у них є інструменти для того, щоб комфортно жити зі спорами по сусідству. Тому вони поводяться як «звичайні» люди: працюють, торгують, займаються піратством, мають різні політичні та збройні конфлікти. Крім того, вони навчилися не тільки ходити по цих морях, а ще й застосовувати самі спори для різних цілей. З цікавого тут ще стиль оповідання. Вже на самому початку книги ми розуміємо, що ми маємо оповідача, який розповідає історію Тресс постфактум, адже він був свідком майже усіх подій, що сталися. Також мені сподобався прийом з Дагами. Дагами наш оповідач називає НЕ_ключових персонажів, з якими взаємодіє Тресс для того, щоб не перевантажувати читачів історіями цих людей, а сфокусуватися на головних. Окрім Тресс та її «друга» Чарлі тут доволі багато персонажів, які роблять книжку насиченою, а фентезіний світ живим та наповненим. Тут є батьки та молодший брат Тресс, герцог Острова, на якому вони мешкають та декілька місцевих, які приймали участь в певних подіях. Але найбільша частина історії розгортається на піратському кораблі, куди волею випадка потрапила Тресс. Більша частина команди є т.з. Дагами, ще ми знайомимося з корабельним юнгою — дуже «незвичайним» персонажем —, а також у нас присутні: капітанка Ворона, квартирмейстер Форт, керманичка Салей, теслярка Енн, перший помічник / гарматник Лаггарт, а також дивний корабельний лікар Улаам. Ііііі … пацюк Гак. Пацюк, який вміє розмовляти, і має свої пацючі секрети. Так, в цьому огляді вам ці імена можливо нічого не дають, я лише хочу вкотре наголосити, що, не дивлячись на об’єм та розвиток цієї історії, Сандерсон знайшов час і місце в тексті, щоб прописати цих персонажів так, наче ми проживаємо цю пригоду разом з ними. І найголовніше: ця книга сповнена доброти та символізму. Ми отримуємо дуже багато влучних роздумів персонажів про емоції, про відданість та героїзм, кохання та любов, а також про концепцію життя в цілому. На прикладі Тресс можна побачити, як твої «звичайні» навички, які ти недооцінюєш, можуть стати знахідкою та шоком для інших. Ну і взагалі ця книга сфокусована на розвитку Тресс, як особистості. Для мене найцікавішим в її трансформації була оця проблема прийняття допомоги. Коли вона, завжди допомагаючи всім навколо і дбаючи про їхній «комфорт», не могла повірити, що інші також можуть хотіти їй допомогти. І взагалі їй було важко приймати цю допомогу.