Я не читала Гемінґвея, але й без того переконана, що він дійсно нічого не знає про нашу війну, проте, на жаль, автор збірки знає На такі книги мені завжди важко писати відгуки, тому найперше: хочу подякувати автору @artur_dron за захист, службу і за дозвіл через тексти (зрозуміло ж, на сторінках лише мала частина пережитого) бодай на крихту зрозуміти і усвідомите оте відоме Ліни Костенко «комусь на світі гірше, ніж тобі». Особливо в моменти, коли нарікаєш на відсутність тепла чи рідних поруч! Я настійливо раджу читати її, одну з найважливіших книг сучасної української літератури, літератури війни і про війну, літературу нового, зовсім іншого покоління письменників. Покоління, чиїм голосом говорить правда зранених душ У цій невеличкій збірці ви знайдете так багацько Світла, Надії, Братерства і Бога, Окопного Бога А ще - Любові і Жаги до Життя А ще - тут багато Сміливості, за яку б, впевнена, Ернест обовʼязково б потис руку Артурові! І точно б дізнався про все на Східному фронті України, про всі тамтешні зміни Зміни, які сталися завдяки Героям, які були на межі, які повернулися, і які, на жаль, назавжди залишилися Янголами
Важко оцінювати такі книги, особливо, з погляду цивільної людини. Навряд в такому випадку можна апелювати до того, чи це «чесна» чи «не чесна» робота. Тому я зосереджу відгук на емоціях, які вкладав і намагався передати автор - і вони після прочитання здаються абсолютно чесними. Відчувається, що йому важливий кожен рядок, і читаючи намагаєшся пережити це з автором. Але я буду щирим, і скажу, що в тобі не все відгукується через той таки розрив між цивільним і військовим життям, як би ти сильно не був занурений у контекст. І саме цим такі книги важливі - для подолання інформаційної і емоційної прірви в суспільстві. Тому всім раджу прочитати і цю книгу, і інші книги військових чи їх рідних. Але дозволю собі прокоментувати те, що мені як людині сильно не релігійній і глибоко невіруючій заважало - забагато «божого промислу» майже в кожному есе, і загалом божественна центральна лінія через весь текст. Вся книга написана через призму розуміння автора про бога і віру, і він це із самого початку пояснив і гарно попрацював із запереченнями, але мене це часом відштовхувало. Для людини, що вірить, слова автора звучатимуть набагато сильніше. Крім того, мені не дуже подобається протиставлення в назві, яке, крім того, не відображає суті книги, бо вона зовсім про інше, а темі, до якої апелює назва, присвячено лише декілька сторінок.
Для мене це безумовно одна з найважливіших книг сучасності. Щемлива, розʼятрювальна, дуже болісна. І в той самий час дуже світла, сильна та життєствердна. Читала ці есеї довго, упродовж місяця, розділяючи приблизно по одному за день, практично щоразу закриваючи книжку з непідробним щемом у грудях, а часто і з вологими очима. І ніколи не очікувала, у який момент мене рознесе на шматки ? Велика дяка авторові за цей досвід. Вічна памʼять полеглим.
Святий Ян Павел Другий у старі безкоштовні часи сказав у Львові: Дощ падає - діти ростуть. Святий Іване Павле, Я виріс під цим дощем. Але зараз така зима і все вимагає такої ціни, що падають тільки сніг і солдати. Солдати падають - діти ростуть. Солдати падають - діти ростуть... Артур Дронь Одночасно з прозою Артура Дроня читала збірку його поезій "Тут були МИ". І ці 2 книги доповнювали одна одну☺️ Як не дивно, але ці розповіді стали не тільки емоціями, а й надією! Гемінґвей нічого не знає є дуже маленькою, але повністю наповненою сенсом в кожному реченні збіркою оповідань (есеїв) юнака-чоловіка, воїна, ветерана. Такі книжки дуже важливо читати зараз, але й за 10,20,100 років вони не втратять своєї важливості. ДУЖЕ РЕКОМЕНДУЮ для прочитання всім незалежно від віку, досвіду, соціальної позиції. І сподіваюся, що Артур має в планах перекласти ці тексти на інші мови і пустити у Світ. Ті, хто й досі боїться читати літературу, написану українськими військовими, через страх травматичних емоцій, особливо рекомендую нарешті починати саме з цієї історії Знаєте, чого я боюся?... Великої прірви нерозуміння, що вже починає ширитися між військовими і цивільними? Що є цивільні, які живуть у своїй замкнутій сфері і роблять все, щоб не помічати цієї війни неважливо з яких причин. Боюся, що росте кількість військових, що не відчувають своєї значущості в цивільному житті, не відчувають тепла і розуміння... Не кожний з них вміє перетворювати свої думки на книги, і не кожний взагалі хоче щось розповідати. Але, як згадує, автор в передмові до своїх есеїв, методика повторних розповідей тих самих історій в деталях допомагає мозкові опрацьовувати спогади і переносити їх з травматичної пам’яті в біографічну. Тоді вони менше мучають. Тому вся військова українська література є перемогою авторів над своїми страхами, над своїм небажанням ділитися емоціями, біллю... З іншого боку, на мою думку, читаючи поезії, прозу військових, ми, цивільні, не тільки починаємо їх більше розуміти, а й показуємо їм, що вони не самі, що не хочемо їх втрачати, що їх відчувають і кожен з них важливий. Всі ми разом є одним цілим Світом? Хто це не з’явився у нашій поезії? Хто це не ввійшов у письменницький процес? В кого заголовок і біографія на одному хресті помістились?.. Кажуть, література - це про слова і про тишу між ними. У нашій тепер більше другого... Артур Дронь ЧИТАЙТЕ, СЛУХАЙТЕ, ДОНАТЬТЕ?
Мені важко описати свої почуття після прослуховування цієї книги у начитці самого автора. Мені нестерпно від усвідомлення, що така книга взагалі існує, адже вона гіркий плід війни. І водночас я вдячна, що вона є, бо такі книги необхідні. Усе, про що говорить автор, я слухала зі сльозами на очах. Хотілося просто обійняти його, хоч я розумію, що це нічого не змінило б. Зайве й казати, це найсильніше, що я читала/слухала за останній час.
Ця книга – не просто історія, а ціле переживання. Вона обволікає вас атмосферою тихого святкування, де кожна сторінка наповнена ніжністю, радістю та чарівністю різдвяних традицій. Автору вдалося створити дуже атмосферний твір, який дозволяє відчути запах ялинки, смак імбирного печива і тепло родинного кола.
Неймовірно насичений випуск, легендарний пул авторів та авторок, окремий респект за двомовність, чудовий подарунок для іноземного друга!
Котолог