важлива про досвід війни. її треба читати і в Україні, і за кордоном💚
? «Люди тримаються за людей і за слова ??» ? За цю книжку автор у 2025 році отримав Премію імені Юрія Шевельова, відзнаку «Вибір Читомо» 2025 року та є лауреатом рейтингу «Книжковий інфобум — 2025» у категорії «Найкраща прозова книга» Книга увійшла до списку Найкращих українських книжок 2025 року за версією Українського ПЕН у категорії «есеїстика» ?️?️?️ Це боляче, щемко, з мурахами, але так по-справжньому ?? Прослухано на одному диханні ? ? «Свідчення солдата» від першої особи… життя у війні без прикрас, - все як є, з криком, болем, тяжким слівцем, так як і було там - дивлячись смерті у обличчя, знаходячись на лінії вогню, втрачаючи побратимів… стаючи все сильнішим ? Тексти, сни та спогади… ті слова, які назавжди залишаться у серці ? Мій ? рекомендасьйон ? Такі збірки тяжкі, але потрібні ??
На такі книги не треба писати відгуки, їх треба читати. Бо дійсно в усій цій втомі, ми іноді думаємо, що хочемо почитати щось легке і нехтуємо ними. А ми маємо пам'ятати, нагадувати собі про те, що відбувається на фронті. А ще знаєте, нам найкраще відгукуються книги в яких ми ловимо часточку себе. А в ній ти відчуваєш її, цю часточку, цю війну...
Це збірка короткої прози, у якій автор ділиться власним досвідом, пережитим на війні. Книга щемка, трагічна й подекуди відверто болюча. Про війну, біль, смерть, полон. Про вдячність людей, які зустрічались під час звільнення окупованих сіл та містечок. Про анброукен матерів, які проживають цю війну разом із своїми дітьми. Про Бога і віру: про те, як на війні віра набуває зовсім інших значень. Мені дуже відгукнулося, як автор передає внутрішні переживання людей, знайомі кожному, хто так чи інакше живе з вірою. Бог створив нас надто подібними на себе. Дав найголовніше і найнебезпечніше. Свободу вибору. Можливість обирати не Його. І дав цю свободу кожному однаково. І не забирає Книга дуже чітко демонструє, чому культура не може бути "внєпалітікі": москаль прийшов вбивати українців маючи при собі книгу єсєніна Ну і, власне, автор дуже переконливо пояснює "чому ж той Гемігвей нічого не знає" - сюди ж і Еріх Марію Ремарка і т.д Це має прочитати кожен українець, щоб пам'ятати, не забувати та розуміти, яка ціна заплачена і платиться кожного дня. І останнє, герої, на жаль, вмирають. Безмежна вдячність ЗСУ за захист❤️
Я не читала Гемінґвея, але й без того переконана, що він дійсно нічого не знає про нашу війну, проте, на жаль, автор збірки знає На такі книги мені завжди важко писати відгуки, тому найперше: хочу подякувати автору @artur_dron за захист, службу і за дозвіл через тексти (зрозуміло ж, на сторінках лише мала частина пережитого) бодай на крихту зрозуміти і усвідомите оте відоме Ліни Костенко «комусь на світі гірше, ніж тобі». Особливо в моменти, коли нарікаєш на відсутність тепла чи рідних поруч! Я настійливо раджу читати її, одну з найважливіших книг сучасної української літератури, літератури війни і про війну, літературу нового, зовсім іншого покоління письменників. Покоління, чиїм голосом говорить правда зранених душ У цій невеличкій збірці ви знайдете так багацько Світла, Надії, Братерства і Бога, Окопного Бога А ще - Любові і Жаги до Життя А ще - тут багато Сміливості, за яку б, впевнена, Ернест обовʼязково б потис руку Артурові! І точно б дізнався про все на Східному фронті України, про всі тамтешні зміни Зміни, які сталися завдяки Героям, які були на межі, які повернулися, і які, на жаль, назавжди залишилися Янголами
Важко оцінювати такі книги, особливо, з погляду цивільної людини. Навряд в такому випадку можна апелювати до того, чи це «чесна» чи «не чесна» робота. Тому я зосереджу відгук на емоціях, які вкладав і намагався передати автор - і вони після прочитання здаються абсолютно чесними. Відчувається, що йому важливий кожен рядок, і читаючи намагаєшся пережити це з автором. Але я буду щирим, і скажу, що в тобі не все відгукується через той таки розрив між цивільним і військовим життям, як би ти сильно не був занурений у контекст. І саме цим такі книги важливі - для подолання інформаційної і емоційної прірви в суспільстві. Тому всім раджу прочитати і цю книгу, і інші книги військових чи їх рідних. Але дозволю собі прокоментувати те, що мені як людині сильно не релігійній і глибоко невіруючій заважало - забагато «божого промислу» майже в кожному есе, і загалом божественна центральна лінія через весь текст. Вся книга написана через призму розуміння автора про бога і віру, і він це із самого початку пояснив і гарно попрацював із запереченнями, але мене це часом відштовхувало. Для людини, що вірить, слова автора звучатимуть набагато сильніше. Крім того, мені не дуже подобається протиставлення в назві, яке, крім того, не відображає суті книги, бо вона зовсім про інше, а темі, до якої апелює назва, присвячено лише декілька сторінок.
Для мене це безумовно одна з найважливіших книг сучасності. Щемлива, розʼятрювальна, дуже болісна. І в той самий час дуже світла, сильна та життєствердна. Читала ці есеї довго, упродовж місяця, розділяючи приблизно по одному за день, практично щоразу закриваючи книжку з непідробним щемом у грудях, а часто і з вологими очима. І ніколи не очікувала, у який момент мене рознесе на шматки ? Велика дяка авторові за цей досвід. Вічна памʼять полеглим.
Котолог