«По татовому плечу» — прозова книжка Люби-Параскевії Стринадюк про гуцульський рід по татові, про гуцульську музику і знаних музикантів, гуцульську колєду, данці й театр. Це художня проза, де переплітаються світи родинний і мистецький, де сусідять ґаздівство й набутки, творячи й довершуючи один одного. 

Сюжет вибудовується як серія оповідей, пов’язаних між собою нитками родової пам’яті. Тут є згадки про відомих музикантів, театральні практики, коляду, щоденні справи й навіть те, як плоди з дерев дбайливо обривали вручну, а потім визрівали під ліжниками. Авторка не зосереджується на одній лінії, натомість розкриває гуцульський побут у його багатогранності, не намагаючись прикрашати чи романтизувати.

Книга пронизана деталями, які дають змогу не тільки побачити життя карпатського села, а й відчути його ритм. Стринадюк говорить про родину, ґаздівство, пам’ять і тяглість поколінь. Це книга про цінність зв’язку з батьківським корінням і про важливість фіксувати те, що зникає.