Ще на початку авторового творчого шляху його запримітив і благословив Валерій Шевчук: «Валентин Корнієнко належить до тих літераторів, що відчувають особливу відповідальність перед художнім словом і беруться за перо тільки після тривалої та глибокої вивірки себе і своїх можливостей. Саме тому він почав літературну діяльність із критичних статей, які друкував у республіканській пресі. Потім узявся за художні переклади з англійської, надрукував у «Всесвіті» «Родинне вогнище» В. Фолкнера та «Біллі Бад, формарсовий матрос» Г. Меллвіла — твори для перекладача дуже складні, але вони дають добру можливість потренувати і власне перо. Тим часом почав освоювати і прозу. Витриманий, навіть вишуканий стиль, добірна мова, добра професійна вправність — ось чим позначені перші новели В. Корнієнка. Поминаючи типовий для початківців навчальний період, він приходить до читача вже як сформований прозаїк. Хай же йому щастить у цій нелегкій дорозі!» Відтоді збіг не один десяток весен. І хоч не обходилося і без заморозків, плоди усе ж зав’язувалися. Хай читач переконається у цьому сам.
Котолог
