Один плюс один

На самому початку читання книги хотілося сказати: "Ой, чергова бідолашна дама в біді, яку зараз врятує прекрасний принц!" І так, у перших розділах було саме так. Джесс - одинока мати з двома дітьми при живому чоловікові, який поїхав до мами "шукати себе". При чому старша дитина ніякого відношення до Джеса не має.

Головна героїня так заплуталася з питаннями виживання у неблагополучному районі, роботі, що приносить гроші, захисті дітей від хуліганів, та й пес обклав будинок своєю шерстю, ніби килим з'явився. Джесс робить дурість за дурістю. Її шкода, звичайно, але так і хочеться дати чарівного стусана!

І, звичайно, на горизонті оголошується принц на білому коні з розбитим серцем та проблемами.

Здається, що історія до божевілля знайома, але! Це лише перші розділи. Потім автор показує нам живих героїв, людяних, дуже схожих на нас. Джесс - мати, яка по дурості народила дитину до закінчення школи. Марті (її чоловікові) дуже подобалося шістнадцятирічна безбашенна дівчина, і він не очікував, що став матір'ю, вона стане дорослою і вимагатиме того ж від нього.

Джесс – закінчена оптимістка. А що їй лишається? Крім віри, у неї є тільки діти і шалене бажання дати їм краще життя. Вона така сама, як ми! Вірить у кохання до останнього, навіть коли вже діти бачать зраду.

Моток проблем, невдач, помилок та обставин зведе всіх героїв разом. Їм доведеться нарешті зупинитися, подумати і вирішити свої проблеми.

Фінал не буде схожий на зворушливо-ванільні фільми. До кінця книги герої опиняться на руїнах своїх життів, але зможуть знайти сили та сенс йти далі.

Мені сподобалося, хоча любовні романи не так часто можуть мене захопити. Думаю, тут більше про сімейні цінності, сенс життя, справедливості, ніж про саму любов.