Джоджо Мойєс

Ще одна книжка Мойєс, яка сподобалась😊 Хоча спочатку я була трохи скептично налаштована)
-соціальна нерівність
-расизм
-шлюб і особисті стосунки
-фемінізм
+велике кохання і міцна жіноча дружба. Але не лише це☝
.
Чи могла подумати чарівна англійка Еліс, що покинувши одну клітку, легко потрапить до наступної? Чи могла уявити затята і незалежна Мардж , що її чекає в найближчому майбутньому і що вона належатиме не собі більше (і мова не про чоловіка)) ?Чи знали героїні роману, що Кінна бібліотека подарує їм дещо більше, ніж робота?
.
Я задоволена кінцівкою, бо вони всі на те заслуговували. Можливо, деякі моменти аж занадто солодкі, але загального враження не псує.
.
Останні епізоди я ловила себе на думці, що мені це все дууже нагадує Дж. Піколт і суд у "Цвет жизни " )
.
Ну, чим завжди тішила авторка, то це абсолютно ні разу не схожі одна на одну історії, сюжети. Вона завжди різна. Завжди то все важливе і актуальне, і байдуже на якому континенті чи в яких роках відбуваються події😊
.
Щиро рекомендую😊
.

Події відбуваються у маленькому австралійському містечку, куди Ліза переїжджає з дочкою, щоб залікувати душевні рани. Вона вивозить туристів в море, аби ті подивилися на дельфінів та китів, також допомагає своїй тітці у готелі.

Майк теж приїжджає туди, але з іншою метою, він має розбудувати з приморського містечка фешенебельний курорт з водними розвагами.
Та чи хочуть місцеві усього цього?! Ліза відчайдушно захищатиме свій спокій та спокій морських жителів. Врешті й Майк зрозуміє, чого хоче найбільше.

Тепер про враження. Якщо "До зустрічі з тобою" я проковтнула і ридала вкінці, то тут до сторінки 250 я мучила книгу, а книга мене. Читала її довго і нудно, хоча, загалом, вона не погана і піднімає важливі питання, проте не зовсім моя.

Наташі 35 і вона успішна адвокатка, яка захищає права дітей. Але жінка не щаслива у шлюбі, не має власних дітей і її майже колишній чоловік хоче продати спільний будинок, який Таша так любить.

Сарі 14. Вона онука талановитого вершника Анрі Лашапеля. Дідусь і кінь Бу - це усе, що в неї є. ПапА вкладає у Сару всі свої знання про верхову їзду. Коли дідуся розбиває інсульт, вона залишається сама в цьому великому світі.

Волею долі дороги цих двох перетинаються, але не все так просто - кожна закрита у своїй мушлі. Чи зуміють вони знайти спільну мову і відкритися одна одній?!

Гарна, хоча й передбачувана історія. Написано легко, захопливо, але у фаворитах залишається "До зустрічі з тобою".

Виявляється інколи важко написати про книжку, яка не зачепила. Цього разу мені здалось, що я читаю Джіо. Хто читав обох, зрозуміє про що я)

Гостра соціальна проблематика, родина, мрія. І все ніби є. Але мене так дратувала ця Сара(( Так, я ж розумію , що підліток і в них свій всесвіт ,але тут то вже було занадто. Персонаж зіпсував мені всі враження. Ну і я не проти щасливих фіналів, зовсім ні. Але тут якось все одно вийшло дуже солодко та ідеально. Це можна було передбачити ще до 200 сторінки (у романі 508)).

Можливо, мені просто забагато Мойєс)) Хоча "Подаруй мені зірку" сподобалась цілком і повністю. Але там теж були коні)) Може мені коней багато?)

Ну, так чи інакше, а це роман не мій. А читала я у авторки багато. Можливо, вам сподобається.

Прекрасна історія кохання, чи фільм дивитися, чи читати книгу, мені здається, не можна без сліз, це особисто для мене.

Головна героїня Еліс сподівалася, що одруження зробить її щасливою. Але переїзд за океан, байдужість чоловіка, складні стосунки з родичами та місцевим населенням засмучували та пригнічували її.

Вона вирішує присвятити весь свій час новій справі – стає волонтером у кінній бібліотеці, де й знаходить близьких друзів та справжнє кохання. Нові стосунки та робота допомагають їй стати вільною та щасливою.

Автор в романі цікаво переплітає різні жіночі долі, не зосереджується лише на одній головній героїні, і цим самим тримає інтригу до кінця книги. Цікаво спостерігати за їхнім розвитком та життям.

З Джоджо Мойєс ми ідемо рука об руку ще з "До зустрічі з тобою", після цієї книжки намагалася не пропускати жодної новинки чи видання. Історії завжди хвилюючі та зі щасливим кінцем, ідеальні книги, як на мене, щоб прочитати у відпустці, чи в поїзді, чи просто, щоб розслабитися від роботи, ситуації навкруги та й взагалі відчепитися від себе та просто поринути в історії інших жінок.

"Червоні лубутени" - не найкраща її книга, але написано доволі не погано, цікаво, інколи з гумором.
Тема, звичайно, не нова. Дві жінки, чотири чоловіки та чотири подруги (в кінці). Сем, яка з початку чоловікової депресії (роки півтора, я так зрозуміла) тягне все на собі: дім, роботу, доньку, собаку та, як на мене, егоїстичних батьків (так-так, старість треба поважати, але дивлячись на їх заняття, крім шпильок в сторону дочки, вони нічим не зайняті), які могли б поблажливіше ставитися до доньки і прибирати за собою.
Ніша (Аніта) - жінка, яка, пам'ятаючи дитинство та ранні молоді роки, поклала все своє життя, щоб догоджати своєму багатому чоловіку-міліардеру (який, як на мене, велика ск%тина і протягом всієї книжки намагався залишити її ні з чим).
Обидві намагаються вижити в ситуаціях, що підкидує їм життя, при цьому ще залишитися при своєму розумі, худими та щасливими.
Хороша книга про самовідданість, любов та справжню жіночу дружбу.

Раджу!!!

Це той випадок, коли після першої книги слід зупинитися. Трапляються такі твори, які просто повинні залишити приємний смак з жирною крапкою. Бувають серіали, які не варто продовжувати. Або фільми, які не треба продовжувати. А це такий самий випадок, але з книгою.

Під час читання було таке враження, що Мойєс уже не знає, що б таке придумати. щоб дотягнути цю історійку до кінця, але якщо вже взялася писати, то все-таки щось треба дописати? Саме "щось" і вийшло.

А загалом книга про вміння відпускати минуле, про біль, який лікує лише час. про страх розпочати нове життя після великої втрати... Це все прекрасно, потрібно і важливо, але перша книга була повноцінною і без продовження, а це лише зайвий привід розчарувати прихильників.

Третя книжка із серії про Луїзу Кларк. На хвилі популярності книжки і фільму "До зустрічі з тобою" авторка пише далі.Як Луїза влаштує своє життя.

У пошуках себе дівчина їде до Нью-Йорка і починає працювати асистенткою у заможній родині.Але не все так гладко.Вона змушена розлучитися з Семом, її життя змінюється кардинально.
Та й з роботодавцями дуже непросто,хоча Луїза -чесна і сумлінна.
Як їй вдасться відшукати улюблену справу,чи знайде нове кохання чи все -таки зрозуміє,що Сем -це її майбутнє?

Романтична історія для осені, як і більшість книг авторки.

"Можливо, всі ми відчуваємо збочену потребу наблизитися до того, що може нас знищити".

Тихе австралійське містечко, подалі від галасу та людей, океан та скелети, заховані в шафах сімейного готелю.

Розмірене існування Срібної затоки закінчується з приїздом Майка Дормера. Компанія, в якій працює Майк, планує побудувати на узбережжі Австралії фешенебельний курорт. Тим самим знищити все, що є найдорожчим для мешканців затоки 🐠🦪🐙🐚.

Не дивлячись не те, що сюжет побудовано навколо важливої теми екології та екологічної безпеки. Адже Срібна затока - це місце постійної міграції китів 🐳 та дельфінів 🐬. Книга легка і ненав'язлива. Для відпустки, те що треба 👍.

Але якщо чесно, я розчарована 😔Загалом, задумка книги цікава, і описи місцевості Австралії заслуговують уваги. Але герої не викликали в мене ніяких емоцій, абсолютно 🥱. Можливо, це через те, що розповідь ведеться одразу від декількох ключових героїв. І не вистачило часу, щоб краще зрозуміти внутрішній світ кожного з них. Ба навіть після того, як розкривається таємниця дивної поведінки Лізи і Ханни, в мене не виникло співчуття до них. А кохання Лізи і Майка взагалі здається мені притягнутим за вуха.
Яким буде кінець стало зрозуміло ще в середині. Для мене, книга із серії прочитати і забути 🤷.

P.S. Це моя суб'єктивна думка. Ну не зайшла мені ця книга. Але в автора є інші книги, які реально класні😉.

Легкий роман про двох жіночок середнього віку які переплутали сумки у спортзалі виявився саме таким як і уявляла. ⠀

Я з посмішкою читала про те як незграбна Сем вимушена ходити в шикарних лубутенах, а витончена Ніша прибирає готельні номери. Дві такі різні жінки дійшли до межі в кризі своїх сімейних та соціальних стосунків і тільки справжні друзі допоможуть їм.⠀

За легким сюжетом ховалися важливі думки про прийняття себе та свого оточення. Так вони не нові, але інколи важливо нагадати про щось загально відоме.⠀
І звичайно ж був щасливий кінець, який пасує цій історії. Він логічний, не притягнутий за вуха і він мене потішив. Думаю ви вже зрозуміли, що я задоволена книгою. Так, ще не інтелектуальний шедевр, але для мене це дуже добра історія для відпочинку. Тому раджу читати😉

Гадала, що заведе в нечитун. Серйозно. АЛЕ!! Я помилялася. Трішки бісив головний герой - Вілл. Я розумію, що в нього життя не пішло в потрібне русло, але ж те як з він із нашою головною героїнею - Лу - це такє собі. Зривався на неї. Хотів, щоб вона поїхала з ним і дивилася як він помирає. Егоїст. Але книга чудова. Почала вже читати другу частину.