Джоджо Мойєс

Прекрасна історія кохання, чи фільм дивитися, чи читати книгу, мені здається, не можна без сліз, це особисто для мене.

Головна героїня Еліс сподівалася, що одруження зробить її щасливою. Але переїзд за океан, байдужість чоловіка, складні стосунки з родичами та місцевим населенням засмучували та пригнічували її.

Вона вирішує присвятити весь свій час новій справі – стає волонтером у кінній бібліотеці, де й знаходить близьких друзів та справжнє кохання. Нові стосунки та робота допомагають їй стати вільною та щасливою.

Автор в романі цікаво переплітає різні жіночі долі, не зосереджується лише на одній головній героїні, і цим самим тримає інтригу до кінця книги. Цікаво спостерігати за їхнім розвитком та життям.

З Джоджо Мойєс ми ідемо рука об руку ще з "До зустрічі з тобою", після цієї книжки намагалася не пропускати жодної новинки чи видання. Історії завжди хвилюючі та зі щасливим кінцем, ідеальні книги, як на мене, щоб прочитати у відпустці, чи в поїзді, чи просто, щоб розслабитися від роботи, ситуації навкруги та й взагалі відчепитися від себе та просто поринути в історії інших жінок.

"Червоні лубутени" - не найкраща її книга, але написано доволі не погано, цікаво, інколи з гумором.
Тема, звичайно, не нова. Дві жінки, чотири чоловіки та чотири подруги (в кінці). Сем, яка з початку чоловікової депресії (роки півтора, я так зрозуміла) тягне все на собі: дім, роботу, доньку, собаку та, як на мене, егоїстичних батьків (так-так, старість треба поважати, але дивлячись на їх заняття, крім шпильок в сторону дочки, вони нічим не зайняті), які могли б поблажливіше ставитися до доньки і прибирати за собою.
Ніша (Аніта) - жінка, яка, пам'ятаючи дитинство та ранні молоді роки, поклала все своє життя, щоб догоджати своєму багатому чоловіку-міліардеру (який, як на мене, велика ск%тина і протягом всієї книжки намагався залишити її ні з чим).
Обидві намагаються вижити в ситуаціях, що підкидує їм життя, при цьому ще залишитися при своєму розумі, худими та щасливими.
Хороша книга про самовідданість, любов та справжню жіночу дружбу.

Раджу!!!

Це той випадок, коли після першої книги слід зупинитися. Трапляються такі твори, які просто повинні залишити приємний смак з жирною крапкою. Бувають серіали, які не варто продовжувати. Або фільми, які не треба продовжувати. А це такий самий випадок, але з книгою.

Під час читання було таке враження, що Мойєс уже не знає, що б таке придумати. щоб дотягнути цю історійку до кінця, але якщо вже взялася писати, то все-таки щось треба дописати? Саме "щось" і вийшло.

А загалом книга про вміння відпускати минуле, про біль, який лікує лише час. про страх розпочати нове життя після великої втрати... Це все прекрасно, потрібно і важливо, але перша книга була повноцінною і без продовження, а це лише зайвий привід розчарувати прихильників.

Третя книжка із серії про Луїзу Кларк. На хвилі популярності книжки і фільму "До зустрічі з тобою" авторка пише далі.Як Луїза влаштує своє життя.

У пошуках себе дівчина їде до Нью-Йорка і починає працювати асистенткою у заможній родині.Але не все так гладко.Вона змушена розлучитися з Семом, її життя змінюється кардинально.
Та й з роботодавцями дуже непросто,хоча Луїза -чесна і сумлінна.
Як їй вдасться відшукати улюблену справу,чи знайде нове кохання чи все -таки зрозуміє,що Сем -це її майбутнє?

Романтична історія для осені, як і більшість книг авторки.

"Можливо, всі ми відчуваємо збочену потребу наблизитися до того, що може нас знищити".

Тихе австралійське містечко, подалі від галасу та людей, океан та скелети, заховані в шафах сімейного готелю.

Розмірене існування Срібної затоки закінчується з приїздом Майка Дормера. Компанія, в якій працює Майк, планує побудувати на узбережжі Австралії фешенебельний курорт. Тим самим знищити все, що є найдорожчим для мешканців затоки 🐠🦪🐙🐚.

Не дивлячись не те, що сюжет побудовано навколо важливої теми екології та екологічної безпеки. Адже Срібна затока - це місце постійної міграції китів 🐳 та дельфінів 🐬. Книга легка і ненав'язлива. Для відпустки, те що треба 👍.

Але якщо чесно, я розчарована 😔Загалом, задумка книги цікава, і описи місцевості Австралії заслуговують уваги. Але герої не викликали в мене ніяких емоцій, абсолютно 🥱. Можливо, це через те, що розповідь ведеться одразу від декількох ключових героїв. І не вистачило часу, щоб краще зрозуміти внутрішній світ кожного з них. Ба навіть після того, як розкривається таємниця дивної поведінки Лізи і Ханни, в мене не виникло співчуття до них. А кохання Лізи і Майка взагалі здається мені притягнутим за вуха.
Яким буде кінець стало зрозуміло ще в середині. Для мене, книга із серії прочитати і забути 🤷.

P.S. Це моя суб'єктивна думка. Ну не зайшла мені ця книга. Але в автора є інші книги, які реально класні😉.

Легкий роман про двох жіночок середнього віку які переплутали сумки у спортзалі виявився саме таким як і уявляла. ⠀

Я з посмішкою читала про те як незграбна Сем вимушена ходити в шикарних лубутенах, а витончена Ніша прибирає готельні номери. Дві такі різні жінки дійшли до межі в кризі своїх сімейних та соціальних стосунків і тільки справжні друзі допоможуть їм.⠀

За легким сюжетом ховалися важливі думки про прийняття себе та свого оточення. Так вони не нові, але інколи важливо нагадати про щось загально відоме.⠀
І звичайно ж був щасливий кінець, який пасує цій історії. Він логічний, не притягнутий за вуха і він мене потішив. Думаю ви вже зрозуміли, що я задоволена книгою. Так, ще не інтелектуальний шедевр, але для мене це дуже добра історія для відпочинку. Тому раджу читати😉

Гадала, що заведе в нечитун. Серйозно. АЛЕ!! Я помилялася. Трішки бісив головний герой - Вілл. Я розумію, що в нього життя не пішло в потрібне русло, але ж те як з він із нашою головною героїнею - Лу - це такє собі. Зривався на неї. Хотів, щоб вона поїхала з ним і дивилася як він помирає. Егоїст. Але книга чудова. Почала вже читати другу частину.

Мені цю книгу подарували дуже давно (була якась акція у магазині). І я усе збиралася її прочитати, але то сторінки сіруваті - мені не видно, то початок нудний - мені не цікаво. Але, на щастя, я вже знала, що книжка про бібліотеку, то ж, отримавши відповідне завдання, сумлінно взялася за читання.

Погоджуся, що, можливо, початок і був нудний, але далі мені сподобалося. Оце такі любовні романи я люблю. І сюжет, і розвиток, і вчинки зрозумілі.

Отже, молода англійська дівчина виходить заміж за американця з досить впливової родини. І потрапляє у справжнє американське життя. А це кінець 30-х, усе досить нуднувато. І коли вона почула, що набирають працівниць у кінну пересувну бібліотеку, вона швидко погоджується і має рацію.

"— Якщо ви ніколи не бували далі на схід від - як там, Льюїсбурга? - то звідки вам стільки відомо про африканських тварин?
Марджері натягла віжки, зупинивши свого мула, і розвернулася обличчям до неї.
- Ви мене серйозно про таке питаєте?
Еліс втупилася у неї.
-І хочете, щоб я зробила з вас бібліотекарку?"

У бібліотеці Еліс не лише розширює свій світогляд, але й знаходить справжніх подруг, які зможуть підтримати одна одну у скрутні часи.

А ця державна програма пересувних бібліотек діяла до 1943 року. І так, я бачу деякі неузгодженості сюжету, але вони зовсім не заважали мені насолоджуватися читанням.

#пані_читає і рекомендує дівчаткам різного віку, що люблять інколи почитати цікаві любовні романи.

📌"Я просто вірю, що іноді доля приберігає для нас майбутнє, якого ми не можемо уявити. І щоб уможливити це, треба просто вірити, що добрі речі трапляються."

Це хороша літня історія.

Курортне приморське містечко зі своїми таємницями та укладом, де все відбувається повільно. А літні післяобідні чаювання, прогулянки пляжем, спека... так і нагадують про відпустку.
Але на фоні легкої атмосфери літа порушуються складні теми дружби, кохання та батьківства.

Я не дуже люблю поєднання двох часових ліній, але тут все було зрозуміло і я не плуталась. Адже спочатку йдеться про події з минулого а потім вже теперішнє.
По правді, перші сто пятдесят сторінок мені було трохи нудно. Але коли минуле закінчилось на самому цікавому і додались події з теперішнього я захопилась історією. 

Ще хочу відмітити героїв. Не знаю чи випадково чоловіки тут тюхтії, чи авторка хотіла, щоб був контраст між поведінкою жінки і чоловіка при однакових обставинах))

Розв'язка мені сподобалась. Можна було б, звісно, щось більше накрутити (коли відбулась зустріч минулого і теперішнього) але і так ок.

Загальні враження від книги приємні та теплі. Не слід очікувати бурі емоцій від шаленого кохання, але для відпочинку літнім вечором те, що треба 🙌

Лу наймають сиділкою до Віллі, який після отриманої травми став інвалідом. Психологічний стан Віллі досить важкий, тому Луїза отримує цю роботу, оскільки вона досить неординарна, позитивна і говірка. Матір Віллі надіється, що ця дівчина допоможе йому, що й стається. З часом між Віллі і Луїзою зав’язуються досить довірливі стосунки.

Не поганий роман, читається дуже легко, позитивний і добрий, милий.

Особисто мене він не зачепив, я стільки слухала про книги цього автора, що очікувала щось більш цікавіше, але це лише моя думка, всі ми різні і по різному сприймаємо🫶🏻

Книга приємна, легко читається, я за день її прочитала☺️

Я люблю книжки Джодо Мойєс. Вони часто дуже життєві, в міру романтичні, а ця -класна історія для відпочинку, як і всі у письменниці.

Еліс - англійка, яка виходить заміж у далеку Америку, щоб позбутися опіки батьків. Але не все так просто - добрий чоловік і авторитарний свекор і дівчина не може знайти себе, їй дуже складно. Адже все відбувається в Америці в 40 - і роки і для жінки лише одне місце - дім та кухня.
Та далеко не всіх дівчат це задовольняло і вони прагнули знайти себе, спілкуватись та бути корисними.

І от у містечку створюють Кінну бібліотеку, де зовсім неочікувано Еліс вирішує працювати.

Це історія про давню ворожнечу і вірну дружбу, правильні рішення і вміння прийняти своє, яке ніхто не підтримає і не сприйме, про кохання і силу бути просто собою.

Мені сподобалася, особливо добре читалося під шум морських хвиль.