Джоджо Мойєс

Спустошення, хвилювання, сльози радості і сльози болю - почуття, які я зазнала, закривши останній розділ книги «Корабель наречених».

Якщо ви шукаєте легку романтичну історію - проходьте повз. Ця книга не про це. Ця книга не з тих, що читаєш захлинаючись і не можеш відірватися. Книгу читаєш повільно, акуратно, перетравлюючи кожен розділ, і роблячи перерви.

До книги я не знала, що таке «військова наречена», я не знала і про те, як доставляли дружин до їхніх чоловіків, якщо ті одружилися з ними, несучи службу в іншій країні.

1946 рік. Близько 700 військових наречених прибули з Австралії до Англії на військовому авіаносці - це справжній факт. Книга в художньому стилі розповідає про цю подорож.

Книга про витримку, про кохання, про сім'ю, про дружбу, про людські слабкості, про надію, про життя, про біль та радість.

Обов'язково читати, якщо ви - любите книги засновані на справжніх фактах - хочете дізнатися щось нове - готові думати і аналізувати під час читання - вірите в кохання.

Маленьке, тихе, курортне містечко Англії, де всі один одного знають, і де кожен знає своє місце. І ось у 50-х роках на віллі «Аркадія» – розкішному особняку у стилі Арт-деко, поселяються молоді художники, поети та світські жителі.

І, звичайно ж, це порушує спокійний спосіб життя місцевих манірних матрон, ідеальних дружин і господарок, які збираються за чашкою чаю в місцевому салоні.

Вони всіма силами готові захищати своє сонне містечко від віянь часу. Своїми пересудами та страхами «а що ж скажуть люди» вони цілком здатні поламати чужі долі…

Розповідь першої частини книги обривається на найцікавішому місці. Наступна частина починається вже з нових героїв та з нової історії, пов'язаної з віллою.

Майже через 50 років вілла «Аркадія» відродилася. Новий господар вирішив реставрувати віллу, перетворивши її на готель. І всі секрети, поховані багато років тому разом із будинком, знову воскресають.

Ми дізнаємося, як склалася доля героїв, які багато років тому жили на віллі, дізнаємося, які таємниці зберігав кожен герой. Але найцікавіше, що долі минулої та нової історій тісно переплітаються і поступово нам відкривається вся картина життя вілли «Аркадія».

Трилогія позаду і я з легким сумом прощаюся з героями та повертаю на полицю.

Книга багата на події та закінчується з очікуваним Happy End-ом.

У кожній частині Луїза розкривалася з різних боків, але тут її безтурботність моментами зникала і переді мною виявлялася зовсім інша героїня.

Більшість книги я думала, що Нью-Йорк і нова робота її гальмують. Складалося враження, що вона знаходиться не на своєму місці і ця робота та місто їй не підходять. І тільки ближче до кінця книги я побачила, як насправді помилялася. Луїза почала діяти, не здавалася коли все йшло навперейми. Говорила «Так» будь-якій пригоді та досвіду, тому вона набула багато нових друзів, знайшла підтримку там, де і не думала її зустріти, ну і звичайно, потрапляла в різні важкі та незручні ситуації.

За той час, поки була занурена в трилогію, я настільки вивчила хід думок і метод викладу автора, що могла передбачити таку думку чи фразу в діалогах.
У такі моменти я посміхалася або трохи дратувалася повторами та передбачуваностю. І все ж таки «До зустрічі з тобою» залишилася найцікавішою і проникливою книгою з трилогії.

Отож я й добралася до перечитування своєї улюбленої книги Мойес. І мені сподобалося навіть більше, ніж уперше.

Дві часові лінії в книзі - це пряме моє! Так приємно занурюватись у події минулого, навіть відчувати себе його частиною.

Переносимося на 60 років тому – прийоми, звані вечері – все це, звичайно, фантики та лушпиння, але описано шалено красиво! Щоб вас зацікавити, скажу, що за сюжетом головна героїня прокидається у лікарні, зовсім не пам'ятаючи, хто вона і що сталося. Навколо дбайливий персонал та ідеальний чоловік, але щось не так… Знаю, що цікаво підігріта)

Історія Дженніфер та її містера Б – це, як мені здається, класична історія того часу. Дівчину виховують зручною порожньою оболонкою для впливового чоловіка, який потім користуватиметься їй як аксесуаром для підкреслення свого успіху. Мало хто може бути щасливим живучи так. Тому коли на горизонті з'явився хтось живий і зітканий із протиріч, сценарій був зрозумілий… правда, така кількість поворотів цієї історії мене трохи шокувала.

Адже цікаво, коли до кінця книги не знаєш, що ж там трапилося у минулому і як воно зараз? А ось лінія Еллі – зовсім банальна у наші дні. Ось начебто і вона, і Дженніфер перебувають у відносинах, де один із партнерів одружений/одружена.

Але якщо в минулому не могло бути й мови про розлучення, то в наші дні це виглядає надто сумно. Закохатися в людину, яка має сім'ю і як вірний собачка чекатиме його коротких смс? Мені так хотілося її струсити і закричати: «Та де твоя самоповага, зрештою?! Ти йому просто іграшка! Він не втече від дружини, а ти будеш вічно жити у підвішеному стані».

Добре, що Рорі з'явився і злегка приземлив Еллі. Дві такі різні жінки, дві долі, які дивним чином переплелися в цій книзі. І мене шалено тішить, що кожна не побоялася розправити плечі і гордо йти вперед!

Жінки, гідні захоплення! Однозначно одна із найсильніших книг Мойес.

На самому початку читання книги хотілося сказати: "Ой, чергова бідолашна дама в біді, яку зараз врятує прекрасний принц!" І так, у перших розділах було саме так. Джесс - одинока мати з двома дітьми при живому чоловікові, який поїхав до мами "шукати себе". При чому старша дитина ніякого відношення до Джеса не має.

Головна героїня так заплуталася з питаннями виживання у неблагополучному районі, роботі, що приносить гроші, захисті дітей від хуліганів, та й пес обклав будинок своєю шерстю, ніби килим з'явився. Джесс робить дурість за дурістю. Її шкода, звичайно, але так і хочеться дати чарівного стусана!

І, звичайно, на горизонті оголошується принц на білому коні з розбитим серцем та проблемами.

Здається, що історія до божевілля знайома, але! Це лише перші розділи. Потім автор показує нам живих героїв, людяних, дуже схожих на нас. Джесс - мати, яка по дурості народила дитину до закінчення школи. Марті (її чоловікові) дуже подобалося шістнадцятирічна безбашенна дівчина, і він не очікував, що став матір'ю, вона стане дорослою і вимагатиме того ж від нього.

Джесс – закінчена оптимістка. А що їй лишається? Крім віри, у неї є тільки діти і шалене бажання дати їм краще життя. Вона така сама, як ми! Вірить у кохання до останнього, навіть коли вже діти бачать зраду.

Моток проблем, невдач, помилок та обставин зведе всіх героїв разом. Їм доведеться нарешті зупинитися, подумати і вирішити свої проблеми.

Фінал не буде схожий на зворушливо-ванільні фільми. До кінця книги герої опиняться на руїнах своїх життів, але зможуть знайти сили та сенс йти далі.

Мені сподобалося, хоча любовні романи не так часто можуть мене захопити. Думаю, тут більше про сімейні цінності, сенс життя, справедливості, ніж про саму любов.

Ця книга - продовження гучного роману "До зустрічі з тобою". Як ми знаємо, друга частина найчастіше гірша за першу, і виходячи з цієї думки від твору я нічого не очікувала. Швидше за все навіть не прочитала, якби кілька років тому мені не подарували одразу дві книги комплектом.

І ось я тут, у сльозах, у соплях, з грудочкою в душі від історії, яка так сильно зворушила серце.

Про що історія? Про Луїза Кларк, яка втративши несподівано знайдене кохання, намагається жити далі. Відчувши, що її звичний світ тепер малий наприкінці першої книги, вона як і хотів Вілл поїхала до Парижа. Це нам і показали наприкінці фільму.

І начебто все чудово, то про що ж друга книга? Про самотність у великому місті, втрачені амбіції, біль втрати, і простий іноді сумне доросле життя.

Це було так проникливо та життєво, що мене не могло не пробрати. А Лілі – невизнана дочка Вілла. Вона такий підліток, такий самий і я себе пам'ятаю. У колючках зовні та вразливістю всередині.

Я дуже раджу прочитати другу частину. Можливо, ви знайдете в ній щось для себе. А я збираюся до книжкового за третьою.

На початку було нудно, а наприкінці не могла відірватися.

Тут дві часові лінії і я обожнюю, коли так.

Найголовніша тема цього роману– проблема «батьків та дітей», але Джоджо Мойес торкнулася тут і труднощів материнства, і горе від втрати дитини.

Розмірний сільський побут жителів Вексфорда (Ірландія) спочатку викликав здивування, але у результаті став шалено рідним. Не кожному сподобаються описи стрибків, коней, стайні, полювання, але мені це все не заважало, лише створювало певний антураж.

Від глави до глави моя думка про кожного з трьох жіночих персонажів (Джой, Кейт і Сабіна) змінювалося і змінювалося воно неодноразово. Мене обурював підлітковий максималізм Сабіни, дурість та несамостійність Кейт та сухість Джой. Однак до кінця книги я зуміла прийняти і полюбити всіх трьох, а з ними і місіс Х., і бідолашну Енні.

. Це та сама ситуація, коли ти бачиш ідеальну зворушливу історію кохання, пронесену крізь роки, а якщо копнеш, будеш в жаху. Як можна присягатися в коханні, але просто відвертатися і уникати дружини, коли їй погано під час вагітності? Не підтримати, не пройти це разом, а бігти на «вулицю червоних ліхтарів» чи взагалі спати з прислугою! Все-таки не «в горі та в радості», а «лише в радості». Коли ти красива і весела - заслуговуєш на кохання, а коли тобі погано - розбирайся сама? Так і сталося, що жінки в цій книзі з усім справляються самі. Ламають себе, йдуть далі. І це чудово!

Важко жити в окрузі Лі, Теннесі, Кентуккі. Тут живуть люди із загрубілими руками та підозрілими особами, які зберігають дробовики біля узголів'я ліжка. Тут, глибоко в лісі, незаконно женуть самогон. Тут все не те, чим здається на перший погляд.

Десь високо в горах, в халупі, що покосилася, панують любов і взаємоповага. Тоді як під розкішними склепіннями найбагатшого з будинків ховається насильство та деспотія.

Перепливши океан Еліс, ні про що таке і не підозрювала. Вона мріяла швидше втекти з-під опіки батьків і жити довго та щасливо з красенем чоловіком. Але все не так, як вона мріяла.

Вона була чужа для цього місця. Дні тяглися нескінченно довго, безрадісно та самотньо. Якось на загальних міських зборах, підняли тему розповсюдження книг у віддалені куточки округу, були потрібні добровольці. І вона наважилася. Вона стала бібліотекарем. Кінним бібліотекарем.

І там, на крутих гірських стежках, з кусачою мошкарею, нещадно палючим сонцем чи сніговими завалами, вона стала своєю. Вона стала щасливою, стала вільною. Але округом Лі правлять чоловіки. А прикриваючись владою та словом божим, можна виправдати все. Навіть обійти закони штату, задовольнивши і підкупивши мера.

Але за Еліс тепер є комусь заступиться. Вона не одна боротиметься за свою свободу та за пересувну кінну бібліотеку.

Книга Срібна затока лежала у мене дуже давно, хотіла її прочитати, але щось мене відштовхувало. Відбулося диво, я прочитала книгу і залишилася в захваті.

Ліза - головна героїня, намагається втекти від себе, сховатися самій та сховати свою дочку від усього світу. Вона думає, море, яхта, дельфіни, кити допоможуть їй знайти душевний спокій. Адже з особистою трагедією дуже важко жити. Налагоджене життя змінюється, коли з'являється бізнесмен з Америки Майк.

У Майкла спец завдання, вирішити всі проблеми з будівництвом нового курорту на тій же території, де знаходиться готель тітки Лізи. А якщо жителів влаштовує усталене життя? Якщо їм не потрібен новий курорт?

Книга про сильних жінок, які пережили багато труднощів та втрат. Книга про те, як одна помилка, один не спритний рух, одне неправильне слово може зруйнувати життя людини.

Автор показує маленький південний рай, всі знають один одного, в океані хлюпаються кити та дельфіни, а люди виходять на човнах показувати їх туристам і живуть на цей дохід. Коли Майк розуміє, що здійснення бізнес-проекту загубить китів, він намагається скасувати його, але все не так просто. Його стосунки з Лізою не складаються, до того ж у Майка є наречена, а за дівчиною бігає місцевий хлопець. Все заплуталося...

Книжка мені дуже сподобалася! Рекомендую всім, хто любить зворушливі історії про життя та кохання.

Вілл - успішний бізнесмен, любитель екстремального відпочинку, хлопець який бере від життя все, в одну мить прощається зі своїм звичним життям і залишається прикутим до інвалідного візка. Він втрачає як здатність рухатися, так й сенс життя загалом.

Луїза - виявляє свою яскравість і неординарність через стиль в одязі та гумор, вона звикла до свого одноманітного, спокійного, звичного та безпечного життя. Але це життя змінюється одним днем.

Зворушлива і не типова історія кохання, яка змушує по-іншому подивитись своє життя і замислитися над багатьма речами. Я довго розмірковувала над ситуацією, в якій опинився Вілл. Як би вчинила у його випадку? Як би вчинила у разі його сім'ї чи Луїзи? Знайти відповіді на ці запитання виявилося дуже важко. І прийняти якусь одну сторону остаточно так і не змогла.

Я прожила переживання та біль кожного в цій історії. І кожного спромоглася зрозуміти.

Було найкращим рішенням перечитати книгу. Незважаючи на те, що кінець я знала напам'ять, протягом всієї книги я сподівалася, що станеться диво і закінчиться вона зовсім інакше. Але тут як і в житті все залежить від нас самих.

Ще одна книжка Мойєс, яка сподобалась😊 Хоча спочатку я була трохи скептично налаштована)
-соціальна нерівність
-расизм
-шлюб і особисті стосунки
-фемінізм
+велике кохання і міцна жіноча дружба. Але не лише це☝
.
Чи могла подумати чарівна англійка Еліс, що покинувши одну клітку, легко потрапить до наступної? Чи могла уявити затята і незалежна Мардж , що її чекає в найближчому майбутньому і що вона належатиме не собі більше (і мова не про чоловіка)) ?Чи знали героїні роману, що Кінна бібліотека подарує їм дещо більше, ніж робота?
.
Я задоволена кінцівкою, бо вони всі на те заслуговували. Можливо, деякі моменти аж занадто солодкі, але загального враження не псує.
.
Останні епізоди я ловила себе на думці, що мені це все дууже нагадує Дж. Піколт і суд у "Цвет жизни " )
.
Ну, чим завжди тішила авторка, то це абсолютно ні разу не схожі одна на одну історії, сюжети. Вона завжди різна. Завжди то все важливе і актуальне, і байдуже на якому континенті чи в яких роках відбуваються події😊
.
Щиро рекомендую😊
.

Події відбуваються у маленькому австралійському містечку, куди Ліза переїжджає з дочкою, щоб залікувати душевні рани. Вона вивозить туристів в море, аби ті подивилися на дельфінів та китів, також допомагає своїй тітці у готелі.

Майк теж приїжджає туди, але з іншою метою, він має розбудувати з приморського містечка фешенебельний курорт з водними розвагами.
Та чи хочуть місцеві усього цього?! Ліза відчайдушно захищатиме свій спокій та спокій морських жителів. Врешті й Майк зрозуміє, чого хоче найбільше.

Тепер про враження. Якщо "До зустрічі з тобою" я проковтнула і ридала вкінці, то тут до сторінки 250 я мучила книгу, а книга мене. Читала її довго і нудно, хоча, загалом, вона не погана і піднімає важливі питання, проте не зовсім моя.