Таємниця у спадок

Знову новий для мене автор, і невідома книжка. Цього року видавництво «Богдан» порадувало цікавими новинками. Я взагалі люблю книжки з історичним підґрунтям і цікавим сюжетом. І хоча «Таємниця у спадок» явно не шедевр, вона варта уваги. Катерина Ліпс створила досить вдалу стилізацію під класичний англійський реалістичний роман епохи романтизму. З типовою для тогочасного роману повільною динамікою сюжету, та типовою увагою до деталей повсякденного побуту, характерів і міжособистісних стосунків.

Сюжет теж виглядає цілком типово. Англійська аристократична родина, після смерті голови сім'ї, намагається розібратись з його спадком. Новий голова, молодий освічений юнак для якого мисливство більш цікаве, ніж сімейні справи, успадковує землі, на яких стоїть занедбаний таємничий будинок, оповитий загадками та легендами про примар і відьом. Скептично ставлячись до всіх чуток, він вирішує розібратись самотужки, чим же так налякав місцевих цей будинок та розгадати всі його загадки. У процесі розслідування хлопець зустрічає дівчину, яка стає коханням всього його життя. Не обійшлось без класичного ревнивого суперника, який не гребуючи брудними трюками, не лише бореться за серце дівчини, але й претендує на будинок. Головний герой опиняється в центрі змови, сповненої інтриг і небезпек. Фінал роману теж не оригінальний, головний герой не тільки розгадує всі загадки та перемагає всіх ворогів, а й отримує руку і серце коханої дівчини.

Написано дуже добре, авторський стиль вирізняється витонченістю, іронічністю та точністю. Авторка майстерно використовує діалоги для розкриття характерів персонажів і розвитку сюжету, часто вплітаючи тонкий гумор і сарказм. Її стиль вирізняється елегантністю, балансом між простотою і складністю. Головні герої не дивлячись на певний символізм, зображені досить глибоко і реалістично, виглядають досить об’ємними і живими. Динаміка повільна, але не затягнута, авторці вдалося втримати баланс між описами подій і описами природи, гармонійно вплітаючи пейзажі у сюжет, роблячи їх частиною динаміки історії.

Тим не менш в книжки є один дуже великий мінус… На перший погляд він і не важливий, але для мене, він перекреслив всі описані переваги. Роман «Таємниця у спадок» від початку до кінця, на 100% передбачуваний. Розвиток подій надзвичайно легко передбачався, а фінал був очевидний із самого початку. Авторка використовує надто шаблонні ходи не залишаючи місця для несподіваних поворотів. Герої діють стереотипно, а сюжет не пропонує нових ідей чи конфліктів. Вже після прочитання перший 30 сторінок, я могла передбачити не тільки фінал, але й більшість подій роману. І цікавість від книжки, замінилась цікавістю – вгадала, я сюжет, чи ні.

Як висновок хочу сказати, що роман «Таємниця у спадок», все ж таки вартий уваги. Особливо тим, кому подобаються класичні романи Джейн Остін, Шарлотти Бронте, Вілкі Коллінза чи Чарлза Дікенса. Впевнена, що роман сподобається всім, хто цінує затишну атмосферу класичного роману, детальні описи епохи та романтику, навіть якщо від нього не варто очікувати новаторства чи непередбачуваних рішень.

Щиро Ваша #Клякса.

Пригодницько-романтичний роман української авторки. Трохи наївний, але цікавий. Якщо ви хочете відпочити, то це саме те)

Про що? Про дорослішання юного англійського джентльмена, про подолання перешкод, про сімейні цінності та вищу справедливість.

Отже, Міллард Неш після смерті батька почав піклуватися про добробут родини. І хоч він дуже любить свою сестру і племінницю, але не довіряє зятю, який уперто пропонує продати землі, який батько юнака придбав останніми. То ж Міллард, не довго думаючи, поїхав (інкогніто) дізнатися, у чому ж там суть. І саме там, при таємничих обставинах, він зустрів ЇЇ. І закохався. До того ж, взаємно. Тому далі молоді люди будуть звірятися одне одному, боротися за своє щастя та планувати ... Весілля

Скажу чесно, мова героїв мене інколи смішила, бо я не уявляю, щоб хтось так розмовляв. Пропоную усміхнутися і вам:

"— Наказуйте, королево мого серця. Звеліть, і я виконаю все точно, як ви скажете, лише не просіть відступитись од вас, або, ще гірше, забути вас. Ви ще не відповіли у церкві своєму нареченому: «Так». Поки ще не втратили назавжди волю й щастя… наше щастя!"

Але читати було цікаво, крім того, щось мені підказує, що "далі буде ..."