Я покажу тобі Ріо

Така загадкова ця книга. На 1000% радію, що прочитала її! ❤️‍🔥 Це чудова казкова історія про людей, життя яких ми можемо змінити своєю добротою.

«Я покажу тобі Ріо» — занадто романтична, дещо відірвана від реальності, але яка ж тепла! Наче чашку чаю з другом випила☕️

Про чоловіка, який через проблеми з серцем та надмірну вагу майже не виходить на вулицю. І лише пише в блог від імені вигаданої людини про Ріо-де-Жанейро. А ще в нього є кумедний кіт Федір, от і вся компанія.

Але за збігом обставин у його житті зʼявляється хтось, чия доля теж складна. І маленькими кроками життя починає змінюватися.

Якщо захотіти, можна почати прискіпуватись до деяких сюжетних моментів. Але мені не хотілося цього робити. Бо такі історії пишуть для іншого.

Я привʼязалася до героїв, сумувала і співпереживала їм. Авторці навіть вдалося розбити мені серце 💔

Скляна історія. Щира, глибока, трагічна навіть, як трагічні всі історії самотності перед світом, що буває таким жорстоким по відношенню до тих хто відрізняється. Але попри все це історія не про жорстокість, а про добро, про світло в людях. осьо такий він світ - де хтось отримає задоволення від катування живої істоти, а хтось здатен віддати все, щоб допомогти іншій людині. Читати цю книжку було інколи боляче, але саме такі історії пробуджують в людині найкраще (або найгірше, це вже мабуть залежить від людини). У мене вона залишили гарний післясмак, відчуття надії. Є радість після прочитання, яка буває кожного разу коли стикаєшся з чимось своїм близьким. Не можу рекомендувати цю книгу кожному, адже кожен шукає своє. Але якщо ви любите історії про надію, про хоробрість, про сміливий вчинок – ця книга саме для вас. Історія про світ дивних людей та про незвичайні красиві мрії.

Шлях до щастя іноді проходить крізь терни...

Був собі хлопець. Писав красиві пости у соцмережах, і всі вірили, що живе він у Ріо, бо так стверджував. Зрештою, є ж у людей талант надзвичайно реалістично відтворювати досвід, котрого ніколи не переживали вживу. От і у нього так. Майстерність письма дозволяла заробляти на життя. А насправді пляжами Ріо він не гуляв. Взагалі ніде не гуляв, спостерігав з вікна ша оточуючим світом. Через хворобу не міг дозволити собі навіть такого навантаження, як прогулянка. Та реальне життя відірветься, навіть якщо ти спостерігаєш з вікна. Особливо як ти небайдужий.

О, іще одне. Дуже легко забути справжнє ім'я героя, бо майже повсюдно він у тексті Жирний. Так називали його недобрі люди, так і сам почав... Ні для кого не буде новиною, щоб люди з повнотою часто стикаються з булінгом, і Паша не став винятком. І весь текст це прізвисько мене тригерило...

Повернімося до небайдужості. Наш герой спостережливий, і його емоційно зачіпає сусідське дівча. Щось у ній є, якесь особливе бачення світу. Часом недовірлива, часом нестримана, простодушна дівчина не від гарного життя шукає прихистку у квартирі малознайомого сусіда.

Розповідь про дружбу дівчини підліткового віку і дорослого чоловіка уже починала мене насторожувати, особливо після моменту з біноклем. Але все розвинулося не так, як я очікувала.

Попри наявні епізоди жорсткості, книжка доволі легка і, можливо, навіть казкова. Спонукає шукати способи допомагати тим, хто цього потребує. У описі цієї книжки сказало про чудеса, які перемагають реальність. І саме так її варто б сприймати. Не шукати відповідностей і глибини персонажів. Просто у один момент дві людини зіткнулися, як два небесні тіла, і хтось сильно вплинув на іншого. А як саме - читайте!