💙💛💔 На жаль, тема втрати близької людини у наш час знайома багатьом дітям. Чиїсь рідні загинули у цій війні, а чиїсь потрапили у полон, зникли безвісти, перебувають в окупації чи постійно переховуються у підвалах і рідко або зовсім не виходять на зв'язок. Навіть ми, дорослі, не знаємо, як пояснити це дітям, особливо найменшим.
Особисто мені, спілкуватися з дітьми на складні теми допомагали книжки.
💙💛💔На щастя, ми вдома і у відносній безпеці, але моя маленька донечка добре пам'ятає той час, коли ми сиділи у підвалі чи у коридорі, але без світла. Тоді ми читали електронні книжечки з телефону, тож вона й досі просить іноді почитати саме ті, підвально-блекаутні. Одна з них - про Пандімуна. Особисто я не очікувала від неї чогось такого, але ці маленькі історії дуже зачепили, тож хочу із вами поділитися.
💔💙💛 Перша історія - це знайомство із маленьким мрійником панденятком. Друга - про втрату друга, а третя - про життя після цієї втрати. До речі, у тексті немає згадки про смерть, сама ситуація описана дуже делікатно і підійде навіть для найвразливіших діток. Ось коротенький уривок:
📌 – Він пішов? – запитав Панді, заздалегідь знаючи відповідь, і сова кивнула.
– Він повернеться?
Сова мовчала.
...
– А я знав, що ти пішов не насправді! – радісно сказав він.
– Ти ж не пішов? – перепитав Панді.
– Пішов, але не насправді. Поки ти про мене пам’ятаєш, я буду поруч.
💔💙💛 Я дуже хочу, щоб нашим дорослим не доводилося повідомляти маленьким українцям про втрату близької людини, але впевнена, якщо ви прочитаєте ці історії, то зрозуміти і підтримати діток, яким довелося пережити цей жах, буде трохи легше. Всім мирного неба, тихих ночей і нехай Бог береже кожного українця та українку!