Квітнева відьма

RDT оцінка
9.7
3
Ваша оцінка
відгуків
2
540 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
540 грн
1
Про товар
Код товару
114864
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Перекладач
Софія Волковецька
Кількість сторінок
608
Формат (мм)
210 x 140
Вага
0.575
ISBN
9786177286713
Опис

Прикута до ліжка Дезіре терпить епілептичні напади, що руйнують її тіло, і водночас відточує свій талант. Вона — квітнева відьма, і її мандрівна душа стежить за трьома своїми зведеними сестрами, переконана, що котрась із них вкрала призначене їй життя. Кожна з прийомних сестер ховає у собі порожнечу, яку не здатна заповнити ні родиною, ні кар’єрою, ні алкоголем чи коханцями. Роками вони тягнуть за собою болісний зв’язок, який до кінця не усвідомлюють, аж поки таємничі листи не зводять їх докупи. Квітнева відьма виконує свій план помсти й підштовхує сестер одну до одної, наче фігурки у химерній грі. Чи можуть сестри і всі решта, задіяні в цій історії, сподіватися хоч на якесь звільнення?

«Квітнева відьма» — знаковий, пристрасний і потужний роман Майґуль Аксельссон, за який вона 1997 року отримала шведську Премію ім. Авґуста Стріндберґа (Augustpriset). Це історія про пошук приналежності, про дитячі травми, які ніколи не лишаються в дитинстві. Це також оповідь про лицемірний і нестерпний уклад у притулках для людей з інвалідністю, більше схожих на в’язницю, у яких сваволя тягнеться з 1950-х років.

Враження читачів
RDT оцінка
9.7
3
Ваша оцінка
відгуків
2
Котик
9
17.04.2025
Чотири жінки кожна з них несе свою травму через все життя. Кожна з них намагається закрити діру в серці за допомогою алкоголю, наркотиків, науки, роботою та сім'єю. Кожна з них намагається жити життя та минуле ніколи не відпускає. Воно завжди з ними і вони пов'язані своїм болем, бо кожна з них на початку свого життя виявилась непотрібною власним батькам. Але отримують трохи любові від жінки, що колись віддала своє маля в дитячий будинок. Чи зможуть вони знайти спокій?
Котик
10
28.04.2025
Ця книга про кричущу беззахисність дітей, фізичну та передовсім духовну, перед жорстокістю світу. Про сплюндрованість душ, про внутрішні пустки, ями, цілі безодні. Про те як одні пустки перетікають в інші, про біль який надто великий, щоб його прожити. Вона про безпорадність тих, хто хоче допомогти, але просто безсилий перед непробивними стінами людського горя.

Ця книга про жінок поєднаних спільною травмою, які одна для одної є постійним болючим нагадуванням про цю травму, тоді, коли могли би бути підтримкою. Бо хоча, одна одну вони могли б розуміти краще за всіх інших, біль їхній занадто сильний, щоб відкриватися для цього розуміння. Бо що коли ці ліки будуть сильніші ніж людина годна винести?
Акксельсон в своєму романі дуже реалістично описує травмовані життя. І хоч як би хотілося отого сценарію де зустрілися люди з однією бідою, і зцілитися у спільному горі, в житті часто кожен залишається нести свій біль сам. В кращому випадку, можна сконструювати собі ширму з «нового» життя, і рятуватися за нею, але хто тоді застрахований від того, що в будь-який момент на порозі не з’явиться свідок з минулого і не привідкриє цю ширму, щоб оприявнити відкинутість, самотність, порожнечу, які ітак завжди були в тобі.

Прожила книгу всім нутром. І вдячна авторці за те, що не завернула історію в гарну обгортку, а залишила все таким, яким часто воно в житті і залишається. Бо деякі історії пишуться не для хеппі енду, а для того, щоб ми могли оплакати те, що потребує оплакування.