Майґуль Аксельссон

Сильна книга і морально складна. Вона про дитячі травми, які не зникають безслідно, а часто формують вже дорослу особистість, і або руйнують її, або роблять боляче, час від часу нагадуючи про себе. Чотири не кровні сестри, доля кожної склалася по-різному, але однаково з присмаком суму, особливо в Дезіре, котра через хворобу прикована до ліжка... У романі є елементи магічного реалізму, і це цілком виправдано та цікаво.

Анонім

#відгук на книгу «Квітнева відьма» Майгуль Аксельссон 📚 Це зовсім не лайтова історія на вечір, аби втекти від реального світу. Навпаки, вона занурить вас у проблеми людства, які ви радше б уникнули всіма можливими способами – заплющили очі, щоб не картати серце. Дитяча інвалідність, недосконалість медичної системи, батьківська жорстокість, психічні порушення, алкоголізм, наркозалежність. Головна героїня Дезіре – жінка, яка має з народження важкі фізичні обмеження та провела все життя в ліжку, піддаючись експериментам, а згодом – покинута в притулку, як дитина без шансів на одужання. Життя жінки сповнене образи, ревнощів і болю до матері та її прийомних доньок, яким вона надала перевагу, попри рідну дитину. Маючи надприродну здатність «бачити», вселяючись у свідомість інших людей, Дезіре спостерігала за своїми прийомними сестрами, потроху розкриваючи нам нелегку історію життя кожної з них. Роками вони тягнуть за собою болісний зв’язок, який до кінця не усвідомлюють, аж поки Дезіре не зводить їх докупи своїми надздібностями, аби помститися. Та чи потрібна помста і без того зраненим людям? І чи потрібна вона їй самій – людині, яка за свої 45 років мала достньо часу для саморефлексії та пізнання світу таким, яким його не бачить ніхто? Це важка книга, сповнена болю. Якщо ви з тих, хто притупляє один біль іншим, вона дасть вам можливість відволіктися від трагедії війни на інші проблеми суспільства. Та чи готові ви до цього?.. Здається, я зробила цьому роману антирекламу. Але мені він дуже сподобався! 🔥

Анонім

Мені було морально важко читати цю книгу - надто багато зламаних доль і травмованих людей. Дезіре паралізована та страждає від епілептичних нападів, які з кожним разом усе більше її руйнують. Вона спостерігає за своїми сестрами, переконана, що одна з них вкрала її життя. У кожної з сестер своя важка історія, свої трагедії та психологічні травми, і кожна по-своєму намагається з цим впоратись. Ця книга сповнена болю, насильства, жалю, холоду та жорстокості. З одного боку, я визнаю, що вона написана чудово - водночас чуттєво й тонко, але й різко, часом навіть вульгарно. Об’єктивно це сильна й важлива книжка. Але мені було важко її читати, вона емоційно виснажила мене. Тож не можу назвати її улюбленою.

Анонім