Темна матерія

Мммм, люблю таке: прочитав одну книгу, а на позбувну полицю відправляється три, при чому одна ще навіть із заводськими налаштуваннями - в плівці. Бо ти манав читати ще щось в цього плодючого Графомана Бездаренка.

А все чому? А все тому, що треба довіряти власним враженням: якщо вже колись пара його книг здалися фігньою звичайною, то ну нахіба ж брати третю? (я вже мовчу про «купити решту»).

Відчуття, наче прочитала чорнетку сценарію до бойовичка класу D, причому до першої редакції там ще явно проскакували динозаври десь, щоб вже напрочь глядача вбити, але скучний кошторисник сказав «ви там подуріли всі? ви бачили почом кілограм динозаврятини на Бесарабці? Викреслюємо!» І лишив тільки вовка з приміткою "взяти опудало в зоологічному музеї", бо на 3-секундну сцену з вас і цього вистачить.

Починаючи з самої зав’язки виникає купа питань до сюжету, який зрештою перетворюється на ажурну сітку з дір, дірочок та дірищ. До дій головного героя, який все що вміє, то це нити і тікати, причому останнє – тільки за допомогою інших. До персонажів, серед яких була єдина нормальна, але й ту лінію злили, бо вміння працювати із героями в автора десь як в балерини із рекордами пауерліфтингу. Тобто, нульове.

Жодного цікавого повороту, все картонне й клішоване, на додачу ще й написано так, наче в автора замість пробіла на клавіатурі стоїть «ентер» і взагалі його суворо обмежили в використанні слів, залишивши набір із «йду, біжу, закриваю, відкриваю».

Категоричне #Дафа_не_радить, а ті три години, які підуть у вас на читання цього делірію краще витратити на повчальні відео з ТікТок з розділу «покласти плитку своїми руками».

А мені тепер треба полікуватися чимось більш-менш розумним, бо щось у правому вусі булькає — явно мозок розжижився і плєщєццо тепер.

Якщо вам не вистачає читання для відпочинку, такого, щоб захопило з перших сторінок, де екшн, біганина, багато подій - однозначно раджу.
Це ще й цікаво обговорювати! Паралельні світи, що робить людину саме такою, як вона є? Вчинки, які вона обирає зробити сама, події, які стаються незалежно від дій самої людини, її реакція на щось?

Дійсно хороша книжка, з якою можна відключитись від реальності і повністю зануритись в сюжет, при цьому співвідношення екшену і наповненості смислами дозволяє не забути історію, як тільки перегорнула останню сторінку.

Також раджу серіал, він доволі близький по сюжету до книги, але не ідентичний, тому буде цікаво порівняти)

Я прочитала книгу пару днів тому, а вже не можу згадати про що вона була :)

Насправді єдина проблема книги - це її дурна кінцівка та бісячний головний герой.

Мені надзвичайно подобається ідея мультивсесвіту, проте тут не вистачило розкриття цієї ідеї і вона містила банальні ляпи, які автор не спромігся пояснити. Всесвіт як завжди функціонує, виконуючи його примхи, що дуже зручно, коли тема непроста для сприйняття.

ГГ бісив страшезно, особливо в тих сценах, коли вбивався за своєю сім'єю в інших світах, ставлячи під ризик взагалі все. Це було би логічно, якби він не розумів як то все працює. А так виходить, що він науковець, який розуміє, що до чого, але при цьому чудить якусь фігню, маючи при цьому сильне мотивацію НЕ чудити цю саму фігню.

Кінцівка взагалі мене заплутала, і там вже кількість моїх питань до логіки перевалила за допустиму норму. Тому дякую, що книга закінчилась.

Наче є потенціал, наче крута ідея, але яка ж убога реалізація.