Беллман та Блек

⠀
Колись я прочитала «Тринадцяту казку» — і то була любов. Тож чогось подібного очікувала і від «Беллман і Блек», проте не склалось, як гадалось.
⠀
Книга і непогана, але й нехороша. Нейтральна. Не захопила, але й не шкодую, що прочитала.
⠀
Я очікувала, що ось-ось має в ній щось таке статися, що переверне все з ніг на голову. Але, перегорнувши навіть останню сторінку, я нічого такого не відчула.
⠀
Це історія про Вільяма. У дитинстві він із рогатки вбив грака. Минуть роки, він усе забуде, а його життя почне набирати обертів — родина, бізнес, хороші прибутки. Та раптом одне за одним починають помирати його рідні й близькі. Беллман може втратити найцінніше і щоб це не сталось, він «укладає угоду» із таємничим Блеком, наслідком якої є створення моторошного бізнесу — «Беллман і Блек».
⠀
У книзі багато йдеться про смерть, вона практично оточує головного героя і є основою історії. А ще — багато граків (з цього починається історія, ними вона й закінчується), але, чесно кажучи, я не дуже зрозуміла, що авторка цим хотіла сказати. Може, це була містична складова, а може — просто ці птахи асоціюються зі смертю — і це мало б додати більше атмосфери, краще занурити.
⠀
Для мене це була просто історія чоловіка, який любив багато працювати. Так багато, що й не помітив, коли сам став клієнтом своєї ж компанії. А проте першу половину життя він прожив не так і погано. От і все. Очікувала більше містики, таємниць, загадок, чогось, що змусило б задуматися. Може, просто не змогла перейнятися на 100% історією.
⠀
З плюсів — приємний текст, легко читається. А ще завдяки коротким розділам книга доволі динамічна. Атмосфера сподобалась, вона вийшла доволі гнітюча. Було відчуття, що от-от має щось статися, що от-от те вбивство грака в дитинстві якось вплине на все, адже навіщо тоді граки постійно згадуються?
⠀
«Беллман і Блек» стала для мене менш цікава і слабша за «Тринадцяту казку».