Діана Сеттерфілд

Якщо коротко, то я оцінила цю книгу на 7/10. Але все по порядку 😄

Багато хто каже, що «Тринадцята казка» схожа на «Сім чоловіків Евелін Гʼюґо» Початок книги мені дійсно був схожий, але то було тільки напочатку. Адже загальна атмосфера книг дуже відрізняється одна від одної.

«Тринадцята казка» для мене має досить похмуру та навіть трохи моторошну атмосферу. Ця історія оповита загадками та таємницями. А все це відбувається в досить моторошних, як на мене, декораціях

Щодо сюжету, то я не прониклася цією історією. Книга в мене не викликала бурхливих емоцій. Але це зовсім не означає, що книга погана. Я оцінюю книги опираючись суто на отриманих емоціях. Але, нажаль, «Тринадцята казка» мені цих емоцій не подарувала. Можливо, я взяла її читати просто не в той час, не вгадала з настроєм

Але сама історія досить непогана. Багато кому ця книга дуже подобається і це дуже круто)

⠀
Колись я прочитала «Тринадцяту казку» — і то була любов. Тож чогось подібного очікувала і від «Беллман і Блек», проте не склалось, як гадалось.
⠀
Книга і непогана, але й нехороша. Нейтральна. Не захопила, але й не шкодую, що прочитала.
⠀
Я очікувала, що ось-ось має в ній щось таке статися, що переверне все з ніг на голову. Але, перегорнувши навіть останню сторінку, я нічого такого не відчула.
⠀
Це історія про Вільяма. У дитинстві він із рогатки вбив грака. Минуть роки, він усе забуде, а його життя почне набирати обертів — родина, бізнес, хороші прибутки. Та раптом одне за одним починають помирати його рідні й близькі. Беллман може втратити найцінніше і щоб це не сталось, він «укладає угоду» із таємничим Блеком, наслідком якої є створення моторошного бізнесу — «Беллман і Блек».
⠀
У книзі багато йдеться про смерть, вона практично оточує головного героя і є основою історії. А ще — багато граків (з цього починається історія, ними вона й закінчується), але, чесно кажучи, я не дуже зрозуміла, що авторка цим хотіла сказати. Може, це була містична складова, а може — просто ці птахи асоціюються зі смертю — і це мало б додати більше атмосфери, краще занурити.
⠀
Для мене це була просто історія чоловіка, який любив багато працювати. Так багато, що й не помітив, коли сам став клієнтом своєї ж компанії. А проте першу половину життя він прожив не так і погано. От і все. Очікувала більше містики, таємниць, загадок, чогось, що змусило б задуматися. Може, просто не змогла перейнятися на 100% історією.
⠀
З плюсів — приємний текст, легко читається. А ще завдяки коротким розділам книга доволі динамічна. Атмосфера сподобалась, вона вийшла доволі гнітюча. Було відчуття, що от-от має щось статися, що от-от те вбивство грака в дитинстві якось вплине на все, адже навіщо тоді граки постійно згадуються?
⠀
«Беллман і Блек» стала для мене менш цікава і слабша за «Тринадцяту казку».

Читала цю книгу дуже давно, але і до тепер пам'ятаю її сюжет і розв'язку. Вона варта того, щоб її хоч раз прочитати.

Ця книга ідеальна для осінніх вечорів. Вона в достатній мірі похмура та атмосферна; в ній є відома авторка Віда Вінтер та купа таємниць, які вона приховує. А ще в ній є дівчина - Маргарет Лі, яка працює в книгарні і саме її таємнича авторка обирає для написання біографії.

Події книги розгортаються в двох часових проміжках і обидва мали гачки, які створені тримати увагу. Що ж могло статися в таємничому маєтку, де росла авторка і що ховається у теперішньому за її яскравою зовнішністю? Чому близнючки з маєтку були такі дивні (читайте: моторошні) і що ж приховує сама Маргарет?

Я вже читала цю книгу майже десять років тому і тоді книга мене надзвичайно вразила. Але зараз, на жаль, великого захвату не виникло. І проблема навіть не в тому, що я пам'ятала основний сюжетний твіст, бо перечитувати детективи для мене справа не нова😅 (Привіт Аґаті Крісті🙌🏻). Тут справа в тому, що при повторному читанні деякі деталі здалися "притягнутими за вуха" або недорозкритими , наприклад історія самої Маргарет чи питання коли ж саме відбуваються події... Загалом такі нюанси не сильно вплинули на мою оцінку, бо це все ще захоплива та трошки моторошна історія про сімейні відносини і мені так само подобається стиль яким пише авторка, але шаленого захвату вже нема(

В будинку, що повнився трупами задушених слів, все потопало в подушках, килимах, і накидках. Здавалося, наче звуки - не бажанi гостi тут, а тканина всотує саму сутність мовлених слів…

Будинок ховав привидів і охороняв секрети, що вслід за господинею прийшли сюди з більш химерного і таємничого місця. Вони надто довго таїлися по закутках кімнат і коридорах памʼяті, обтяжуючи Віду все сильніше… І слова полилися на папір через чужу свідомість… Фрагменти її спогадів, біль, страхи нарешті сплелися в історію про мідноволосих близнючок, в їхню сімейну сагу, бо «Людське життя - не нитка, яку можна виокремити з мотузки, розрізняти і покласти для загального огляду. Родинне життя - це павутина. Не можливо доторкнутися до якоїсь її нитки, не змусивши при цьому вібрувати решту».

Це історія про любов і одержимість, всюдисущий занепад і проблески надії, дитячі травми і жахливих батьків, втрати, біль і привидів… Про будинок, який так і не зміг стати надійним прихистком…

Тут йдеться про містичну близькість близнюків; про батьків, для яких смерть однієї дитини важить більше ніж життя іншої; про нездорові стосунки; про ворожість до змін; про письменників і книжки…

Історія захоплива, затягує у вир емоцій і почуттів. Деякі моменти розбили моє серце, а інші - зігріли… Насолоджувалась і сюжетом, і стилем, і персонажами! Смакувала слова і власні роздуми, що вони в викликали в мені. Це одна з найкращих книг цього року…

Кілька цитат:

👯‍♀️«Людина настільки призвичаюється до власних жахів, що зовсім забуває про те враження, яке вони можуть справити на інших».

📚«Під обкладинками альманахів спочивали життя давно померлих людей, брутально спресовані у кілька жалюгідних байдужих рядків».

💭«Мовчання не є природним середовищем для історій. Історіям потрібні слова. Без слів вони стають хирлявими, починають хворіти і, зрештою, помирають. А потім їхні привиди переслідують вас».

🤐«В оселі, де є діти, таємниць бути не може».

Одного вечора у шинку "Лебідь", що на Темзі, з'явився ледь живий чоловік з мертвотно блідою дитиною на руках. За кілька годин, дівчинка, яку всі вважали мертвою розплющила очі.

Подружжя Вонів впізнають у ній свою зниклу доньку. Містер Армстронг вважатиме її своєю онукою, яку він жодного разу не бачив. Лілі Вайт, що живе у будинку кошикаря, усім казатиме, що це її молодша сестричка. Та й багато хто прикипить душею до 4-річної дівчинки, яка чомусь не розмовляє і часом дивно себе поводить. Хто ж вона насправді та звідки взялася?

Книга атмосферна, дещо містична, з детективними нотками. Початок захопливий, середина дуже пасивна і нуднувата, далі події знову активно розвиваються.
Сподобалося, як авторка майстерно описала річку, вона тут один з персонажів - я відчувала її холод, свіжість, глибину, силу, вона, мов жива істота.

Загалом, книга гарна, але не перечитуватиму.

"Існують місця, де можна перетнути межу. Це одне з таких місць".

Чи доводилось Вам мандрувати вздовж річки? Читаючи цю книгу, я ніби постійно чула шум річки, тихий, спокійний, подекуди загрозливий та таємничий.

🌊Одного вечора у старий шинок, що стояв на березі безкрайньої Темзи, зайшов поранений чоловік, який тримав на руках маленьку дівчинку, схожу на ляльку. Вона була непритомною, та згодом всі присутні переконалися, що дитя вже не врятувати, бо воно мертве... Та дивним чином дівчинка оживає і з цього моменту починається найцікавіше, адже тепер мешканцям Редкота доведеться розгадати таємницю: хто вона ця німа дитина? Тим паче, що й претендентів на неї дуже багато: хтось бачить у ній викрадену декілька років тому доньку, хтось - молодшу сестру, а дехто - онучку, яка нещодавно потонула.

🌊 Цей твір написаний у стилі англійських вікторіанських романів. Дивну історію британська письменниця оповідає неспішно, в ній мало динаміки, але багато загадкового, похмурого та моторошного. Тут декілька сюжетних ліній, які схожі на потічки, що впадають у Темзу. Це долі окремих людей, які так чи інакше пов'язані з маленькою дівчинкою. І лише наприкінці роману ми розуміємо, чому авторка так детально заглиблювала читача у їхнє життя.
У романі переплелися містика, сімейна драма та елементи детективу. Твір наповнений легендами та переказами, які ще глибше занурюють у таємничу атмосферу книги.

Авторка цікаво описує побут мешканців, зародження психології, як науки, виникнення мистецтва фотографії, яке в той час також здавалося справжнім дивом.

🌊Твір мені сподобався, читається дуже легко, як казка, але чим далі, тим менше казки, а більше страшної реальності. Письменниця торкається таких тем, як насилля, важке дитинство, відносини батьків та дітей, трагедія у сім'ї, самотність, особливі діти.Та найбільше мене вразив той момент, коли очікування батьків, які вкладають всі душевні сили на виховання своєї дитини, не справджуються. Чи це наслідок виховання, чи, може, поклик крові?

Чарівна, атмосферна... мені не вистачає епітетів, щоб описати наскільки прекрасною є ця книга! Хочеться стерти собі па'мять, щоб прочитати її ще раз. Не хочу говорити про сюжет, найкраще прожити його без жодних очікувань, але там будуть: сімейні таємниці, старий маєток і заплутане сімейне дерево. А ще дуже багато книг, адже не дарма одна з героїнь - відома на весь світ письменниця та приголомшлива оповідачка. "Хороша казка завжди бере гору над жалюгідними огризками правди."

Книга має стати обов'язковою у списку на прочитання любителям готичної літератури. Можливо, навіть зможете передбачити кілька сюжетних поворотів, але авторка все одно зуміє вас здивувати.

Трохи детективу, трохи містики, Англія і глибинка - з такого міксу ми отримаємо цікаву книжку з напруженим сюжетом.

У день зимового сонцестояння в трактир "Лебідь" увійшов чоловік з мертвою дівчинкою на руках. Але вона ожила, правда, нічого не говорить. І на цю дитину одночасно претендують кілька родин. Бо в кожного є певне минуле, пов'язане з дівчинкою такого віку.

А поруч річка Темза, яка часто приховує таємниці і не завжди хоче ними поділитися, а частенько просто забирає їх з собою.

Мені дуже сподобалась ця книжка, не могла відірватися. Вона дуже атмосферна , повільна, як річка, яка просто тече... Цікавий сюжет і логічна розв'язка.

Читала цю книгу тричі.
Чи може щось більше описати ступінь мого захоплення?))
Комусь вона здається доволі темною і похмурою (я справді розумію чому!), але мене вона зачарувала своєю незвичністю сюжету і хворобливими ненормальними героями з їхніми сімейними збоченими зв'язками.

Структурно це історія в історії, відома письменниця наприкінці життя розповідає молодій письменниці правду про своє життя, адже раніше вона приховувала від усіх журналістів реальну історію. Починає здалеку, ще від бабці і поступово підводить до кульмінації, яка не залишить вас байдужими! Той тип розв'язки, коли ти дочитуєш, а потім ще довго не можеш відійти від вражень, бо це огоооо.

Розпочинала читати цю книгу, прочитавши два поспіль негативні відгуки. Не зупинило. Мені було цікаво. Такої історії я ще не читала. Так, можуть бути питання до певних нелогічних моментів, але я їх маю часто)

Книга про близнюків, їхній зв'язок, взаємодію. Про падіння нравів і божевільні стани, спричинені приналежністю до аристократії. Про любов, дружбу, підтримку простих людей. Про книги і письменників.

"Таки є магія у словах. Якщо ними маніпулюють вправні та досвідчені руки,, ви перетворюєтеся на їхнього заручника. Слова обплітають вас, наче павутиння, а коли ви настільки заворожуєтеся ними, що вже не в змозі повурухнутися, вони проходять крізь вашу шкіру, проникають у кров, паралізують думки, а потім беруть їх у полон. Потрапивши у ваше тіло, вони роблять своє чаклунство".

Працівниця сімейної книжкової лавки, що є одночасно і дослідницею біографій, отримує запрошення від відомої письменниці написати її життєпис. Але авторка ніколи не казала журналістам правди, натомість розповідала чудові історії.

Дівчина погоджується, і перед нами поступово розмотується клубок пов'язаних між собою доль, але зберігався він, як мені уявляється у скрині Пандори. Одночасно цікаве, нетривіальне, жахливе, огидне життя родини. І де тут місце для Віди Вінтер, що зачарувала своїми книгами усю країну? І про що ж 13 казка, досі не опублікована?

І для мене сильно спрацював контраст: огида до найменшого бруду, навіть від старих книжок (мати головної героїні) і суцільний бруд, у якому жив батько письменниці.

Якщо ж ви хочете дізнатися про цю історію, але не хочете пірнати в усі ці божевільні прояви та нечистоти, пропоную подивитися однойменний художній фільм. Там згладжені певні нелогічності книги, але канва, у цілому, збереглася. Я дивилася оригінал з українськими субтитрами. Мені сподобалося.

Мені подобається, але не впевнена, що імпонуватиме усім.

Привиди минулого. Таємниці. Двері із тринадцятьма замками, за якими надійно захована зворушлива непередбачувана містична ІСТОРІЯ відомої письменниці, історія яка чекає свого продовження на папері.
⠀
«Мовчання не є природним середовищем для історій. Історіям потрібні слова. Без слів вони стають хирлявими, починають хворіти і, зрештою помирають. А потім їх привиди переслідують нас».
⠀
Саме тому міс Вінтер (відома письменниця бестселерів) вирішує нарешті розповісти свою ПРАВДИВУ історію, дівчині з якою мала дещо спільне. Вона вперше стане щирою та розповість правду. Правду, яку так довго й майстерно ховала за вигаданими обставинами та персонажами власних книг.
⠀
Саме ця історія і стане тринадцятою казкою.
Вона є дивною й загадковою, часом моторошною та непередбачуваною, повною скелетів та 👻 «привидів».
⠀
«Я була мов зачарована. Таки є магія у словах. Якщо ними маніпулюють вправні та досвідчені руки, ви перетворюєтеся на їхнього заручника» - так я описала б свої відчуття до книги мовою авторки 🤍
⠀
Роман легко читати, бо він цікавий та динамічний. За час читання з вами познайомляться яскраві персонажі, різні за характером, але обʼєднані спільною історією та одним маєтком.
⠀