Життя вічне. Книга 4

Прочитавши всі три попередні частини, я наче прожила життя разом з лікарем Яковом Ровнєром. Я бачила всі його злети і падіння, мандрувала з ним Україною, пережила немало пригод і перепитій.⠀
⠀
У книзі Життя вічне Яків вже статний, солодкий лікар, обзавівся сім’єю, але його пристрасть до пригод не стихла ні на мить. А ще на мою велику радість до пригод долучається старий приятель і знайомець отець Олексій. Його я особливо полюбила за просту вдачу, запальний характер і любов до історій.⠀
⠀
На долю Якова і Олексія випадає не просте випробування, розгадати стародавні таємниці замку, храму, графа та самого села Сутківці, а ще перешкодити більшовицькому комісарові сотворити вселенське зло.⠀
⠀
Читаючи всі частини циклу складалось враження, що лікар з панотцем не доживуть до завтра, так вони вміли майстерно знайти собі роботу з пошуків правди і справедливості, за них переживала, як за рідних людей.⠀
⠀
Вдячна автору за такі детальні описи старовини, вірувань, історичних фактів і письменницький талант то все поєднати у захопливу пригоду, бо я би з радістю доєднатись до таких двох відчайдухів, як лікар та священник.⠀
⠀
А особливе тепло йде від книги за українську мову, яка близька до серця, за жарти і говірки, за моцне слівце, а також за милозвучні описи природи, від яких співає душа.⠀
⠀
Я отримала неймовірне задоволення читаючи такий майстерний детектив, і надіюсь на продовження пригод, бо автору є ще що нам сказати. Приїжджайте і досліджуйте Підгорецький замок 🙈нехай наступні пригоди розгорнуться у рідному серцю місці.

Чергова книга циклу, що закінчена автором уже під час війни. Він вірив, що настане Перемога і ми читатимемо її у мирний час. Не так сталося, як гадалося, але будемо сподіватися, працювати та наближати.

Про що? Про пошуки реліквій, що даруватимуть вождям революції вічне життя. І так, у світі нічого не змінюється: вожді прагнуть жити і керувати вічно. А до чого тут Ровнєр? А він, як завжди, опинився в тому місці і в той час. Як і отець Олексій (той, що теж боровся з вампірами) І ось до села, у якому вони тепер волею долі стали мешкати, приїхав комісар. Начебто для організації колгоспів. А насправді для пошуку артефактів.

"- Я вірю в те, що сьогодні ми можемо добряче заробити по шиї, коли не зможемо розкрутити нашого комісара на відвертість. Або ж він якимось робом дізнається про наші плани. Тому — так, я вірю у вроки, в дурне око та в чорта лисого! — Він тричі сплюнув через ліве плече, постукав по стільниці, а для вірності ще й підкріпив це все хресним знаменням."

Ця історія читалася у мене хвилями: то дійсно цікаво, то геть нудно, то знову цікаво. Тому раджу і вам, якщо візьметеся, не кидайте, а читайте далі. У нашому ж житті теж не суцільні феєрверки. Так само і в книзі.