Юрій Винничук не просто один з найвідоміших сучасних авторів, він — з числа найбільш популярних. Кожен його твір або проект є справжньою подією. Роман «Весняні ігри в осінніх садах» був, мабуть, найбільш скандальним переможцем конкурсу «Книга року ВВС» (2005 р.) за всю його історію. Еротичність і відкритість цього твору викликали свого часу цілий шквал пуританського обурення. Але це не просто відкритість, це щира сповідь головного героя, самотнього чоловіка, і сповідь ця сповнена іронії та самоіронії, комедії та трагедії…
Весняні ігри в осінніх садах (нове оф.)
Автор
Юрій Винничук
Опис
Враження читачів
Довго я думала, яке ж враження на мене справиля ця книга.
За нею можна зняти фільм, комедію, (якусь примітивну) в цетрі уваги де знаходиться такой собі мачо-розбиватель сердець, серцеїд, спокусник, який мстить всім і вся. Що мене найбільше зачудувало в цій книзі так це її мова. Як же класно вона написана! Я стільки слів нових для себе взяла з галицької говірки, це неперевершено! Не знаю, як тепер буду ставитися до дієслова "грати":)
Щодо сюжету. Така собі історія про розбите серце, яке почало розбивати інші серця. Читати легко, приємно, дійсно, як зауважив автор на початку роману, такої літератури в Україні зараз мало. Це не якісь там "50 відтінків сірого", це дійсно якісна література, приправлена цікавим гумором, написана добірною мовою, навіть не знважаючи на певну кількість опису досить таки інтимних моментів, адже описані вони настільки часом метафорично та заплутано, що повертаєшся очима до першого слова в реченні і думаєш: "Та що ж це таке було?"
Вже наприкінці історії намагаєшся відшукати в цій книзі щось більше, ніж просто походеньки розведеного чолов*яги, щось філософське, адже все це притрушується історіями про самогубство, сенс життя і право вибору цього самого життя.
Загалом, цікаво. ТАКОЇ укрсучліт я ще не читала
За нею можна зняти фільм, комедію, (якусь примітивну) в цетрі уваги де знаходиться такой собі мачо-розбиватель сердець, серцеїд, спокусник, який мстить всім і вся. Що мене найбільше зачудувало в цій книзі так це її мова. Як же класно вона написана! Я стільки слів нових для себе взяла з галицької говірки, це неперевершено! Не знаю, як тепер буду ставитися до дієслова "грати":)
Щодо сюжету. Така собі історія про розбите серце, яке почало розбивати інші серця. Читати легко, приємно, дійсно, як зауважив автор на початку роману, такої літератури в Україні зараз мало. Це не якісь там "50 відтінків сірого", це дійсно якісна література, приправлена цікавим гумором, написана добірною мовою, навіть не знважаючи на певну кількість опису досить таки інтимних моментів, адже описані вони настільки часом метафорично та заплутано, що повертаєшся очима до першого слова в реченні і думаєш: "Та що ж це таке було?"
Вже наприкінці історії намагаєшся відшукати в цій книзі щось більше, ніж просто походеньки розведеного чолов*яги, щось філософське, адже все це притрушується історіями про самогубство, сенс життя і право вибору цього самого життя.
Загалом, цікаво. ТАКОЇ укрсучліт я ще не читала