Я - легенда

"Отутечки я, дітки, сиджу в затишку, мов той підкилимовий клоп, оточений батальйоном кровопивць, котрим тільки й кортить скуштувати ковточок мого доброго, відмінного гемоглобіну".

Якщо ви бачили екранізацію, але не читали, то фактично не знаєте цю історію, бо збігаються лише деталі, а все інше геть інакше. Навіть назва твору обіграна у книзі краще, але ж це першоджерело, тому все логічно.

До сюжету та героїв ⬇️

Роберт Невілл. 36 років. Живе в будинку, який перетворив на власну фортецю. Він одинак і навіть не знає чи є ще хтось, такий як він.

Світ захопила епідемія. Бактерія вампіріс (мила назва від пана Невілла) перетворює людей на кровожерливих істот, які полюють в темряві ночі, мруть від сонця та кілка (все за канонами, але є нюанси).

Роберт має до цієї бацилки імунітет. Який і сам до ладу не знає як пояснити. Точніше він лише підозрює певну причину цього.

І ось разом з ним ми переживаємо його рутинне щоденне життя, періодично з чарчиною віскі провалюючись у минуле, де все почалось і пішло не так.

Це могло б тривати довго, якби не дві зустрічі: з псом та з жінкою, на ім'я Рут.  

Що чекає їх в майбутньому? Чи зможе Роб захистити їх? І хто та чому тут легенда?
Читайте в цьому романі.

Якщо обирати між екранізацією та книгою, я оберу книгу (вибач Вілл Сміт, я все ще люблю  тебе, але книга краще 😅), тому що вона логічніша, детальніша... Але фільм більш динамічний, тут не посперечатись.

Похмурий і повільний постапокаліпсис, кожна сторінка якого віддає безвихіддю.

Автор так шикарно передав атмосферу, що перед очима стояла чітка картинка - така, що зовсім не співпала з екранізацією.

Хоча екранізація теж крута по-своєму, якщо сприймати її незалежно від книги - бо спільного там майже нуль.

Страшна історія про справжню самотність.

🩸 Про те, як людина чіпляється за життя, навіть коли весь звичний світ зруйновано, і намагається знайти у ньому сенс.

🫀 Як поступового божеволіє через відсутність контакту з іншими людьми.

😈 Всі люди в світі стали жертвами невідомого вірусу і перетворились на монстрів. Єдиний, у кого був імунітет, намагається вижити - хоча не те, щоб у нього досі лишались для цього причини. І щоб якось збути час, проводить досліди, щоб зрозуміти природу цієї майже містичної пошесті.

Динаміка дуже слабка, але буде пара-тройка піків, коли напруження зросте.

І один момент, що зненацька зробить дуже боляче - значно швидше, ніж я могла очікувати.

Але історія цікава саме атмосферою і розвитком головного (та, власне, майже єдиного) героя. Мінливість його стану, хід його думок - оце прям шикарно, хоча думки ці часом суперечливі.

🌕 Книга не дивує, але заворожує. І читається дуже легко, хоч історія і досить важка.

Якщо вже бачили фільм, можна сміливо читати - це абсолютно різні історії, пов’язані лише темою виживання у постапокаліптичному світі. Кожна цікава по-своєму, але одна одну ніяк не спойлерять.

Що робити, якщо ти залишився сам на сам з незрозумілою пошестю? Згідно з Метісоном - саджати часник, робити кілки і добре забарикадуватися на ніч у власному будинку, бо тепер ти ще й мусиш боронитися від вампірів.

Світом прокотилася нова холера, що підібгала під себе мільярди життів. Хтось вмер, хтось став вампіром, а хтось такий, як Роберт Невілл, примудрився уникнути інфекції. Тепер він намагається відбитися від навали кровопивць, дослідити причини перетворень і як краще боротися проти ворогів. І чим дійсно цікава ця книжка, то це тим, що Метісон пояснює це все з наукової точки зору.

Мені сподобалася побудова книжки. Роздуми Невілла, його буденність, спогади чергуються з дією, тобто сутичками з вампірами. Як на мене, таке поєднання є гармонійним і не дозволяє книжці бути геть статичною.