«Марко проклятий» — один із небагатьох зразків готичної прози в українській класичній літературі. Олекса Стороженко черпав натхнення у фольклорі, тож у притаманній лише йому манері писав про чортів, відьом і чаклунів-характерників.

Історія Марка Проклятого у народних повір’ях – це історія грішного, ледачого козака, який потрапляє до пекла та отримує шанс спокути гріхів за порятунок інших козаків. У літературному обрамленні Олекси Стороженка ця легенда набуває художніх і кровожерливих рис, стає по-справжньому готичною і збурює свідомість. Його Марко – це вигодуваний пташиною кров’ю ізгой, який за свої гріхи приречений вічно блукати землею.