Війна як внутрішнє переживання

Творів про війну чимало, ми звикли захоплюватись чудовими книгами дядька Гема чи Ремарка, з їх драматизмом та приреченістю. Однак, набагато більше правдивих деталей та емоцій можна знайти у текстах Ернста Юнґера, що на відміну від вище згаданих авторів не був пацифістом, а навіть певною мірою прославляв солдатство, робив спроби виправдання війни, надання їй конкретного змісту, сенсу, окреслення її необхідності. Лише вдумайтесь: помер у віці 102 років, переживши найжорстокіші та водночас найбільш знакові події XX століття, хоча смерть кілька разів мало не спіткала його на полі бою (15 бойових поранень).
⠀
Ця маленька книга була видана вперше сто років тому, і автор навряд чи уявляв якою вона буде актуальною. Це текст-рефлексія, спомин та спроба осмислити війну зсередини з погляду звичайного солдата. Окопи, виснаження, обстріли артилерії, запал наступу, смерть та подекуди щасливі моменти поміж суцільного пекла.
⠀
Ви можете запитати: " А нахіба мені то читати, і так вистачає". Скажу коротко, це не лише про страх і смерть, а й про те, що коли таке навколо можна й треба вижити!
Автор був інтеліґентом, освідченим письменником серед брутального армійського середовища. Він через роки спробував осмислити як війна змінює людину, як впливає на кохання, мистецтво, літературу, політику.
Це може бути ваш спосіб вкотре нагадати собі, що зараз переживають наші вояки і мотивація не опускати рук і допомагати по можливості. Раджу.
А також це видання від ветеранського вид-ва, підтримайте їх!
⠀
📝Наскільки ж надміру багате життя на гарні речі, на насолоди, які лише починаєш справді цінувати. Цим ми завдячуємо війні, цій потребі зануритися у життя кожною фіброю нашого єства, аби схопити його у всій повноті та розкоші. Заради цього й потрібно спізнати розпад смерті, адже лише той, хто пізнав ніч, може по-справжньому цінувати світло.
⠀
📝Нехай все більша вишуканість зробила людину шляхетною та просвіченою, - все ж тваринне начало ще дрімає на дні людського життя.