Як убити свою сім'ю

"Як убити свою сім'ю" Белли Макі

Прочитати хотілося швидко, бо сюжет реально зачепив.

Грейс дізнається, що її рідний батько — багатій, який свого часу відмовив у допомозі її вмираючій матері. І от, вона вирішує помститись. Але не просто так, а майстерно: усі смерті мають виглядати як нещасні випадки. План бездоганний, вона все продумує… і зрештою опиняється у в’язниці за вбивство, якого навіть не скоювала. Іронія долі? Та ще й яка.

Читаєш — і замість засудження помічаєш, що ти не те що на стороні Грейс, а скоріше просто не проти її планів. Вона настільки зухвало розповідає про свої дії, що здається, ніби ви сидите за келихом вина, а вона просто тріпається про свої пригоди. І що цікаво — інші герої зовсім не запам’ятовуються. Вони тут навіть не другорядні, а просто розмитий фон для Грейс. Це якраз той випадок, коли авторка настільки добре прописала одну героїню, що до всіх інших просто байдуже.

А ще, фінал! Він реально здивував, і це було приємно.

Читала відгуки про помилки в перекладі, але чи то я їх пропустила повз очі, чи то просто не звернула увагу, не знаю. Загалом, якщо любите історії, в яких усе крутиться навколо людських відносин, таємниць і моральних дилем, то ця книга — хороший варіант!

І, до речі, ось вам думка від Грейс:
"Люди так часто хочуть, щоб їм просто потримали дзеркало, вислуховуючи їхні думки."

Анотація повністю розкриває основний задум. Так, це трилер навиворіт. Тобто відразу відомо, хто вбивця.
Але!
Родзинка саме цієї історії не в розслідуванні. І вже геть не в тому, чому Грейс вирішила вбити сім'ю батька.
Все набагато цікавіше...

🕵️
З 1-ї глави я дізналася, що Грейс сидить у в'язниці, як це не іронічно, за злочин, якого не скоювала. І саме там вона вирішує написати про свої справжні "подвиги".
Я читала відгуки, де читачам не сподобалися довгі глави і те, що діалогів не надто багато. Але для мене це був справжній рай. Максимальне занурення у розум вбивці. Я відкрила всі мотиви Грейс, розібралася в її характері, звичках, вподобаннях. Захопилася її прагматизмом (він дійсно підкорив мене).
Авторка зробила головну героїню напрочуд реальною, правдоподібною, навіть кумедною у своїй прямолінійності. Кожна читачка знайде свої думки серед міркувань Грейс, впізнає себе в ній (хоч і точно не зізнається в цьому). Розкриття персонажа було для мене на найвищому рівні.

Щодо послідовності підготовки та здійснення вбивст можу лише зазначити, що для мене, як для профана у цьому, все здавалося більш ніж реалістичним. Видно, що й над цим авторка добряче попрацювала. Не було жодного моменту, де мені стало б нудно. Бляха, та дівчина ходила у секс-притони, де розважалися прихильники БДСМ. Вже ж вибачте, але Грейс серйозно взялася за справу😈
І що дуже важливо, головна героїня не підлітка, яка дивом навчилася всього, бо вся така унікальна. Ні, Грейс 28 років і вона виношувала свій план більшу частину життя!

🕵️
Словом, було цікаво, моторошно й кумедно. А фінал, то взагалі💣 Скажу лиш, що потрібно бути уважним, бо навіть випадковий перехожий насправді може бути не випадковим.
Після прочитання я, зрештою, здалася питанням: то хто ж така Грейс — генійка чи психопатка?
Але не змогла дати однозначної відповіді. Може, ви дасте, якщо насмілитися прочитати?😈

Рекомендую цю книгу поціновувачам гострих, зловісних та закручених історій з часткою чорного і не дуже гумору👌

Книжка викликала в мене суперечливі емоції.
Такого я ще не читала.
Почну з того, що розповідь ведеться від першої особи і діалогів практично немає. Це щось типу щоденника. Манера розповіді нагадала "Лють" Майклідіса. Але Ґрейс виявилась більш цікавим оповідачем. Її історія була подана з гумором, сарказмом та самоіронією. Перші 100 сторінок мені було трохи нудно. Але далі я ввійшла в азарт і вже далі з нетерпінням чекала, який же новий спосіб вбивctвa придумає Ґрейс 😏 Найбільше мені сподобалось спостерігати за знищенням її мачухи, там дійсно було моторошно)

Я думала над фіналом після того, як дочитала. І не могла зрозуміти свої враження.
З одного боку, для Ґрейс все закінчилося відносно добре, але я все думала, чи отримала вона бажане полегшення, чи відчула, що справедливість перемогла... Взагалі, ідея книги глибша, чим може здатися. Образа, яку пронесла протягом свідомого життя Ґрейс, штовхнула її на знищення цілої родини. Я її наче й розумію, але не на стільки, щоб підтримати все те, що вона зробила.
З іншого боку, те, що зробила авторка наприкінці — не те щоб здивувало, а просто вибісило мене. Я аж ніяк не очікувала на появу ще одного оповідача.

Це історія, про яку ви точно будете думати перегорнувши останню сторінку.

У всякому випадку, я думала над тим, чи можна було б вчинити якось по іншому.

Таки емоції, інколи програють холодному розрахунку.
А жіночі хитрощі — логіці чоловіків.