Війна. Як конфлікти формували нас

Книга Маргарет Макміллан — це глибокий аналіз того, як війни впливали на формування людства. Авторка майстерно показує, що конфлікти — це не просто руйнівні події, а сили, які визначають наші соціальні, політичні та культурні структури.
Макміллан веде читача через століття історії, досліджуючи, як війни трансформували суспільства, стимулювали технологічний прогрес і змінювали політичні ландшафти. Її підхід ґрунтується на численних прикладах: від античних битв до сучасних конфліктів. Водночас авторка не уникає складних моральних питань: чи можна виправдати війну? Чи вона завжди є злом, чи іноді стає каталізатором позитивних змін?
Попри складну тему та велику кількість історичних фактів авторка зуміла написати це легко та доступно для читача.
Погоджуюсь із верхнім коментарем, що українцям важливо читати подібні книги, хоча війна для нас не лише щось теоретичне.
Рекомендую "Війна. Як конфлікти формували нас" усім, хто цікавиться історією, соціологією або просто хоче краще зрозуміти, як війна формувала й продовжує формувати наш світ. Це книга, яка розширює горизонти та провокує на глибокі роздуми.

Книга “Війна. Як конфлікти формували нас” Маргарет Макміллан — це провокаційний і глибокий аналіз впливу війни на людське суспільство.

Живучи у країні, де вже 10 рік ми маємо війну, дуже важливо зрозуміти що це взагалі таке та чому на кожному етапі еволюції людство переслідувала війна.
Макміллан розглядає війну як явище, що показує найгірші і найкращі риси людської природи, і як вона сформувала історію людства, наші соціальні й політичні інститути, цінності й ідеї. Вона також звертає увагу на те, як зміни в політичній організації, технологіях та ідеологіях вплинули на те, як і чому ми воюємо.

Дуже цікава література для того, щоб замислитись та провести довгі вечори в роздумах. Останній раз подібні емоції викликала книга Орвела "1984" та просте дослідження гуманітарного права :)

Раджу книгу на всі 100%

Непогана, написана у популярному, конспективному стилі книга про те, як війни впливали на людину й народи, на держави й суспільства, на цінності та ідеї, на історію та культуру.

Від примітивної до ядерної зброї, від племінних міжусобиць до глобальних конфліктів, від десятків до десятків мільйонів жертв.

Тут є про причини воєн, про способи і засоби їх ведення у різні епохи, про підготовку воїнів і армій, про спроби встановлення правил і традицій ведення війни, про участь жінок у воєнних діях і ставлення до цивільного населення у різні часи, про історичну пам’ять і героїзацію.

Але є одне «але». Книга написана 2020 року. А російсько-українська війна останніх трьох років вносить суттєві доповнення й корективи ледь не до кожного розділу цієї книги. Особливо там, де йдеться про правила й традиції ведення війни, удари по цивільних об’єктах і критичній інфраструктурі, ставлення до полонених і військових злочинців, ролі міжнародних організацій у запобіганні й врегулюванні воєн тощо.

Ще одна цікава деталь. У Франції під час Першої світової війни створили Національну лігу захисту французької музики – вона виступала за заборону сучасної німецької музики. «Як після вбивств жінок і дітей французи можуть слухати Вагнера? Ми повинні піти на жертву й не читати і не слухати Вагнера, бо він уважав, що Німеччина може скористатися його роботами для підкорення душ», - вважали засновники ліги. У Британії ж преса критикувала оркестри, які грали Бетховена, Брамса й Баха.