Дороги і долі, трагікомедії і драми, життя напоказ та істині прагнення, вимушені чи невимушені переїзди, відкладене майбутнє – якщо захотіти, усе можна перетворити на літературу.

Одного разу загубивши дім, ми постійно його шукаємо, ностальгійно вдивляючись у зіниці чужих освітлених осель. Чи можливо взагалі знайти дім? Чи це щось, що можна створити своїми руками створити – зі всіх сил ловлячи баланс між собою колишнім, собою теперішнім і собою справжнім? Ризикуємо так і залишитись біля розірваного на шмаття канату, що тягне нас в різні боки, або ж і далі розриватися – проживаючи одночасно у двох вимірах і не маючи нагоди по правді нажитися в жодному з них.

Щемка, обнадійлива, місцями куменда збірка проникливих оповідань про пошук себе, дому в нових умовах, про постійне прагнення балансу між тим, що минуло, і тим, що може ніколи не трапитися. «Побачити Париж» допоможе чіткіше побачити тих своїх, хто поруч і хто трохи далі і надихне жити просто зараз. Бо зараз – це все, що ми маємо.