Таїсія Наконечна
Поетка, авторка прози, перекладачка, громадська діячка, видавчиня, редакторка, художниця, членкиня PEN Vlaanderen. Авторка поетичних збірок «Безріччя» (2003), «Солов’ї з Шаоліня» (2017), «Безріччя 2.0» (2018), збірки етюдів «Життя під парасолею» (2018) та збірки короткої прози «Побачити Париж» (2022), співавторка антології сучасної прози «Переступи».
Таїсія Наконечна переклала з нідерландської збірку поезій бельгійського автора Алена Ванклостера «Прісний сир з полином» (2021), що присвячена Чорнобильській трагедії, ілюстровану дитячої книжку «Гасіння місяця» (2022) та серію дитячих книжок-картинок для дошкільного віку.
У 2003 році, Таїсія Наконечна стала лавреаткою конкурсу ім. Вадима Коваля в Чернівцях, в рамках чого була опублікована її перша поетична збірка «Безріччя». Після цього авторка активно влилася в літературний процес, зокрема в Чернівцях.
Її твори публікувалися в антологіях «Вигране» (2006), «70 віршів» (2010) та на різних онлайн- платформах. Таїсія отримала фах лінгвіста, викладача англійської мови і перекладача.
В цих оповіданнях ми знайдемо як тих хто пошкодував, що покинув країну і тепер відчуває тугу за ненькою, а дехто навпаки, раді свому вибору і не бачать себе в країні.
Кожна історія в книзі несе певний сенс, можливо хтось там побачить себе, відчує героя як ніхто інший.
Книга не погана, маю там улюблені оповідання - «Чао, доню» - таки чітко відображені відносини матері-егоїстки і доньки. «Божа справедливість» - про дружбу, яка інколи виявляється не зовсім і дружбою.
Багато хто з нас мріяв побачити Париж, Лондон, Барселону чи Венецію. Та чи могли ми уявити, що мільйони поїдуть у Європу не туристами - біженцями.
Хоча "Побачити Париж" книга не про біженців переважно, а про заробітчан. Це збірка оповідань, історії різних людей у різних країнах. Хтось виїхав підзаробити на ремонт і мріє вернутися додому. Та після років за кордоном - де дім насправді?
Хтось починає будувати нове життя в іншій країні і не думає про повернення. А хтось хоче всидіти на двох стільцях...
Хтось мріє про Париж, хоч побачити раз. Хтось - вийти заміж за іноземця. А для когось Україна - країна мрії.
Історії трагічні й комічні, психологічні, соціальні і життєві. Авторка розкриває великий діапазон проблематики. Скільки таких дітей, які бачать маму раз в три роки "заради кращого майбутнього"? Скільки талановитих людей мусіли взятися за некваліфіковану працю заради заробітку? І що буде далі...
Оповідання у книзі такі різні, хоч і об'єднані спільною темою, що я не можу обрати улюблені. Вони гармонійно поєднуються в історію українців у Європі. Але "Місто з морем" мене дуже зачепило... Місто Маріуполь...
Раніше я уже читала твори письменниці, і вважаю цю книжку на щабель вищою. Авторка виросла, і я з нетерпінням чекаю наступних книг.
Книга оформлена колажами з іноземних газет, і це додає ще більшої атмосфери.
