Було се 1241 року. За сивої давнини, коли ще люди були інакші, а земля — могутніша. І жив у той час славний ватажок вільних тухольців — мудрий Захар Беркут. Але там, де є герої, завжди з’являються поганці. Боярин Тугар Вовк прагнув влади над непокірними тухольцями. А діставши відсіч, виплекав у своєму чорному серці помсту. 

Через зрадника Тугара на тухольський табір вирушає численне монгольське військо. І син Захара Беркута, Максим, опиняється у ворожому полоні… Наближається битва. Мечі тухольців — гострі, а щити — міцні. Та ще міцніші їхні серця, у яких живе свобода. Ворог прийшов знищити їх. Але свобода незнищенна.