Нові відгуки

«Маніпулянтка» - це однозначно не просто вишуканий зріз психологічної прози, а справжній виклик стереотипам свого часу та багатошаровий портрет жіночої емансипації, який дивовижно актуальний і сьогодні. Ця добірка оповідань, яка фокусується на складних, сильних, суперечливих жінках, ще раз доводить: Франко був не лише глибоким мислителем, а й тонким психологом, здатним побачити людину поза канонами моралі чи гендерної ролі. У центрі збірки - образ так званої «маніпулянтки» (ви дізнаєтесь, що це слово не можна плутати з маніпуляторкою) жінки, яка керує почуттями, словами, навіть долями інших. Але Франко не зводить її до негативного архетипу. Навпаки - він надає їй глибини, мотивацій, контексту. Його героїні - не карикатурні спокусниці, а інтелектуалки, деколи трагічні постаті, які шукають свободи в суспільстві, що її не дозволяє (чи не готове сприйняти, поки що). Унікальність полягає у тому, що для ХІХ століття вирізняється сміливістю в темах: еротизм, лицемірство, жіноча автономія, подвійна мораль. Франко говорить про те, про що воліли мовчати. По-друге, майстерністю художнього письма - точного, гнучкого, з драматургією, що змушує читача затамувати подих. А по-третє - пророчим поглядом на фемінність: Франко не засуджує своїх героїнь, навіть коли вони порушують суспільні норми. Він їх досліджує - як соціальні явища, як носіїв внутрішньої боротьби, як символи змін. Ця збірка - наче дзеркало, в якому сучасний читач бачить не лише минуле, а й власні тривоги, пошуки, суперечності. «Маніпулянтка» - це Франко в найкращій формі: без моралізаторства та прикрас, але з величезною вірою у складність і гідність людини. Цінність цієї книги не лише в історичному контексті, а в безчасовості її ідей. Франко вкотре доводить, що велика література - це та, яка викликає внутрішні суперечки і залишає слід надовго, а «Маніпулянтка» - саме така.

Перше нешкільне знайомство з Франком, яке завершилось досить вдало! Про що цей роман? Про братерський зв'язок та атмосферу Львову ХІХ століття, чи може про силу любові у інтелігентному суспільстві Галичини? Що ж, це Іван Франко, тому і те, і інше! Одразу припав до душі стиль письма Франка — місцями епічний та драматичний, але такий лаконічний і справедливий до всіх героїв. Описи реально вражають, адже Франко описує гірські краєвиди такими епітетами, що перечитуєш рядки знову і знову! В принципі, майже одразу помітно небанальність сюжету, адже в романі ми проживаємо життєву лінію героїв від самого дитинства. Всі події акуратно підведені до логічного завершення: ніщо не залишає Іван Якович ''на розсуд читачеві'' (окрім подальшої долі героїв, що очевидно). Проте, мушу визнати, що не зовсім сподобалась різка зміна динаміки твору, бо загалом на 282 сторінки виведено 10 розділів по +- 30 сторінок на кожен. Так ось, в одному розділі ми прожили чи не все дитинство, а вже в іншому танцюємо з героями бал. Попри це, завдяки віртуозному письму автора, цих змін навіть не помічаєш, а читається все як одна, монолітна та захоплива історія! Моя оцінка RDT - 8/10. Це атмосферний роман про двох братів та їхній взаємозв'язок, про їхнє життя на порозі важливих змін у проукраїнському Львові та те, як вони самі ці зміни творять. Обов'язковий must-have для поціновувачів української класики та фанатів журналістської/публіцистичної діяльності. Видання від Ще одну сторінку приємне та якісне, без зарубок чи інших дефектів =) А обкладинка — це просто ВАУ!!!

На свято кожен із нас — трохи дитина Особливо, якщо це свято відноситься до найдовшого християнського циклу і триває аж 40 днів Пам'ятаю, як мої прабабусі в період від Великодня і до Трійці віталися лише "Христос Воскрес!" - "Воістину Воскрес!" Зараз помічаємо, що вже навіть тиждень по Великодні, у так звану Світлу седмицю, ніхто цього не дотримується Проте найголовніше на Великдень — не забути про Христа Про Його смерть і Воскресіння Про Його жертву заради спасіння людства Ця збірка великодніх історій про життя, смерть і безсмертя Про "сенс свята та/або трагедію безсвяття" Про любов, віру і надію Про жертву і прощення, поразку і перемогу Про перемогу світла над темрявою, а життя — над смертю Бо ж якщо смерть можна подолати, то виходить, немає нічого неможливого Гортаючи сторінки цього неймовірного видання, чуєш великодні дзвони у церкві, відчуваєш запах воскових свічок, бачиш їх відблиски на образах А ще знову і знову вдивляєшся у зморшкуваті руки бабусі, які тремтять, але все-таки виробляють тісто на святу паску, бо "доки могтиму спекти — житиму" Це та книга, яку не "прогоротаєш" за вечір Глибину її текстів потрібно "смакувати", роздивляючись, як вміло розмальовану писанку — повільно, помічаючи і відкриваючи приховані сенси, відчуваючи зв'язок з традиціями минулих поколінь Дякую видавництву @vivatclassic за цю можливість знайти точки дотику минулого і сучасного

Антологія української фантастики 19 - 21 століть "Змієві вали". Видавництво Vivat, Харків, 2024 рік. Щиро радію, що мені до рук потрапила ця чудова збірка короткої фантастичної прози від українських авторів. Сподіваюсь у майбутньому подібні антології стануть більш кращими та досконалими, сучасні автори зможуть розкрити свій талант на повну і вражати новими ідеями та передбаченнями. Мені сподобався розділ із сучасними авторами, особливо хочу виділити класичне фантастичне оповідання від Макса Кідрука. "Ближче всіх до полюса" чудово ілюструє жагу задля досягнення мети і холодний розрахунок для виживання в екстремальних умовах. Також хочу виділити гумористичне оповідання Володимира Єшкілєва "Череп Довбуша і зелені діти". Це було моє перше знайомство з автором, сподіваюсь почитати щось ще з його творчого доробку. Оповідання Олександра Михеда, Павла Дерев'янка та Володимира Аренєва змушують поміркувати про цінність життя та про те що означає буди людиною. З мінусів тільки те, що оповідання Олекси Стороженко опубліковано не повністю. Мене це навіть обурило. Загалом збірка сподобалась, моя оцінка 8 з 10.

Прекрасна збірка, цікаві передмови перед розділами, чудова підбірка оповідань, кожне з яких, як грань на коштовному камені. Але останнє (для мене) точно в серденько, вибачте за кліше. Той варіант, коли досить швидко здогадуєшся, про що мова, і що буде далі, але не можеш відірватися від читання, тому що історія тримає тебе за вуха і душу. І навіть розуміючи, як сильно будеш плакати в кінці, не можеш відкласти в бік, не можеш пройти повз.

Шикарне видання великодніх творів від Vivat 😍 Книга дуже красива, приємно пахне. У цьому видання є багато творів різних письменників. Про багатьох із них я раніше навіть не чула - і це прекрасна нагода, щоб із ними познайомитися)) Звісно, це українська література - тому, багато творів дуже сумні, але це не робить їх гіршими. Але є також твори, після яких стає так тепло й світло на душі 😌 Наприклад, мені найбільше сподобалися та запам'яталися оповідання Михайла Старицького "Писанка". Так уже того хлопчика було шкода на початку... Але кінець щасливий 😍 Також дуже сподобалося оповідання Олени Пчілки "Золота писанка" про сільську вчительку. А я ще й читала цю книгу в великодній період - тож, якраз чудово склалося 😌

Лель і Полель - давньослов’янські боги, брати-близнюки. А ще - персонажі історичної драми “Лілля Венеда” культового польського поета та драматурга Юліуша Словацького. Й саме цією драмою захоплюються в дитинстві головні герої роману Франка, Владко та Начко, називаючи себе Лелем та Полелем. Це твір про двох хлопчиків-сиріт, котрим пощастило не пропасти на львівських вулицях. Й не зважаючи на певні негаразди з законом ще у дуже юному віці, брати змогли вивчитися та “вибитися в люди”. Але стати заможними не було їхньою ціллю, а радше засобом, за допомогою якого вони хотіли допомагати бідним та нужденним. Психологічні портрети персонажів, як завжди у Франка, дуже сильні, описи Львову та особливо сільської природи надзвичайно яскраві, поетичні; сцени буквально постають перед очима - метушливі міські вулиці, тісна в’язнична камера, бурхлива гірська річка… Життєвий шлях юнаків й самі вони змальовані з глибоким почуттям; книгу неможливо читати без емоцій, байдуже гортаючи сторінку за сторінкою. Автор змушує переживати, співпереживати. Переживати будуть підстави, адже роман має трагічний сюжет - відомо, що Франко не майстер гепіендів. Проте “Лель і Полель” - це не тільки розповідь про життєвий шлях та любовні страждання двох юнаків. Франко не був би Франком, якби не вписав до сюжету потужної соціальної частини. У романі дається картина становища нужденного селянства та тлі розкошування пихатої польської шляхти, а також критикується несвідомість української інтелігенції, котра вважає, що австро-угорський уряд й так уже зробив достатньо для народу, дарувавши “конституцію”, й не варто вимагати від нього ще більшого. Зазначу, що роман був написаний польською мовою та за життя письменника не видавався. Українською він з’явився уже в совєцькі часи, й саме цей текст наразі використовують сучасні видавництва. Відомо, що Франко чимало писав та видавав польською, а потім сам перекладав українською. На жаль, з цією книгою так не сталося, й особисто мені трохи бракує самобутньої мови Каменяра - пізніший переклад надто прилизаний, вихолощений. Але маємо те, що маємо. У будь-якому разі моя оцінка - 9 з 10. Чудова, глибока, емоційно сильна книга.

Відразу згадую слова Віри Агеєвої, що ціною Франка-поета ми (частково звісно) втратили Франка-прозаїка. Неймовірно цікаво дізнаватися про життя людини 19 століття в Австрійській імперії, особливо коли такий сильний фокус іде на правах і ролі жінки. Особливе місце у серці назавжди займатиме Сойчине крило, неймовірна історія з, можна сказати, новорічним дивом. Окрема подяка упорядникам за чудову передмову та вибір творів 💓