Іван Франко

Особисто мені надзвичайно приємно спостерігати за бумом перевидань української класики, зокрема видань від «РМ». Їхнє оформлення та вибір книг для серії приємно вражають. Не перестану хвалити естетичне візуальне оформлення від Альбіни Колесніченко. Всі книги у цій серії важливі, але особливо захоплюють пригодницькі сюжети та актуальні для сучасних читачів теми.

Часи Данила Галицького. На землі Тухольщини приходить орда.
Захар Беркут, староста села, загубленого в неприступній долині, вирішує протистояти нашестю ворогів, що прагнуть знищити все живе на своєму шляху. Його досвід і хитрість допомагають перемогти ворогів, що в численності та жорстокості перевершують його селян, підтверджуючи стару істину: рідна земля завжди є найміцнішим оплотом. Беркут став символом народної мудрості, стійкості і непохитності перед випробуваннями долі, його історія надихає і залишається актуальною в наші часи.

"Захар Беркут" протягом довгого часу залишався одним з небагатьох творів класичної української літератури у шкільній програмі, який мені справді сподобався. Однак із часом виникло непереборне бажання повертатися до перечитування класичних творів, для переосмислення певних явищ та подій. І Боже, як я кайфую від нашої літератури!

Чуттєві та щемкі, ніжні та грайливі... На різні читацькі вподобання, але усі про кохання. Гарна збірка поезій, яку можна завжди припасувати до подарунка важливій людині.

Весна 1241 року набіги монгольського іга на Руські землі і князівства….⠀
⠀
24.02.2022р повномасштабне вторгнення росії на українські незалежні та суверені землі…⠀
⠀
Книга читалась зі сльозами на очах, бо стільки паралелей тих подій через 781 рік… Бо знову страждає український народ, знищуються цілі міста і села, вирізаються цілі сім‘Ї від старого до малого.⠀
⠀
Як войовниче і злагоджено стояла Тухольська громада проти супостата так і зараз стоїмо за своє майбутнє, жертвує цвіт нації свої життям задля майбутнього наших дітей.⠀
⠀
Громада мала мудрого провідника і настоятеля Захара Беркута, який був такий старий як Карпатські гори і його вустами говорили давні слов’янські боги.⠀
⠀
Так згуртувавши громаду, щоб був лад і порозуміння, щоб всі гірські жителі пастухи і хлібороби не вояки - слухали тих правдивих і чесних настанов і виконували волю своїх дідів і прадідів, бо в громаді сила, бо народ - це сила і могутність, а єдність громад не зламати і не витоптати і не випалити навіть вогнем.⠀
⠀
А чого варта любовна лінія Максима і Мирослави, ці палкі юні почуття, ця милозвучність нашої мови через вуста закоханих, і велика жертовність заради правого діла і перемоги над ворогом.⠀
⠀
Вважаю, що книгу варто тримати на полиці поряд з Кобзарем.

Той випадок, коли анотація зіграла зі мною невдалий жарт. Бо написано там, що стається вбивство і з нього все починається. Але в книзі насправді все навпаки.
Бо це історія про людей, їхні мрії й амбіції в першу чергу, їхні вибори, помилки й ілюзії. І те саме вбивство, яке, до речі, відбувається, аж у самому кінці історії, стає якраз наслідком нездійснених та розтоптаних мрій.

Не пам’ятаю, чи читала «Перехресні стежки» у школі, можливо у якомусь скороченому варіанті в хрестоматії. Та точно здивувалася б, якби змогла зрозуміти цю книгу тоді. Іван Франко для мене – майстер психологічної прози. Він так добре розбирається в людях і так до дрібниць може описати їхні думки й прагнення, ніби читаєш щоденники цілком реальних людей.

У цій книжці прекрасно усе - і обкладинка, і контекст... Маніпулянтка - всього лише одне слово, але такий багатообіцяючий сюжет!
Світ жінки очима інтелігентного чоловіка, то окрема насолода...

Красиве видання любовної та часом дуже інтимної лірики.
Збірку спочатку планували, як благодійну колаборацію від видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА і ювелірного бренду Guzema Fine Jewelry до 14 лютого. І усього на 1000 примірників.
Власне спочатку так і вийшло. Збірку можна було отримати за донат від 500 гривень або купуючи прикраси з діамантами у подарунок.
Всі гроші йшли на оперативну допомогу військовим на нулі.

Та ажіотаж і попит був шалений. Наклад розмели, далі на OLX навіть за 20 тис. грн продавали примірник.
Ага, і таке буває)
І ось зробили додрук. Зараз придбати вже легше і не за такі шалені гроші.
Антологію вже традиційно упорядковував Іван Малкович. Як саме казав, що обирав твори від Шевченка до Любки.
Дійсно, в цій збірці найвідоміші і найцікавіші поезії.
Для любителів хітів: знайдете вірш "Вона" (починайте мугикати пісню гурта "Плач Єремії").
"О, панно Інно" теж є.
"Чого являєшся мені у сні". Можна пісенний квест влаштовувати)

А ще тут є вірш, який я чула з дитинства від бабусі, точніше, як вона вже його співала
"Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину... ".

Якщо ще думаєте "чи брати?" - брати)

"Доле моя, доле! Чом ти не такая, як доля чужая?"

Українська класика, яка актуальна навіть сьогодні ✨️
Глибокий драматичний твір, який не залишає байдужим.

Колись в школі ми читали творчість Франка і мабуть, були в тій програмі й Перехресні стежки, але до перечитування цього року я не згадала б ні сюжету, ні жодних деталей.

Сюжет розкаже нам про Евгенїя Рафаловича, Валєріяна Стальського та Реґіну (це не одруківки, а авторський текст). Їх долі химерно переплітаються наче ті стежки.
Розповідати про хитросплетіння сюжету я вам не буду, бо або ви їх знаєте, або це буде спойлером, тож раджу прочитати 😏

Мене настільки захопило, що я не могла відірватись поки не прочитала все від та до, а автентична мова Івана Яковича захоплювала ще більше, дуже незвично читати деякі слова, але все зрозуміло і по-своєму мелодійно.

Подарункове видання дійсно може бути розкішним подарунком (наприклад, собі 😁): лаконічна обкладинка, срібне тиснення, якісний папір. Книгу приємно тримати в руках, вона тактильна і важкенька.

Мене настільки захопив твір, що я його потім ще в застосунку Абук прослухала, але майте на увазі, що там лиш частина твору, основна сюжетна лінія, та при цьому чудове звучання, наче театральна постановка, слухати одне задоволення.

Історія, у якій добро перемагає зло, але у боротьбі...
Історія - одна з улюблених із творів шкільної програми укрліт, і яка є однією із найкращих зразків українського фентезі.
Історія, яку Франко написав протягом шести тижнів, у свої 26 років, вже після тюремного ув'язнення та першого кохання.
Історія, яка має щонайменше три сюжетні лінії: любовну, історичну та міфологічну.

Це історія про свободу, і про єдність.
Єдність, в якій і полягає Сила.
Події у творі сягають XIII ст., написаний в кінці XIX ст., у XXIст. залишається актуальним, адже тут про війну, боротьбу, єдність і силу народу.
Ця історія не перестане бути на часі, позаяк боротьба постійно триває.
Чи то з самим собою, чи то з внутрішніми ворогами, чи із зовнішніми.
Та перемога вже точно залежатиме від кожного з нас.
Головне - втриматися, не зрадити принципам і пам'ятати: сутність кожного в його свободі, а самоідентичність людини, її цінності та принципи - це ті ключові моменти, на яких наголошував Франко не тільки у своїй повісті, а й власним прикладом.

Найпотужніша книга, щоб українською мовою ословити багатовимірне почуття любові. Тут можна знайти зізнання і одкровення, що мережаться з кардинально різних відчуттів стану закоханості. Голоси українських поетів — від Тараса Шевченка до Андрія Любки. Понад 70 імен ювелірно впорядкованих Іваном Малковичем. Якби шукати прикрасу для книжкової полиці – це вона.

Якщо захотілось гуцульського бойовика тоді вам сюди. Так-так, саме бойовика, бо більшість часу нам показують боротьбу вільних гуцул з монгольською навалою. А ще тут гарно змальована українська приказка: не так страшні чужі воші як свої гниди. Бо що таке монгол коли є "свій рідний" боярин.

Дуже сподобалося мова Франка: багата і милозвучна. З якою любов'ю і повагою описуються гори та їх волелюбний народ з їх побутом, традиціями і звичаями. Зразу ж зрозуміло, кому імпонує автор. Самобутній твір.
Франка читала давно, ще в школі, його поезію та "Украдене щастя", єдине що пам'ятаю так це те, що мені геть не сподобалося. Треба автору дати ще шанс.

Рекомендація, обов'язково глянути екранізацію - вона неймовірна.

Взяти і дочитати цю книгу за чотири дні - заслуга марафону. Ну дууууже тяжко вона йшла. Переплетення сюжетних ліній, яких аж три: громадсько-політична діяльність адвоката, життя галицького селянства (поч.ХХ ст.) та особисте життя двох закоханих, змусив напружувати мізки і в деяких моментах згадувати про кого йде мова. А зрештою, всередині читання, я забула як звати героїню - бідну, нещасну Регіну. Дуже виразно автор показав тогочасне судочинство та абʼюзивні стосунки у сімʼї. Мене вразило це та заділо за живе.
Що ж ми маємо на сьогоднішній день?

Ділюся цитатами, які лишаться спогадом про цю книгу:
📝«Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини»
📝 «Се мрія мойого щастя,
мрія, яка хоч раз у життю прокидається в кождої людини, і тягне, і манить її кудись високо, в ясні простори»
📝 «- А ви знаєте, нащо пан Біг біду сотворив? — запитав Євгеній.
- Та нащо?
- Аби люди билися з нею»
📝 ««Хорони мене боже від панської карності і людської ненависті» — ввійшло в народну поговірку»
📝 «Виграти справу в суді значило таке саме щастя, як трафити на лотерію; чи справедливо, чи несправедливо виграна справа, про се
питати нікому і в голову не приходило»
📝 «Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі? Яке ти маєш право вдоволяти свої примхи і любовні бажання, коли мільйони твойого народу не мають чим вдоволити найконечніших потреб життя? А коли у тебе нема сили волі настільки, щоб зректися всіх своїх приємностей і розкошей, зробитися аскетом і слугою тих бідних та нещасних, коли ти на кождім кроці робиш концесії свойому дорогому «я», то бодай не бреши і не декламуй про якісь віковічні права того «я»!»
📝 «Ні, книжкова освіта ще не дає життєвої освіти. Неписьменний торговець може бути в життєвих справах освіченішим чоловіком від доктора філософії. Життєва освіта, ось в чім річ!»
📝 «Недарма кажуть: жінка, як верба, де її посади, там прийметься. Над чистою водою — то над водою,
а на поганім смітнику — то на смітнику. Вона тут і там буде собі рости, найде собі якесь уподобання»
📝 «Закони, патенти та інтимати були надруковані в великих книгах, мовою чужою і по-зрозумілою для народу; але й суддям вони були здалі тільки на те, щоб їх параграфами прикривати свою самоволю, городити собі з них пліт, що забезпечував би їм безкарність кривдження і визискування народу»

Мені дуже подобається, як видавництво "Фоліо" оформлює перевидання творів класиків української літератури. Яскраві обкладинки спонукають перечитувати всім добре знайомих авторів та знайти зацікавленість у нових. "Украдене щастя" - це відома п'єса Івана Франка, яка перш за все зображує драму сімейного життя однієї родини. "На чужому нещасті, свого щастя не побудуєш" - ідеальна приказка, яка відображає цей твір.

Ставлення до головних героїв досить неоднозначне. З одного боку - Анна та жандарм є заручниками подій, які не залежали від них, а з іншого боку - своїм рішенням жити не зважаючи на наслідки, завдали безпідставного болю та фактично зруйнували життя Миколи. Микола - це єдиний персонаж, якого мені було дійсно шкода. Чи можна жити, радіти та при цьому завдавати болю іншим? Чи будеш при цьому по справді щасливим? Які наслідки такого "щастя"? Відповіді на ці питання отримаєте в кінці твору.