Іван Франко
Іван Якович Франко – український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач.
Доктор філософії (1893), доктор габілітований (1895), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906). Член Всеукраїнського Товариства «Просвіта».
Упродовж своєї понад 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював. Його творчий доробок, написаний українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів.
Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було понад 220 видань, у тому числі понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Він був одним із перших професійних українських письменників, тобто заробляв на життя літературною працею.
Твори Франка мали багато перекладів ще за життя автора. Зараз Франко один із найбільш перекладених іншими мовами українських авторів.
Франко на сьогодні є одним з п'яти українських письменників, щодо номінування якого на здобуття Нобелівської премії з літератури.