Трагічна аварія, у якій гине п’ятирічний Джейкоб, докорінно змінює життя багатьох людей, адже причетні до неї їдуть геть, навіть не зупинившись. Так, з місця події можна втекти, але як утекти від минулого? Це питання не дає спокою ні матері загиблого хлопчика, ні винним в аварії, ні поліцейським, що, розпочавши розслідування, кружляють хибними шляхами. Тільки зупинившись і поглянувши минулому в очі, герої роману отримують те, чого прагнуть: покарання для винних і звільнення від тягаря провини для решти.
Я дозволила тобі піти
Автор
Клер Макінтош
Опис
Враження читачів
Читаючи пролог мені вже захотілось покинути книгу, бо історія загибелі п'ятирічного хлопчика мала бути надто болючою.
Так і сталось: болю лише додавалось.
Але все ж я читала далі.
Про жінку, яка вже не мати і не скульпторка. Яка шукає новий сенс життя, коли попередній розбився у жахливій автомобільній аварії.
Про поліцейського, що повністю присвячує себе роботі, але має купу проблем вдома. Про те, як він вовтузиться у бюрократичному болоті, намагаючись знайти винного в загибелі хлопчика, який навіть не зупинився після того, що сталось.
Перша частина книги виявилась трохи схожою на одну книгу, але я відчувала, що щось тут не так.
Передбачала різку зміну сюжету.
Та мої здогадки були зовсім неправильними. Авторка зуміла мене здивувати і ввести несподівану, але дуже важливу тему.
Захоплива книга, читається на одному диханні.
І хоч я співпереживала головній героїні, боялась за неї, не засуджувала, але по-справжньому зрозуміти її дій не змогла.
Мабуть тому, що сама в такій ситуації не була. Дякувати Богу.
Так і сталось: болю лише додавалось.
Але все ж я читала далі.
Про жінку, яка вже не мати і не скульпторка. Яка шукає новий сенс життя, коли попередній розбився у жахливій автомобільній аварії.
Про поліцейського, що повністю присвячує себе роботі, але має купу проблем вдома. Про те, як він вовтузиться у бюрократичному болоті, намагаючись знайти винного в загибелі хлопчика, який навіть не зупинився після того, що сталось.
Перша частина книги виявилась трохи схожою на одну книгу, але я відчувала, що щось тут не так.
Передбачала різку зміну сюжету.
Та мої здогадки були зовсім неправильними. Авторка зуміла мене здивувати і ввести несподівану, але дуже важливу тему.
Захоплива книга, читається на одному диханні.
І хоч я співпереживала головній героїні, боялась за неї, не засуджувала, але по-справжньому зрозуміти її дій не змогла.
Мабуть тому, що сама в такій ситуації не була. Дякувати Богу.
Книга дуже захоплива, після прочитання кожної глави обдумувала, чому так і що буде далі. Перший розділ досить рівний, спокійний, а в другому вже почнеться те, від чого не можна відірватись.
ДТП. Смерть дитини. Зникнення водія з місця подій. Депресія матері померлого і її втеча задля початку нового життя.
Здавалося б, все доволі банально. І в банальність ми віримо, начебто вхоплюючи кожен натяк. Усю першу частину книги читаємо на максимальній швидкості, аби скоріш упевнитись у своїх здогадках. Допоки в її останньому абзаці читача не перевертають з ніг на голову.
Я з'їла книгу за 2 дні! Хоча часу на читання було обмаль. Ввечері, сідаючи за однією сторіночкою перед сном, я не могла відклеїтись від неї, поки не відчувала виснаження. Захопливо.
Але вважати сюжет Макінтош ідеальною формулою детективу, чи-то трилеру, я не насмілюсь. І розумію, що саме мене так захопило (іншого ж це, може, й роздратує) - картинка сімейних відносин різного формату. Мені завжди цікаво разом з книгами підглядати, як живуть інші. Це і чужі граблі, і аналіз власного порядку водночас. Ну, і плюс, як ви вже зрозуміли, трохи напруги, емоційності та детективних "прозрінь" роблять своє діло.
Здавалося б, все доволі банально. І в банальність ми віримо, начебто вхоплюючи кожен натяк. Усю першу частину книги читаємо на максимальній швидкості, аби скоріш упевнитись у своїх здогадках. Допоки в її останньому абзаці читача не перевертають з ніг на голову.
Я з'їла книгу за 2 дні! Хоча часу на читання було обмаль. Ввечері, сідаючи за однією сторіночкою перед сном, я не могла відклеїтись від неї, поки не відчувала виснаження. Захопливо.
Але вважати сюжет Макінтош ідеальною формулою детективу, чи-то трилеру, я не насмілюсь. І розумію, що саме мене так захопило (іншого ж це, може, й роздратує) - картинка сімейних відносин різного формату. Мені завжди цікаво разом з книгами підглядати, як живуть інші. Це і чужі граблі, і аналіз власного порядку водночас. Ну, і плюс, як ви вже зрозуміли, трохи напруги, емоційності та детективних "прозрінь" роблять своє діло.