Трилогія Лю Цисіня дійсно захоплює неповторними філософськими ідеями на фоні катастрофи людського існування. Множинність персонажів яскраво відображає повний спектр емоцій та почуттів на межі існування цивілізації.
В цій частині на перший план виходить жіночий персонаж Чен Сінь, який уособлює витримку людства та його слабкості, хоча деякі персонажі з попередніх книг також присутні. Весь твір ніби просякнутий роздумами про Землю, науку, всесвіт, поведінку людини та групову психологію. Інколи виникало враження, що я читаю не фантастику, а якийсь науковий трактат.
При цьому всьому, досить неочікувано побачити в заключній книзі історію кохання, яке подолало час і простір, життя і смерть 💔. Якщо Ви думаєте, що є межа романтичним подарункам, то Ви помиляєтесь 😅.
Подарувати зірку? Тфу, це занадто просто! А ось створити для коханої окремий Всесвіт, то в самий раз!
Не всі історії закінчуються добре, не всі кінцівки до вподоби читачам. Назва «Вічне життя Смерті» говорить саме по собі. Ніщо не вічне, проте хто сказав, що після смерті не має чогось іншого?
Наприкінці залишається присмак неоднозначності та солодкої гіркоти. І хоча загалом книга сподобалась своїми революційними ідеями, проте в порівнянні з попередніми частинами, вона є трохи слабшою через відсутності динаміки, повторності один і тих же думок, а також фішки зі кріосном 🤭. Головна героїня постійно подає якусь ідею, потім виявляється, що наука поки не така розвинута, тому вона лягає спати і чекає на пробудження поки не вирішать проблему, щоб реалізувати її ідею. І так декілька разів…
Кінцівка трохи відкрита, але це зроблено не для написання нових книг, а скоріш для роздумів долі людства. Дякую, за те, що історія незатягнута, всесвіт Лю Цисіня цікавий, захопливий та такий, який змусить задуматися над багатьма проблемами.
Буду відвертим, другу половину книги дочитував трішки на силу.
Хоч порівняно з попередньою книгою непотрібні описи менші за об’ємом, та вони все одно загроміздкі і сповільнюють динаміку сюжету. І в результаті описи панорам космосу, поселень людей, футуристичної техніки, які могли б зробити текст медитативним, через надмірне заглиблення в деталі, зокрема технічні і наукові (які можливо і цікаві, але тільки для обмеженого кола спеціалістів), перетворюють його в нудне чтиво, коли просто хочеться пропускати цілі абзаци, чи сторінки.
На відміну від попередніх частин, в цій книзі не має цілісної історії-пригоди. Складається враження, що метою автора цього разу (а можливо це і була основна мета всієї трилогії) було зобразити людську цивілізацію в різні епохи її наукового розвитку і її пізнання Всесвіту навколо Сонячної системи, - така собі космічна епопея. І всі ці різні періоди історії людства зшиті в сюжет через історію головної героїні. Але якщо на початку окремим епохам присвячені великі розділи, то ближче до кінця книги ми все швидше і швидше перескакуємо через них, і від того з’являється думка, що було б краще, якби автор не зосереджувався на зайвих описах на початку, а більше розкрив деякі недосліджені ідеї в кінці книги. І загалом є відчуття, що порівняно з першою половиною книги, у другій - події розгортаються досить поспішно, чи то через брак ідей в автора, чи часу.
Фінал книги відкритий... але, якщо зазвичай відкриті фінали для мене залишають якісь відкриті питання для роздумів, то в цьому випадку лиш з’явилось бажання ще раз перечитати останній абзац з думкою, що можливо я щось пропустив. Але, впевнившись, що таки ні, не упустив, я просто закрив книгу, видихнувши з полегшенням, що я її нарешті дочитав.
Давно чув про цей цикл, але наважився прочитати тільки нещодавно, чому дуже радий. Книга сподобалась, як і вся трилогія. Спойлерів писати не буду, тільки загальні враження. Мені подобається роздуми автора про можливий розвиток технологій та людського суспільства у майбутнього. Для вибудовуванння логічної та несуперечливої картини світу, у який читач зможе повірити, автору потрібні достатня компетенція, досвід та багато докладених зусиль, і у автора це вдалося. Опис технологій в трилогії ґрунтується на сучасному розвитку науки з певними домислами автора, але вони всі логічно узгоджені між собою. Особисто для мене це важливо, тому що складно серйозно сприймати книгу в якій відсутня елементарна логіка (без приведення ґрунтовних причин, чому логіка тут не працює, так теж буває).
Головна героїня третьої частини викликає змішані почуття, як і герої попередніх книг викликали подібні. Розвиток персонажів прослідковується, хоча він і не такий помітний порівняно з загальним темпом книги. Фінал був неочікуваний, я б хотів чогось іншого, проте треба виправдовувати назву циклу - «Памʼять про минуле Землі».
Загалом, всі книги мені дуже сподобалось, прочитав їх за 4 дні, і з радістю б прочитав ще раз. Якщо вам подобається наукова фантастика, я можу сміливо рекомендувати ці книги.
