Лю Цисінь

Давно чув про цей цикл, але наважився прочитати тільки нещодавно, чому дуже радий. Книга сподобалась, як і вся трилогія. Спойлерів писати не буду, тільки загальні враження. Мені подобається роздуми автора про можливий розвиток технологій та людського суспільства у майбутнього. Для вибудовуванння логічної та несуперечливої картини світу, у який читач зможе повірити, автору потрібні достатня компетенція, досвід та багато докладених зусиль, і у автора це вдалося. Опис технологій в трилогії ґрунтується на сучасному розвитку науки з певними домислами автора, але вони всі логічно узгоджені між собою. Особисто для мене це важливо, тому що складно серйозно сприймати книгу в якій відсутня елементарна логіка (без приведення ґрунтовних причин, чому логіка тут не працює, так теж буває).

Головна героїня третьої частини викликає змішані почуття, як і герої попередніх книг викликали подібні. Розвиток персонажів прослідковується, хоча він і не такий помітний порівняно з загальним темпом книги. Фінал був неочікуваний, я б хотів чогось іншого, проте треба виправдовувати назву циклу - «Памʼять про минуле Землі».

Загалом, всі книги мені дуже сподобалось, прочитав їх за 4 дні, і з радістю б прочитав ще раз. Якщо вам подобається наукова фантастика, я можу сміливо рекомендувати ці книги.

Загалом книга досить цікава. Дехто стверджує, що автор дозволяє собі деякі вільності і неточності в плані наукової частини, але оскільки я не так близько знайомий з точними науками, то цього не було помітно.

Достойне продовження трилогії, єдине, чим ця книга програє першій — це кількістю сторінок, в розумінні того, що вона надто розтягнута. Ну, аж надто...
Під час прочитання книги склалося враження, що як вчені під мікроскопом розглядають годинами елітини, чи як повторюють 100 разів один і той самий експеримент, щоб вивчити його результат в деталях, так само робив і автор... він придумував собі ситуацію, роздумував, як воно все працюватиме з наукової точки зору, а потім описував все це в ДУЖЕ ДРІБНИХ ДЕТАЛЯХ... і видно, що автор отримував від цього задоволення, але він точно не подумав, що по іншу сторону тексту, може сидіти читач який думатиме, скільки ж ще сторінок до кінця опису цієї сцени.

Кінцівка також не розчарувала. Книга варта до прочитання, і після неї залишається бажання прочитати і заключну частину трилогії, але перед тим, як розгортати третю книгу я точно зроблю невеличку перерву, і починаю щось інше.

Трилогія Лю Цисіня дійсно захоплює неповторними філософськими ідеями на фоні катастрофи людського існування. Множинність персонажів яскраво відображає повний спектр емоцій та почуттів на межі існування цивілізації.
В цій частині на перший план виходить жіночий персонаж Чен Сінь, який уособлює витримку людства та його слабкості, хоча деякі персонажі з попередніх книг також присутні. Весь твір ніби просякнутий роздумами про Землю, науку, всесвіт, поведінку людини та групову психологію. Інколи виникало враження, що я читаю не фантастику, а якийсь науковий трактат.
При цьому всьому, досить неочікувано побачити в заключній книзі історію кохання, яке подолало час і простір, життя і смерть 💔. Якщо Ви думаєте, що є межа романтичним подарункам, то Ви помиляєтесь 😅.
Подарувати зірку? Тфу, це занадто просто! А ось створити для коханої окремий Всесвіт, то в самий раз!
Не всі історії закінчуються добре, не всі кінцівки до вподоби читачам. Назва «Вічне життя Смерті» говорить саме по собі. Ніщо не вічне, проте хто сказав, що після смерті не має чогось іншого?
Наприкінці залишається присмак неоднозначності та солодкої гіркоти. І хоча загалом книга сподобалась своїми революційними ідеями, проте в порівнянні з попередніми частинами, вона є трохи слабшою через відсутності динаміки, повторності один і тих же думок, а також фішки зі кріосном 🤭. Головна героїня постійно подає якусь ідею, потім виявляється, що наука поки не така розвинута, тому вона лягає спати і чекає на пробудження поки не вирішать проблему, щоб реалізувати її ідею. І так декілька разів…
Кінцівка трохи відкрита, але це зроблено не для написання нових книг, а скоріш для роздумів долі людства. Дякую, за те, що історія незатягнута, всесвіт Лю Цисіня цікавий, захопливий та такий, який змусить задуматися над багатьма проблемами.

«Темний ліс» - продовження попередньої історії «Проблеми трьох тіл» Лю Цисіня. Якщо попередня книга розповідає про виникнення проблем – майбутнього вторгнення Трисолярису, то ця частина все більше зосереджується на подоланні такої проблем.
🤔Чи буде готове людство зустріти більш розвинену інопланетну цивілізацію?
🧐Як протистояти такій силі?
😬Чи є шанси вижити?

В цій книзі продемонстрована чудова, могутня та неповторна уяви Лю. Історія сплітається коло великого набору персонажів з непередбачуваними вузлуватими моментами, розв’язка яких розгортається у своєрідних одкровеннях. Виникає відчуття, що автор використовує наукову фантастику як замаскований спосіб критики сьогоднішнього стилю життя. Особливо це проявляється у образах різних політиків, їх способу мислення та безглуздістю дій.
Через контроль софонів, які слідкують за всіма подіями на планеті, людство обирає собі «рятівників» - «Обернених до стіни», це такі люди, які повинні врятувати планету з необмеженими ресурсами, проте нікому не розповідаючи про свій план.

Саме в «Темному лісі» на поле зору виходить мій улюблений персонаж трилогії - Ло Цзі, який на перший погляд взагалі не розуміє, що відбувається. Ідеальний гедоніст, який обраний на роль «Оберненого». Що Ви зробили на місці героя, який не знає свого значення та мети існування з необмеженими ресурсами? Правильно, просто насолоджувалися життям! Коли час швидкоплинний, необхідно зупинитись і просто відчути кожну мить!

Спочатку я сміялась з дій Лю Цзі, але потім справді пройнялась його філософією. Просто насолоджуючись життям, саме цей герой віднайде секрет стримування найбільшої загрози людства! (Який секрет і чому книга називається «Темний ліс», розповідати не буду, краще почитайте самі 😅).
Несподіваним поворотом сюжету стали поява «Руйнівників» - своєрідних антиподів «Оберненим», яких обрали трисоляріанці для протиставлення обраним. Дуже цікаво слідкувати за їх появою, боротьбою та діями.

Одним із найбільш яскравих та надзвичайних моментів у книзі стала дуже крута сцена битви земного флоту з трисоляріанським зондом. Читаючи її розвиток, мене ніби перенесло у кінотеатр, де я споглядала у 3D форматі за перебігом подій.

10 з 10! Однозначно рекомендую прочитати всім, хто любить фантастичні та нетривіальні світи!

Дуже довго збиралася з думками щодо написання рецензії на цю книгу. Справа в тому, що… вона просто ПЕРЕВЕРНУЛА мій світ! Давно мене так не затягувала фантастика, особливо наукова, тому дуже дивно, що про «Проблему трьох тіл» майже не говорять 🤔.

Чому книга Лю Цисіня просто must have для кожного поціновувача інтелектуальної літератури, фантастики та взагалі – читачів? Розкажу більш детально, намагаючись розкласти все охайненько по полицям.

📽️ Для багатьох ця книга стала відомою завдяки однойменному серіалу і я не була виключенням. Екранізація на стільки захоплива, що мені просто необхідно було продовження і не витримавши очікування, відразу побігла за примірником книги «Проблема трьох тіл».
І так, я належу до тієї категорії людей, які вважають, що майже завжди книга буде кращою за будь-яку екранізацію 😎. Сюжет більш розвинений, заплутаний та динамічний. Персонажів хоч і не так багато, проте кожний відіграє потрібну для автора роль.

👽 Складно описати суть сюжету, не розкриваючи його секрети та уникаючи спойлерів. Якщо коротко, то уявіть, що станеться з людством, якщо з нами вийде на контакт якась іншопланетна цивілізація. А що буде, якщо така цивілізація більш розвинена ніж ми? Який мотив такого контакту?

Зараз можна знайти багато літератури, в якій на нашу планету нападають погані інопланетяни, а люди героїчно відстоюють свою свободу. Але чи дійсно це так? Чи дійсно люди хороші, а інші цивілізації є поганими? Автор показує складність людських почуттів, дій та вчинків на тлі загрози вторгнення на Землю. При чому цікавим є те, що таке вторгнення не відбудеться відразу, а через конкретний, добре відомий проміжок часу - 450 років. Стримуючим фактором стане те, що Трисоляріс (це така інопланетна цивілізація) зможе «заморозити» розвиток науки і вигадати щось нове стане неможливим, залишається лише вдосконалювати вже існуючи винаходи.
Знаючи про неминуче зіткнення, дату та час, людство поставиться до проблеми по різному. Хтось намагатиметься знайти рішення шляхом штурму мізків, хтось відкриває нові грошові фонди для порятунку людства, а хтось скаже: «А яка різниця? Це ж станеться в майбутньому, не зараз!»

Ситуація нічого не нагадує? Дослідження людської поведінки в кризових ситуаціях завжди буде актуальним. Лю Цисінь на стільки чітко передбачив реакцію суспільства, з всіма зібраннями ООН, мітингами, теоріями змови і т.д., що часом стає лячно.

🧠 Як Ви вже зрозуміли з моїх слів, це дуже інтелектуальна література. Читаючи книгу, ти ніби відчуваєш як кожен механізм у твоєму мозку починає працювати, намагаючись зрозуміти всі терміни з фізики, паралельно поглиблюючи знання зі шкільної програми. Вас захопить не тільки наука, а й багато різних філософських питань, на якими можна справді «зависнути». Наприклад, як обрати менше зло? І чи буде злом вчинок, який хоч жахливий, проте покликаний на порятунок більшості людей?

🕺Персонажі. Зазвичай, в подібних історіях є завжди центральний герой, який повинен врятувати світ. Тут це не працює. Історія подається з декількох точок зору, з різними часовими проміжками та від імені різних дійових осіб. Так, є більш приближений фокус на певних особах і навпаки. Пам’ятайте, головне тут людство в цілому, а не індивідууми.
Хоча серед наявного різноманіття дійових осіб, мене найбільше зацікавила Є Веньцзє – жінка, яка пережила багато жахливих подій, вистояла, зневірилась і через яку історія з Трисолярісом розпочалася. Що може відчувати людина, яка зненавиділа систему та розчарувалася у людських цінностях через те, що в неї відібрали все, що колись було дороге?

Вчинки
Є Веньцзє часом жахливі, неприпустимі та такі, які занапастили всю Землю… Проте, дивлячись через що пройшла ця жінка, озираючись на сучасні події, починаєш розуміти погляди і відчуття науковиці.

А чи дійсно ми заслуговуємо на Землю? Чи достойні ми її? Чому ми не цінуємо подарунок Всесвіту?
Хоч-не-хоч, а такі питання постійно зринають у голові. А тому презирливе послання Трісоляріса на при кінці книги: «Ви-комахи», не скільки ображає, скільки стає імпульсом для роздумів, чи це не так і бажанню довести протилежне.

Чудова книжка, не можу відірватись)

дуже цікава книга

класна трилогія. На початку трохи нуднувата, але потім захоплює

Книга зайде лише сильним любителям фантастики. Сюжет посередній, а "наукова" складова досить примітивна і не тримається купи.