Там, у темній річці

Одного вечора у шинку "Лебідь", що на Темзі, з'явився ледь живий чоловік з мертвотно блідою дитиною на руках. За кілька годин, дівчинка, яку всі вважали мертвою розплющила очі.

Подружжя Вонів впізнають у ній свою зниклу доньку. Містер Армстронг вважатиме її своєю онукою, яку він жодного разу не бачив. Лілі Вайт, що живе у будинку кошикаря, усім казатиме, що це її молодша сестричка. Та й багато хто прикипить душею до 4-річної дівчинки, яка чомусь не розмовляє і часом дивно себе поводить. Хто ж вона насправді та звідки взялася?

Книга атмосферна, дещо містична, з детективними нотками. Початок захопливий, середина дуже пасивна і нуднувата, далі події знову активно розвиваються.
Сподобалося, як авторка майстерно описала річку, вона тут один з персонажів - я відчувала її холод, свіжість, глибину, силу, вона, мов жива істота.

Загалом, книга гарна, але не перечитуватиму.

Мені, як багатьом читачам, Діана Сетерфілд відома завдяки своїй неймовірній «Тринадцятій казці». Вона була написана так майстерно, та була сповнена таких цікавих таємниць та подробиць, що одразу розумієш, що «Там, у темній річці» також не має розчарувати!
Перед нами історія, час події якої точно не зафіксований, але розумієш, що це Англія 18-19 століття. У шинок «Лебідь» посеред ночі приходить чоловік із розбитим обличчям, який у руках міцно тримав ляльку. Але, як виявляється, це була зовсім не лялька, а мертва дівчинка, без будь-яких проявів життя. Та через певний проміжок часу вона…оживає. Як таке можливо? На дівчинку починає «претендувати» одразу декілька людей та родин, але з нею помітно щось не те. Хто вона і кому належить? Це ми й намагатимемося дізнатися впродовж цієї неймовірно захопливої історії!
Діана Сетерфілд не розчарувала! Цікава, заплутана та чарівна історія, яку можна охарактеризувати як «магічний реалізм». Рекомендую!

"Існують місця, де можна перетнути межу. Це одне з таких місць".

Чи доводилось Вам мандрувати вздовж річки? Читаючи цю книгу, я ніби постійно чула шум річки, тихий, спокійний, подекуди загрозливий та таємничий.

🌊Одного вечора у старий шинок, що стояв на березі безкрайньої Темзи, зайшов поранений чоловік, який тримав на руках маленьку дівчинку, схожу на ляльку. Вона була непритомною, та згодом всі присутні переконалися, що дитя вже не врятувати, бо воно мертве... Та дивним чином дівчинка оживає і з цього моменту починається найцікавіше, адже тепер мешканцям Редкота доведеться розгадати таємницю: хто вона ця німа дитина? Тим паче, що й претендентів на неї дуже багато: хтось бачить у ній викрадену декілька років тому доньку, хтось - молодшу сестру, а дехто - онучку, яка нещодавно потонула.

🌊 Цей твір написаний у стилі англійських вікторіанських романів. Дивну історію британська письменниця оповідає неспішно, в ній мало динаміки, але багато загадкового, похмурого та моторошного. Тут декілька сюжетних ліній, які схожі на потічки, що впадають у Темзу. Це долі окремих людей, які так чи інакше пов'язані з маленькою дівчинкою. І лише наприкінці роману ми розуміємо, чому авторка так детально заглиблювала читача у їхнє життя.
У романі переплелися містика, сімейна драма та елементи детективу. Твір наповнений легендами та переказами, які ще глибше занурюють у таємничу атмосферу книги.

Авторка цікаво описує побут мешканців, зародження психології, як науки, виникнення мистецтва фотографії, яке в той час також здавалося справжнім дивом.

🌊Твір мені сподобався, читається дуже легко, як казка, але чим далі, тим менше казки, а більше страшної реальності. Письменниця торкається таких тем, як насилля, важке дитинство, відносини батьків та дітей, трагедія у сім'ї, самотність, особливі діти.Та найбільше мене вразив той момент, коли очікування батьків, які вкладають всі душевні сили на виховання своєї дитини, не справджуються. Чи це наслідок виховання, чи, може, поклик крові?