📒Усе своє свідоме життя нам доводиться робити різноманітні вибори. Важливі і не дуже. Та, мабуть, найважливіший - з ким провести це життя. Можете вважати себе щасливчиком, якщо ваші серце і розум зійшлися в одній думці.
📍Можливо, ми прожили вже тисячу життів і в кожному з них зустрічали одне одного. І може щоразу нас розлучали ті самі причини ©️
❤Мені здавалося, що це звичайна історія кохання, така, яких існує тисячі. Вона ж по своєму унікальна. Ноа і Еллі. Їм було 17 і 15, коли вперше спалахнуло їхнє кохання. Він читав їй вірші, вона малювала картини та їм було відміряно всього одне літо.
❤️🩹Це невеличка книжечка, менше 200 сторінок, але їй вдалося зворушити мене до сліз. Давненько вже я не ридала над текстами...
💊Автор показує всього три короткі зустрічі з життя цих двох, але більше й не треба. Все і так зрозуміло. Водночас він піднімає дуже важливу проблему, яка можливо і стане спойлером, але без нього ніяк. Хвороба Альцгеймера, важка і невиліковна, від якої, на жаль, і досі немає ліків.
📍Я певен, що ми обов'язково зустрінемося в наступному житті. Ми знайдемо одне одного знову, і, може, зорі змінять свій хід і ми кохатимемо одне одного не лише тоді, але й за всі наші попередні життя й довіку©️
☔️Раджу читати в дощову погоду під ліричний настрій.
Одна з тих книжок, яку хочеться перечитати. Це щемка, чуттєва історія про кохання Ноа та Еллі. Це велике почуття, яке залишиться назавжди. Також подобається екранізація.
«День, проведений у розмовах про мрії, спогляданні заходу сонця та радості від подиху вітру, не можна назвати згаяним».
Це думки мрійника, любителя поезії, майстра на всі руки, мʼякого і чутливого. Ні вıũна, ні роки очікування не зачерствили його душу, не забрали здатність радуватися дрібницям, не стерли кохання.
Втілення ним однієї мрії підштовхнуло колесо фортуни, давши можливість виправити свої та чужі помилки…
Це історія про юнацьке кохання, що виявилося надто особливим і сильним, щоб забутися. І про двох дорослих, що зробили свій вибір.
Історія досить непогана, хоч це і не мій жанр. Сподобався головний герой, атмосфера, стиль автора і фрази на кшталт:
«Моя дорога так само пряма, як і раніше, однак життя встелило її пагорбами та всипало гравієм».
«Життя нагадує забуту на вечірці повітряну кульку, вʼялу та непримітну, таку, що поступово втрачає форму».
Також сподобалися описи природи та деякі роздуми:
«Вечір у повні - надворі тепло і затишно. Ноа прислухався до шелесту листя та сюрчання цвіркунів, думаючи про те, що звуки природи, на відміну від гуркоту авто та літаків, заворожують. Природа завжди віддавала більше, ніж отримувала, а її звуки спонукали Ноа до розмірковуваннь про справжні витоки людини».
«Він припускав, що люди завжди були агресивними створіннями, які намагалися стати одноосібними володарями цього світу та контролювати всіх і все. Вįûна в Європі та Японії вже довела правильність цієї теорії».
«Сутінки, зрозумів тоді я, - це лише ілюзія, бо сонце може бути лише над горизонтом або під ним , а це означає, що між днем і ніччю є той рідкісний звʼязок, який не часто зустрінеш : вони не можуть існувати окремо один від одного, проте і співіснувати вони не можуть».
