Юна. Війна

💭Про книгу💭
Юна - звичайна дівчина, яка переживає перше кохання, розчаровується в своїх ідеалах, мріє про літо і веселі роки в випускних класах.
Натомість, отримує війну в своєму рідному Іловайську, переїзд в чуже місто з невеличкою валізою самого необхідного , невизначеність і стосунки на відстані... Чи вистоїть кохання Юни і Роми? Як зміниться життя дівчини під час війни? Що на неї чекає в новій школі?

Книжка дуже цікава і читається швидко, хоч і не скажу, що легко.
Іловайськ - це рідне місто письменниці, в якому останній раз вона була в 2014 році, тож можна сказати, що твір майже автобіографічний, а від цього я ще більше вірила героям та їх емоціям.

... У голові чомусь кружляла думка, що війна - це величезний криголам, який безжально потрощив наші серця на друзки льоду, залишивши по собі гострі краї...

Спочатку мені хотілося спитати Світлану чому "Юна. Війна", а не "Юна і Рома. Війна" Потім зрозуміла, і ви теж зрозумієте.
Так складається в житті, що хтось сильніший духом, витриваліший, здатен почати з нуля (бо часто це означає - боротись і жити, і точно - не здатись) , а хтось - ні. І той інший змінюється, ламається, втрачає себе і врешті опиняється з іншого боку барикад.

Історія, здавалося б, доволі типова: вона дівчина з комплексами і трохи низькою самооцінкою любить хлопця , про якого всі мріють. Ну і її ,цю дівчинку, тихо кохає друг цього ж крутого хлопця) Складно?) Зовсім ні, все простіше простого) Любов трапляється з тими, хто цього прагне всією душею. А далі все складно. І дуже болісно. Далі в життя героїв вриваються події Майдану , відкриваються очі в багатьох людей, а в багатьох - навпаки(
Для авторки Ілловайськ - рідне місто, і це відчувається в кожному рядочку. Відчувається , що Юна то завжди трохи Світлана. Я тільки можу уявити, що доводилось щораз пережити, пишучи ті рядки.

Чогось впевнена, що юним читачам і читачкам 16+, а то й 14+ ця повість має сподобатись. На поличці залишаю для доньки❤️

Про цю війну уже написано чимало книжок, зокрема і для дітей. І ось у форматі підліткової повісті, що я вважаю дуже важливим!

Згадайте свій 2013-2014. Згадайте свої 16 років. Я дотепер часом повертаюся у думках до тих часів і думаю, що ніколи б повірила, що у нашій країні буде війна. Що війна це не в Афганістані, не у романах Ремарка, а тут.

У 16 хочеться закохуватися, шукати своє призначення, думати про ЗНО і вступ до університету, а не тікати від війни. Та завдяки росії українці здобули і такий досвід.

Це історія першого кохання і водночас усвідомлення себе у своїй країні. Шалена кількість російської пропаганди, культурна експансія, яку не кожен помічав. Коли діти на гуртку питають, чому виступають під російську музику... І наскільки ж дивує, що дехто і після 2014 виступав...

Юна - головна героїня. Хороша дівчинка, яка зустріла теж хорошого хлопця. Але чи буде у цій історії щасливий фінал? Розділені ставленням до російського вторгнення були навіть сім'ї, що уже говорити про компанії підлітків. Ну куди ти поїдеш без батьків у 16 років?

Тим більш засмучує фінал, що неможливо не думати, скільки молодих українців повторили долю Романа, добровільно чи від примусом.

Гарно написана книжка, що одночасно і може достукатися до цільової аудиторії, і цікава дорослим. Актуальна, без пафосу, з щемом про юні роки, у які втрутилася війна...