Світлана Вертола

"Життя триває, народжуються діти, котрі навіть не знають, як це, - жити в Україні."

Місто Іловайськ. 2014 рік.
Життя міста та двох підлітків, Юни та Ромчика, як все відбувалося на початку перевороту та сама окупація.
Мила та романтична лінія двох підлітків, які вже і не діти, але ще й не дорослі. До чого в стосунках призводить стіна між окупованою територією та столицею, чи підліткова закоханість може перемогти весь страх окупації та чому вибір батьків настільки важливий для майбутнього дітей дуже гарно описано.
Тим часом дорослі вирішують складні життєві питання, залишатися чи виїжджати, пристосовуватися чи обирати ту, чи іншу сторону.
Те, як бачить та аналізує підліток поверхнево, гарно прослідковується. Наскільки тяжко батькам було починати нове життя з нуля, це знають вже багато людей з України.
У кожного є своя історія про 2014 та "понаєхалі", Майдан та перші дні окупації Криму та ДНР і ЛНР, "там их нет", та іншу чєхню, тож піднімати не буду.
Завжди є люди, котрі підтримували ВПО та навпаки.

Останній розділ про 2022 рік, а саме 24.02.2022, і те, хто зайняв яку позицію розірвало серце на маленькі шматочки, в цьому і є реальність. Жорстока реальність.
Але книга українською мовою про дівчину з Іловайську викликає дуже багато питань.

... У голові чомусь кружляла думка, що війна - це величезний криголам, який безжально потрощив наші серця на друзки льоду, залишивши по собі гострі краї...

Спочатку мені хотілося спитати Світлану чому "Юна. Війна", а не "Юна і Рома. Війна" Потім зрозуміла, і ви теж зрозумієте.
Так складається в житті, що хтось сильніший духом, витриваліший, здатен почати з нуля (бо часто це означає - боротись і жити, і точно - не здатись) , а хтось - ні. І той інший змінюється, ламається, втрачає себе і врешті опиняється з іншого боку барикад.

Історія, здавалося б, доволі типова: вона дівчина з комплексами і трохи низькою самооцінкою любить хлопця , про якого всі мріють. Ну і її ,цю дівчинку, тихо кохає друг цього ж крутого хлопця) Складно?) Зовсім ні, все простіше простого) Любов трапляється з тими, хто цього прагне всією душею. А далі все складно. І дуже болісно. Далі в життя героїв вриваються події Майдану , відкриваються очі в багатьох людей, а в багатьох - навпаки(
Для авторки Ілловайськ - рідне місто, і це відчувається в кожному рядочку. Відчувається , що Юна то завжди трохи Світлана. Я тільки можу уявити, що доводилось щораз пережити, пишучи ті рядки.

Чогось впевнена, що юним читачам і читачкам 16+, а то й 14+ ця повість має сподобатись. На поличці залишаю для доньки❤️

Про цю війну уже написано чимало книжок, зокрема і для дітей. І ось у форматі підліткової повісті, що я вважаю дуже важливим!

Згадайте свій 2013-2014. Згадайте свої 16 років. Я дотепер часом повертаюся у думках до тих часів і думаю, що ніколи б повірила, що у нашій країні буде війна. Що війна це не в Афганістані, не у романах Ремарка, а тут.

У 16 хочеться закохуватися, шукати своє призначення, думати про ЗНО і вступ до університету, а не тікати від війни. Та завдяки росії українці здобули і такий досвід.

Це історія першого кохання і водночас усвідомлення себе у своїй країні. Шалена кількість російської пропаганди, культурна експансія, яку не кожен помічав. Коли діти на гуртку питають, чому виступають під російську музику... І наскільки ж дивує, що дехто і після 2014 виступав...

Юна - головна героїня. Хороша дівчинка, яка зустріла теж хорошого хлопця. Але чи буде у цій історії щасливий фінал? Розділені ставленням до російського вторгнення були навіть сім'ї, що уже говорити про компанії підлітків. Ну куди ти поїдеш без батьків у 16 років?

Тим більш засмучує фінал, що неможливо не думати, скільки молодих українців повторили долю Романа, добровільно чи від примусом.

Гарно написана книжка, що одночасно і може достукатися до цільової аудиторії, і цікава дорослим. Актуальна, без пафосу, з щемом про юні роки, у які втрутилася війна...

💭Про книгу💭
Юна - звичайна дівчина, яка переживає перше кохання, розчаровується в своїх ідеалах, мріє про літо і веселі роки в випускних класах.
Натомість, отримує війну в своєму рідному Іловайську, переїзд в чуже місто з невеличкою валізою самого необхідного , невизначеність і стосунки на відстані... Чи вистоїть кохання Юни і Роми? Як зміниться життя дівчини під час війни? Що на неї чекає в новій школі?

Книжка дуже цікава і читається швидко, хоч і не скажу, що легко.
Іловайськ - це рідне місто письменниці, в якому останній раз вона була в 2014 році, тож можна сказати, що твір майже автобіографічний, а від цього я ще більше вірила героям та їх емоціям.