Гра в бісер

Унікальна філософська книга, досить важко читається, змушує думати.

Мої стосунки з класикою непрості. Загалом ми ігноримо одне одного, проте не втрачаємо надії знайти хоч щось між нами спільне. І ось ці пошуки цього разу привели мене до "Гри в бісер".

Зазначу, що з Гессе віднедавна я вже знайома. Його "Деміан" та "Сіддхартха" зайшли прекрасно: в міру плавні оповіді, напівмістичні та по-філософськи зарозумілі прочитались на одному диханні. Не хотілось оминати "Гру в бісер", головний набуток німецького автора. Тож...

Гра в бісер - досконалий синтез науки, мистецтва, релігії, що існує в межах ідилічного осередку псевдодержави Касталії.
Будучи оазисом для духовного зростання, а також образом ідеальної країни, Касталія водночас приречена на крах, адже замкнена і концентрована в самій собі.
Її функціонування обмежується матеріальним зовнішнім світом, світським життям мирян, за рахунок праці яких по суті Касталія і тримається.

З цього окреслюються основні ідеї роману - 👉 показати взаємозалежність матеріального та духовного, 👉 спростувати можливість їх окремішньості і 👉 довести думку, що наука, мистецтво і релігія лиш тоді мають сенс, коли синтезуюються на користь зовнішнього світу.

Окрім того, у творі багато й інших мотивів:
▪️Минучість буття, яка сама собою є неминучою.
▪️Знання - не самоціль, а лише інструмент.
Мудрість - не результат, а постійний шлях.
▪️Влада не дарує свободи, а навпаки, вимагає ще більшої строгості і дисципліни до себе.
▪️В релігіях та вченнях немає смислу, якщо вони не служать всезагальному благу, а лише самі собі.

Загалом роман непоганий, проникливий, знову ж таки по-гессівськи медитативний і філософський.
Та чи захочеться мені колись знов зіграти в бісер? Навряд. Хоча цитати переглядатиму - вічноістинні вони тут, всеохопні:

💬 "Істину треба пережити, а не викласти"

💬 "Божественне в тобі, а не в уявленнях і книжках"

💬 "Кожен подальший ступінь - це не крок до волі, а новий обов'язок. Чим більша влада, тим суворіша служба. Чим сильніша особистість, тим неприпустиміша сваволя"

💬 "Німі слова пручалися, як міми,
Летіло все в стрімкому монтажі -
Невічних істин вічні видозміни,
Старих пустель новітні міражі"

Важко надати Гри в бісер об'єктивної оцінки. Тому що вона не те щоб складна, але естетично приваблива Гессівською оповіддю; інтелектуально збагачена минулими епохами. Щоб надати самій Грі в Бісер архізачимості, Гессе задає фантастичний час XXV ст. Це не тільки зроблено, для того, щоб завуальовувати роки ІІ Світової війни, а й показати, яку вагу мала ця гра в часі на протязі багатьох століть. Те що виникло після епохи фейлетонизму (декадансу в мистецтві та й не тільки) спричинило виникнення інтелектуальної гри, яку започаткували музиканти, потім підхопили математики зрештою усі інтелектуали. Це своєрідна утопічна, універсальна мова майбутнього - людства майбутнього. Людства - інтелектуального, якими керують принципи пізнання, навчання та духовних практик. Гра фактично була тотожна вірі. Були у неї свої університети, школи, ордени, дипломатичні представництва. Була і своя країна - утопічна, нейтральна Касталія. Власне Гессівській твір і є фантастичною утопією в реальному (не зовсім) часі. Оповідь ведеться так, ніби читач причетний до тієї Касталії, студент, або ж член ордену чи просто мешканець який знайомиться з Йозефом Кнтехтом - Магістром гри. Його історією, віршами та життєписами. Книга сповнена чудових роздумів, про мистецтво, пошуків себе, істини, та шляху і сенсів буття. На сторінках роману ми знайомимося з цікавими персонажами, з якими Йозеф Кнехт мав приятельські відносини, які спонукали його до власного встановлення та "пробудження". Не без того, у книзі закладена східна філософія, а роман переплітається відсиланнями до інших творів Гессе. Переклад 1978 року Євгена Поповича та Ліни Костенко. З коментарями та вступним словом. Правда, сама якість друку бажає кращого. Ну це не новина для даного видавництва.

Наостанок хотілось би сказати, що Гессе напевно вчергове запропонував читачу - привабливий інтелектуальний аскетизм, він, щоправда, на жаль утопічний, але для багатьох є бажаний. Багато залюбки помінялись місцями з Йозефом Кнехтом, оселились в Касталії, ввели такий спосіб життя. Гессе, як на мене, створив оду - інтелектуалам, науковцям, духівникам, які присвятили своє життя творчій, науковій праці, духовним практикам, філософії, пошукам сенсу буття. Хоч в основі Гри в Бісер закладена музика - читач, може підставити любий інтелектуальний продукт, любу творчу стезю. Також це драма - драма самотності, бо такий шлях, зазвичай передбачає обмеження в мирських утіхах чи навіть щасливому особистому житті. Але це такий шлях - багато годні з цим миритись. Багато в чому цей твір був пророчим, я і зараз в ньому вбачаю новочасову фейлетонову добу тік-тока та поганих трендів занепаду та декадансу. Більш того Гессе задає питання, чи зможе такий утопічний, інтелектуальний світ вистояти в горнилах світової війни? Що для нас є ще актуальнішим в теперішній час.