Нортенґерське абатство

Якщо багато читаєш готичних романів, мрієш про таємниці та думаєш про героїв, може так статися, що і ти потрапиш у подібну ситуацію. Де буде лютувати батько-тиран, де ти будеш відкривати великі скрині та знаходити таємні листи. Хоча, скажу я вам по секрету, правда життя більш прозаїчна - почуття, традиції та гроші.

Але, менше з тим, для нашої юної головної героїні усе було новим: виїзд на води, спілкування у світському товаристві, вплив розумного та морального (принаймні, він і вона так вважають) молодого чоловіка з певним життєвим досвідом, друзі та книги.

І, звичайно, у книзі доста роздумів самої авторки, бо це її спеціалізація.

"Тоді вона зробила б серйозну, хоча й дуже поширену помилку, застерегти від якої її міг швидше представник протилежної статі, ніж власної, скоріше брат, ніж двоюрідна бабуся, бо тільки чоловік знає, які чоловіки нечутливі до нових убрань. Багато дам були б ображені, якби їм дали зрозуміти, як мало чоловіче серце вражає все дороге й нове в їхньому вбранні, як мало на них діє якість мусліну і яке воно несприйнятливе до крапочок або візерунків на мусліні чи жаконе. Жінка вбирається тільки для власного задоволення".

Отже, Джейн Остін та я вас попередили)

Не вважаю цей роман чимось особливим, але досить приємним. Кінцівка для мене була дещо зіжмакана. Як у Нечуя-Левицького: і груша всохла) А ось для сучасного кінематографу тут рай - можна стільки ліній розвинути!