Loading...

У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї?

RDT оцінка
9.5
6
Ваша оцінка
відгуків
4
В наявності
279 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
279 грн
1
Про книжку
Код товару
104280
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Мова
Українська
Оригінальна назва
In the Camps: China’s High Tech Penal Colony by Darren Byler
Перекладач
Антоніна Ящук
Кількість сторінок
160
Формат (мм)
220 x 150
Вага
0.201
ISBN
9786178053871
Опис

Понад півтора мільйона уйгурів та інших нацменшин зникли в таборах для інтернованих та пов’язаних із ними заводах через нові форми державного насильства та колонізації, які вже роками розгортаються у величезному північно-західному регіоні Китаю. Даррен Байлер розкриває, як величезна мережа технологій, наданих приватними компаніями ― спостереження за обличчям, розпізнавання голосу та інших даних із смартфонів ― з 2017 року дозволили державі та корпораціям занести понад мільйон уйгурів до чорного списку через їх релігійні та культурні обряди.

Автор доводить, що саме зручність смартфонів прирекла китайські нацменшини на катастрофу, і показує, що ця технологія використовується у всьому світі, продається технологічними компаніями від Пекіна до Сіетла, створюючи нові форми несвободи.

«У таборах високих технологій» ― приголомшлива історія про те, як Китай використовував мережу спостереження у смартфонах, щоб затримати понад мільйон людей і створити систему контролю невідому раніше в історії людства.

Чим хороша книга У таборах високих технологій

  • Написана на основі багатогодинних інтерв’ю з вцілілими в'язнями та працівниками табору, тисячі державних документів і тривалих досліджень.
  • Розповідає деталі перебування у колоніях, зокрема, про табори для «навчання», де ув'язнених змушували вихваляти китайський уряд, відмовлятися від ісламу, відмовлятися від сімей і використовували як безкоштовну робочу силу.
  • Глибоко досліджує нові форми насильства і колонізації, демонструє, наскільки сучасні технології глибоко проникли у наші життя, роблячи нас вразливими.

Про Даррена Байлера

Даррен Байлер — антрополог, експерт з уйгурського суспільства та китайських систем спостереження, доцент кафедри міжнародних досліджень Університету Саймона Фрейзера у Ванкувері, Британська Колумбія. Його навчання та дослідження розглядають позбавлення громадянства населення через форми сучасного капіталізму та колоніалізму в Китаї, Центральній Азії та Південно-Східній Азії.

Цитати із книжки

Про цифрову «пастку» для меншин:

Поступово уйгури, казахи і хвеї потрапили в таку собі цифрову «пастку» (цифровий корпус): за їхньою діяльністю в інтернеті постійно стежили, а отже, смартфони перетворилися для цих людей на персональні «жучки». Система, яка 2005 року починалася з проведення 2G мобільного зв’язку, еволюціонувала й тепер давала населенню широкий доступ до інтернету. Завдяки цьому технологічні компанії і влада могли стежити за діяльністю й контролювати рух і поведінку людей, дістаючись до дедалі глибших приватних сфер. Марк Андреєвіч досліджував, як системи капіталістичного нагляду працюють у Північній Америці. Науковець стверджує, що цифровий корпус формується не тільки навколо вишок мобільного зв’язку. Оскільки нині GPS вмонтовано в усі смартфони й автоматизовані біометричні системи, «інтернет речей» отримує доступ до інформації про переміщення людей. Відповідно цифрові корпуси перетворюються на складні багатовимірні матриці.

Про «школи перевиховання»:

«У класі розміщувалося чотири камери спереду, дві посередині й чотири позаду. Освітлення було не дуже яскравим, але камери, здавалося, бачили все». Одного разу директор табору, високий уйгур Кадир, провів Кельбінур подивитися на «командний центр». У кімнаті стояло кілька моніторів, велика клавіатура, джойстик і мікрофон. Щодня тут чергували по кілька годин четверо наглядачів — стежили за екранами. Якщо в’язні вставали з підлоги або починали розмовляти, «вони кричали. Кричали щоразу, коли хтось починав рухатися: “Не розмовляти! Не говорити уйгурською!”». Навіть коли світла бракувало, обличчя було видно у високій роздільній здатності.

Про дегуманізацію в'язнів табору:

Невблаганна машина табору мов розривала в’язнів на частини. Щоб зберегти гідність, вони хотіли бути чистими. Щоб вижити, хотіли мати вдосталь їжі. Але оскільки в таборі отримували всього замало, доводилося конкурувати один з одним. Утім, часто через страх перед поліцейськими кийками й електричними стільцями або «стільцями тигрів» в’язням доводилося стримувати свої бажання. Цим людям увесь час повторювали й показували, що вони — лиш худоба, їхнє життя залежить від примхи охоронця. «У наглядачів були кийки й електрошокери, — пригадував Адільбек. — Кожного, хто наважувався висловити невдоволення, били. Я багато разів був свідком цього. Типова картина. Якщо ми не виконували правила або якщо хтось огризався, нас били».

Враження читачів
RDT оцінка
9.5
6
Ваша оцінка
відгуків
4
Експерт
10
24.10.2023
Скажу чесно, доки не взяла до рук цю книгу, я про геноцид мусульман у Китаї нічого не чула. Тому навіть уявити не могла таких масштабів.

Перші кілька сторінок мене не покидало враження, що я дивлюся якийсь фільм-антиутопію про нереальні технології та те, як завдяки цим технологіям підкорили мільйонну націю.

Але, на жаль, це реальність, яка відбувається тут і зараз у сучасному Китаї з мусульманами.

Попри складну тему книга читається швидко. Оцінка 10/10 і рекомендація до обов'язкового читання.
9
16.04.2024
"Розмовляти тільки державною мовою; любити батьківщину; не стати шкідником для батьківщини..."

Ця книжка зовсім невеличка, всього 160 сторінок, але скільки в ній сенсу та подій, які неможливо уявити в сучасному світі, хоча мене вже важко здивувати...

Якщо ви мало знаєте про Китай, то відкриття будуть феноменальні, але якщо ви знайомі хоч трохи з подіями всередині КНР, то все одно будете шоковані.

Автор розповідає історії кількох людей, але насправді потерпає цілий ряд народностей, які уряд Китаю вважає "небезпечними".

Технологічний прогрес зробив нагляд "великого брата" не просто можливим, в Китаї він вже реальний.

Внаслідок "небезпечної" діяльності людей закривають в таборах, де вони вчаться "любити й поважати батьківщину та уряд".
Люди живуть в кімнатах з триповерховими нарами, замість туалету в них дірка в підлозі чи відро, яке можна виносити раз на тиждень, холодний душ раз на тиждень, з їжі лише миска супу та парова булочка, а ще весь день потрібно нерухомо сидіти та слухати "освітні передачі".

Страшні місця, в які потрапляли за користування (або просто наявність на телефоні) Wat'sApp, Instagram, Facebook, VPN, за релігійні вподобання або приналежність до іншої національності...

Жахливо.
І мова в книзі про 2017-2019 роки, тобто це не минуле століття, це сучасність. Страшна і разюча.

Мої емоції під час читання були на різних гранях: від нерозуміння, до повного шоку та палання гнівом.

Я раджу читати цю книгу, щоб зрозуміти, що відбувається, коли високі технології опиняються в руках ницих управлінців.
Котик
9
16.04.2024
"На початку 1950-х років, під час найбільшого розквіту китайсько-радянського співробітництва, радянські "фахівці" надали допомогу в створенні китайських таборів - ляогай. Ці табори існують і досі"
- це з книги Енн Епплбом "Історія ГУЛАГу", опублікованій у 2003р.

Вже беручи до рук книгу "У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї" (2021р.), мені на мить видалося, що дослідження Даррена Байлера - це як продовження до книги Епплбом про ГУЛАГ. Проте сучасні китайські табори і їх система чисток ще жахливіші - вони оснащенні новітніми цифровими технологіями. Саме це нас би чекало, якби не розвалився срср.

Центрально-азійські народи уйгури, ханьці та казахи споконвіків жили на землях Сендзяну. У 1949р. Сталін та компартія Китаю дійшли згоди, що цей район "займе" Китай.

А далі як по схемі Старшого Брата: національне самовизначення меншин китайська держава назвала етнічним сепаратизмом, а згодом - тероризмом. Знову ж таки прикриваючись "боротьбою з тероризмом", влада порушує права нацменшин та створює величезні високотехнологічні виправні колонії.

Як це працює? Вулична система спостереження сканує обличчя представника нацменшин, автоматично миттєво на блокпостах ідентифікує людину. Та й взагалі якщо затриманий ще й користувач смартфона - цифрова система знає про людину все. Якщо зазирнути у майбутнє, то страшно уявити, що чекає людство від застосування біометричного нагляду, яке сприяє расизму, і це проблема не лише Китаю, це проблема всього світу.

Також введена програма "жодної нелегальної дитини" щодо вигаданого образу "відсталих" меншин, яка передбачає примусові аборти, штрафи за порушення правил планування сім'ї. Немає нічого нового, що раніше не було б в історії: ця програма так нагадує захопленість "евгенікою" нацистами.

І якщо вам якось забагнеться замовити дрібнички із КНР, то просто пам'ятайте: їх там виготовляють представники етнічних народів, відбуваючи термін у трудових таборах, через свою національну самовизначеність. Це як колись було у таборах ГУЛАГу з українцями, прибалтами, кавказцями та іншими, через їхні етнічні, мовні й релігійні відмінності від панівного народу.