Даррен Байлер

“У таборах високих технологий” - ідельний приклад якісного нон-фікшену.

1. Лаконічний та змістовний текст. Немає води. Чітко, аргументовано та без упередження.
2. Формат текста - поєднання інетрв’ю очевидців та сухі факти.

Завдяки цим двом складовим читач може зрсередитись саме на змісті книги.

Починаючи читати книгу я нічого не знала про уйгурів та занів, але читючи постійно зверталась до Вікіпедії, бо мені треба було ще більше інформації.

Книга виствітлює всього навсього дрібку того жаху, що зараз відбувається в Китаї. Проте, на основі прочитаних фактів можна уявити які проблеми мають люди, які чимось не догодили владі. Також, варто звернути увагу, яким чином китайці та інші мешканці КНР мають “хвалебну” повагу до вищого керівництва.

Рекомендація для всіх, хто вважає що диктатури особистого його не торкнеться.

"На початку 1950-х років, під час найбільшого розквіту китайсько-радянського співробітництва, радянські "фахівці" надали допомогу в створенні китайських таборів - ляогай. Ці табори існують і досі"
- це з книги Енн Епплбом "Історія ГУЛАГу", опублікованій у 2003р.

Вже беручи до рук книгу "У таборах високих технологій. Як живуть меншини у Китаї" (2021р.), мені на мить видалося, що дослідження Даррена Байлера - це як продовження до книги Епплбом про ГУЛАГ. Проте сучасні китайські табори і їх система чисток ще жахливіші - вони оснащенні новітніми цифровими технологіями. Саме це нас би чекало, якби не розвалився срср.

Центрально-азійські народи уйгури, ханьці та казахи споконвіків жили на землях Сендзяну. У 1949р. Сталін та компартія Китаю дійшли згоди, що цей район "займе" Китай.

А далі як по схемі Старшого Брата: національне самовизначення меншин китайська держава назвала етнічним сепаратизмом, а згодом - тероризмом. Знову ж таки прикриваючись "боротьбою з тероризмом", влада порушує права нацменшин та створює величезні високотехнологічні виправні колонії.

Як це працює? Вулична система спостереження сканує обличчя представника нацменшин, автоматично миттєво на блокпостах ідентифікує людину. Та й взагалі якщо затриманий ще й користувач смартфона - цифрова система знає про людину все. Якщо зазирнути у майбутнє, то страшно уявити, що чекає людство від застосування біометричного нагляду, яке сприяє расизму, і це проблема не лише Китаю, це проблема всього світу.

Також введена програма "жодної нелегальної дитини" щодо вигаданого образу "відсталих" меншин, яка передбачає примусові аборти, штрафи за порушення правил планування сім'ї. Немає нічого нового, що раніше не було б в історії: ця програма так нагадує захопленість "евгенікою" нацистами.

І якщо вам якось забагнеться замовити дрібнички із КНР, то просто пам'ятайте: їх там виготовляють представники етнічних народів, відбуваючи термін у трудових таборах, через свою національну самовизначеність. Це як колись було у таборах ГУЛАГу з українцями, прибалтами, кавказцями та іншими, через їхні етнічні, мовні й релігійні відмінності від панівного народу.

"Розмовляти тільки державною мовою; любити батьківщину; не стати шкідником для батьківщини..."

Ця книжка зовсім невеличка, всього 160 сторінок, але скільки в ній сенсу та подій, які неможливо уявити в сучасному світі, хоча мене вже важко здивувати...

Якщо ви мало знаєте про Китай, то відкриття будуть феноменальні, але якщо ви знайомі хоч трохи з подіями всередині КНР, то все одно будете шоковані.

Автор розповідає історії кількох людей, але насправді потерпає цілий ряд народностей, які уряд Китаю вважає "небезпечними".

Технологічний прогрес зробив нагляд "великого брата" не просто можливим, в Китаї він вже реальний.

Внаслідок "небезпечної" діяльності людей закривають в таборах, де вони вчаться "любити й поважати батьківщину та уряд".
Люди живуть в кімнатах з триповерховими нарами, замість туалету в них дірка в підлозі чи відро, яке можна виносити раз на тиждень, холодний душ раз на тиждень, з їжі лише миска супу та парова булочка, а ще весь день потрібно нерухомо сидіти та слухати "освітні передачі".

Страшні місця, в які потрапляли за користування (або просто наявність на телефоні) Wat'sApp, Instagram, Facebook, VPN, за релігійні вподобання або приналежність до іншої національності...

Жахливо.
І мова в книзі про 2017-2019 роки, тобто це не минуле століття, це сучасність. Страшна і разюча.

Мої емоції під час читання були на різних гранях: від нерозуміння, до повного шоку та палання гнівом.

Я раджу читати цю книгу, щоб зрозуміти, що відбувається, коли високі технології опиняються в руках ницих управлінців.

Скажу чесно, доки не взяла до рук цю книгу, я про геноцид мусульман у Китаї нічого не чула. Тому навіть уявити не могла таких масштабів.

Перші кілька сторінок мене не покидало враження, що я дивлюся якийсь фільм-антиутопію про нереальні технології та те, як завдяки цим технологіям підкорили мільйонну націю.

Але, на жаль, це реальність, яка відбувається тут і зараз у сучасному Китаї з мусульманами.

Попри складну тему книга читається швидко. Оцінка 10/10 і рекомендація до обов'язкового читання.