Надворі 1913 рік. Шістнадцятирічний Герберт Берґер погано вчиться і все більше нудьгує у школі. Значно цікавішими для нього є книжки про пригоди і подорожі, які він потай читає під партою. Особливе захоплення викликає у нього загадковий Африканський континент. А оскільки в юному віці «усе таємниче здається доступним серцю лише просторово», Герберт наважується діяти – він тікає з дому, щоб вступити до французького Іноземного легіону. Сама втеча, а згодом і подорож до Африки сповнені численних несподіванок, нових знайомств і досвідів, а також багатьох розчарувань.

У цьому значною мірою автобіографічному романі, типово юнґерівському за своєю стилістикою, перед читачем постають яскраві типажі суспільного дна, неповторні ландшафти Ельзасу, південної Франції та Алжиру, поетичні картини сновидінь, мрії наяву та спогади дитинства у поєднанні з проникливими думками автора про становлення молодої людини в модерному суспільстві.

Африканські ігри юного Берґера ставлять крапку на його дитинстві та відкривають шлях до жорстокого світу дорослих, кульмінацією якого стане майбутня війна.