Вперше з цим твором світової класики я познайомився на уроках зарубіжної літератури у школі, він мені сподобався своїм поєднанням ідеалів та реального, сатирою з гумором і яскравими персонажами, незважаючи на те, що тоді я прочитав не весь твір, а лише його фрагменти.
Недавно позичив у друга на день А-ба-ба-га-ла-ма-гівського "Дон Кіхота" й мушу сказати, що книга просто 🔥AWESOME🔥: стильні чорно-білі ілюстрації, гарний друк, міцненька обкладинка й переклад легендарного Миколи Лукаша роблять її чудовим варіантом для читання на дозвіллі.
Обов'язково куплю (щоправда після того як поборю свій маленький страх перед книжками-товстунцями🙂).

Книжку❤️ Ілюстрації в ній — це 🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️🔥❤️❤️❤️😍

Поезія Вінграновського сповнена глибокими почуттями, щирістю та патріотичними мотивами, що мені до душі! Окремо хочу висловити захоплення щодо обкладинки: вона неймовірна, варто лиш узяти до рук, і миттєво з'являється усмішка.
Книга чудова-пречудова, власне як і всі книжки серії "Поетична антологія" (чесно кажучи видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-ги" не може не випускати чудесних книжок🙂❤️🙂❤️🥰)
Моя улюблена поезія з шедеврів цього автора це⬇️


Вогненна людина


Не в кам’яній, не в дерев’яній ері —
Зустрілися ми в атомній добі,
В жахких реакціях негаснучих матерій,
У плоті вогненній з’являюся тобі.
Я — Сонця син. Творець Землі і неба.
І я — це ти. Все, що навколо тебе.
Вклонись повітрям, часом, і судьбою,
І атомом, розщепленим тобою,
І таємницею, що знаєш ти один.
Я дав тобі вітчизну і народ,
Любов і мрію. мову і мовчання.
Я не давав печалей і скорбот
Від чорного воєнного світання,
Їх автор — ти! і сам ти е творець
Трагічних дум своїх у неспокою.
Тебе чекає вічність чи кінець,
А твій кінець — це я перед тобою.
Шмат сонця я, шмат радості і муки.
Були вітчизна в мене і народ.
Був світ, і геній хліба, і науки,
Була земля і плескотіння вод.
Моє життя було колись початком
Усіх зачать в космічній глибині.
Було тоді ще небо небенятком,
І зорі були юні і страшні.
І мрію з мрій про велелюдну спільність
На крилах атома несли ми із пітьми
І донесли — в космічну безгомінність
Зірвались ми і Сонцем стали ми!..
І стали Сонцем наші дні і ночі,
І вороги, і други, і пісні,
І помилки, і помисли урочі,
І стали генії даремні і смішні…
Народе мій! Мій сонячний народе,
Тебе нема — лиш смерть твоя живе.
І смерть твоя — твоя найвища врода,
Бо смерть твою життям Земля зове!
Мислителем, згорілим хліборобом
Ти світиш їй крізь небо голубе —
І на Землі ти знову став народом,
І цей народ повторює тебе.
І жах бере мене… Шукаю слова
Сказать тобі, наземний брате мій:
Доба твоя жахлива і святкова,
Люби її, ненавидь і жалій,
І зберігай, і не прощай нічого,
Бо у прощенні буде смерть твоя,
І глупий космос стане за порогом,
І проклену тебе на сором я.
Кажу тобі: в руках твоїх сьогодні
Життя Землі і пульс її краси.
Я вірю: людства думи благородні,
Звогніть Землі ніколи не даси,
Земний мій друже!..🔥🔥🔥🔥🔥

Ця ідеально вписується в контекст зимових свят, тож усім рекомендую (I❤️А-ба-ба-га-ла-ма-га forever).

Сам текст ніби дихає чаклунством і захопливими пригодами, а в поєднанні з неперевершеними ілюстраціями це — справжній витвір мистецтва!!!❤️❤️❤️