Перенесло мене у світ магії, дитячий світ. Що не хотіла й виходити з нього.
Книги неперевершені, що перша, що друга частини.
Мені здається, що, коли я читала цю книгу в дитинстві, то історія здавалася просто казкою. Тепер же я вчитувалася у кожне слово, бо це не казка, це ребус, ломиголовка, а тому жодного пояснення я не оминула. Хоча маю відчуття, що однаково не усе зрозуміла)
Відкриття почалися вже у передмові, написаній Оксаною Забужко (стільки нового про автора!) Так що раджу не оминати її заклик "Прочитай мене..."
А потім відбудуться дива з дівчинкою Алісою. І хоч вони тривали уві сні, але ж не стали від того менш диваснішими.
І якщо інтерпретацій на Країну див, переконана, ми знаємо багато, бо хто не знайомий з Чеширським котом, Шаленим зайцем чи Капелюшником? А ось Задзеркалля було для мене суцільною новинкою. Тут я вимушена була досліджувати ще ретельніше, ледь не двічі читати вірші, загадки, розгадувати гру слів, бо, наприклад, як ходять шахові фігури, я знаю, але навіть номери та літери клітинок у моїй пам'яті відсутні. Що вже казати про перлинки англійської літератури часів автора.
Власне кажучи, це був літературно-науковий квест. Трохи божевільний, але дуже цікавий.
"З цими словами Аліса зняла Чорну Королеву зі столу й почала щосили нею трясти. Проте Королева й не думала пручатися, тільки обличчя їй помітно змаліло, а очі зробилися великі й зелені".
Щось приблизно таке відбулося і з моїм мозком)
Тому раджу усім прочитати або перечитати, особливо тим, хто вважає (😄) себе філологом або пам'ятає, які дурниці він коїв у дитинстві.
І хочу висловити особливу подяку видавництву за чудову книгу. Це таке задоволення, коли ви обігруєте шрифтами і малюнками події у книзі!
Філософська притча, яка прикидається дитячою оповідкою.
Ще одна невмируща класика, без якої літературний світ, який ми знаємо сьогодні, не став би таким, яким ми його знаємо.
