Читацькі рев'ю: 3 враження про книжки із довгого списку ВВС

Книжка про Івана Майбороду захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого кінця. Реалістично й без прикрас автор показує залаштунки шоубізнесу, де кожен крок підпорядкований жорстким правилам гри, а мрії про славу і популярність розбиваються об реальність. 

Сюжет динамічний, як кіносценарій, наповнений інтригами, боротьбою за місце під сонцем і складними моральними виборами. Герой змушений постійно балансувати між успіхом і власними принципами, що робить історію ще ближчою і актуальнішою. 

Читається на одному диханні, і неможливо відірватися — настільки захоплює.

Зізнаюсь, до прочитання цієї книги не задумувалась над тим, як працює залізниця. Що провідники і машиністи — це лише вершина айсберга, бо є ще диспетчери, чергові, колійники, вагонники, інженери, шифрувальники, розгалужений топменеджмент, що разом налічують 200 тисяч працівників. І тим більше не розуміла, на які жертви йшли ці самі люди на початку повномасштабного вторгнення.

Більшість з цих історій неможливо читати без сліз і не згадувати власний досвід лютого-березня 2022 року. 

Важлива книга, що на багато що відкриє очі — будете дивуватись, сумувати, тривожитись, відчувати гордість разом з реальними людьми, що ненароком стали героями.

На передодні 2 річниці повномасштабної війни в Україні відбулася презентація книжки репортажів та есеїв «Бахмут» Мирослава Лаюка.

Автор разом із фотографом-документалістом Данилом Павловим перебували взимку та в березні 2023 року у місті Бахмут, коли ішли важкі бої за місто. Вони передали на сторінки ті моменти, які побачили, пережили і відчули на собі у той важкий період.

Книга доповнена світлинами, на які важко дивитися, але які підсилюють написаний текст і дають можливість візуалізувати сам сюжет.

На презентації була присутня дівчина, жителька міста Бахмут, вона розказала про свій зруйнований окупантами будинок, який задокументований у книжці на сторінці 60 😣 Коли вона ділилася спогадами, то в її словах відчувався розпач, біль, спустошення і велика любов до міста, в якому вона жила і планувала своє майбутнє.

Хочеться побачити книгу про кожне місто в Україні, яке зруйноване, якого не існує. І щоб ці міста залишилися у нашій памʼяті назавжди!

Рекомендую цю книгу до прочитання кожній людині, яка ще не усвідомила що відбувається зараз у нашій країні, яка ще вважає що не має значення якою мовою говорити. А також тим, кому не байдуже наше майбутнє щоб не повторювати помилок, які були зроблені.

10⭐️ замало щоб оцінити цю книгу!

〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️

💥 Вертаємось назад — касети раз, міномет два. У бліндаж забіг — чекаєш. Вибіг — місцева флора вже інша: дерев нема.

💥 Щодо кінця війни: «Я б зробила той день у жодному разі не святом. То мав би бути день памʼяті й тиші. Ми знаємо, якою ціною це далося».

💥 Якби мене не поранило, я б не поїхала. Якби ви в мене вдома побували, зрозуміли б чому. Це було не просто місце, де я жила. Це осередок тих ідеалів, у яких я виховувала дітей. Там рушники, фотографії, вірші, вишиті історії…