Чудова збірка 15 оповідань сучасних українських письменників про Різдво і українські традиції, про війну і любов, про родину і дитячі спогади. Люблю такі збірки, бо обовʼязково відкриваю для себе нового автора, - цього разу це Юлія Мак (розумію упорядника книги, що розмістив це оповідання першим).

❤️‍?А меч в його руках пером легеньким стане. Це збірка з 15 коротких різдвяних (і дуже різних за характером) історій, - про традиції, про кохання і #про_війну. Про ворожіння на Андрія, про дитячі спогади і про рішення залишитись тут, вдома, серед своїх. Про ложку куті, яку залишаєш для тих, кого вже немає поруч. Про родину, що нарешті зібралась разом, про скорботну зірку Різдва, про коляду, щедру і посівання. Про складну сімейну динаміку, лицемірство і свята, які стають випробуванням. Про родинні реліквії, блекаути і вогник надії серед суцільного мороку. Про спалення дідуха, про метушливі дні підготовки до Різдва і про людей, які не знають іншого шляху, окрім нищення. Про дитяче свято у Маріуполі, якого ще не торкнулась війна. Про вертеп і про заборону релігійних свят. Про присягу замість світової слави, про полон, про побратимів, які відійшли у засвіти. І про довгожданий кінець війни. ✨ Мої улюблені історії з цієї збірки створили Юлія Мак, Ольга Богомаз, Анастасія Левкова і Валерій Пузік, але вся збірка дуже хороша (мені не сподобалась тільки історія Сашка Столового). Книжка дуже комфортна, дуже «своя». Я чомусь навіть не дивилась в її бік, але виявилось, що це саме те, що мені було потрібно. Автори: Ольга Богомаз, Анна Грувер, Віталій Дуленко, Таня Касьян, Юлія Лаба, Софія Мокій, Кирило Половінко, Валерій Пузік, Надія Сухорукова, Марія Титаренко, Христина Шалак, Юлія Мак, Олена Пшенична, Сашко Столовий, Анастасія Левкова

Купуючи цю книгу, я мала лише один запит: мені потрібно було щось, щоб не хвилюватися. Хотілося легкості, невимушеності та просто відпочити. І ця історія виправдала мої очікування на всі 100%. З перших сторінок мене огорнула неймовірна атмосфера — це мікс літнього тепла, справжньої дружби та ностальгії за дитинством. Книга пронизана добром, вона дуже "затишна" та ненав'язлива. Окремо хочу виділити розділ про Різдво — це було так несподівано тепло! Також дуже цінно, що авторка вплела згадки про нашу сучасність — це робить історію близькою та реальною. Щиро рекомендую всім, хто шукає світла в книжках! ✨

Що хотів сказати автор? Готова до капців і помідорів як ваших реакцій на мій відгук, але тут про чесність, тому так Якщо відверто, то книга мене підкупила своєю назвою - "Про тих, хто перемотував касету олівцем" "Міленіали, вам сюди", - подумала я і не зловила жодної ностальгійки, читаючи цю книгу Хоча маркерами того періоду текст був часом аж занадто переповнений, а я, вже втративши віру у правдоподібність історії, навіть перевіряла, чи дійсно таки в ті роки відбувалися зазначені авторкою події Весь "сюжет" крутиться навколо дівчинки Ірці з Луцька, яка щороку приїздить на літні канікули до бабусі в карпатське село Разом з нею цей дивовижний і безтурботний період розділяють три її брати: Толік, Діма та Коля - звідси і назва їхньої компанії - "Толіки" У різні періоди дорослішання авторка змальовує їхні уподобання, "роздуми над життям-буттям", зацікавлення, "перші рази" і плани на наступний приїзд влітку Все б наче й нічого, але деякі моменти для мене перекреслювали всю прекрасність цієї книги: ▪️мовне протистояння (спочатку мама Ірці, а потім і дивна подруга Настя демонструють абсурдність мови, якою вони воліють розмовляти (про згадки Києва тут взагалі мовчу) ▪️сексизм (дівчатка мають прати і готувати, а хлопчики розважатися найцікавішими забавками; а як вам прізвисько Грубаска, яке дали Ірці брати через те, що вона багато їла) ▪️об'єктивація жіночого тіла (дивно, але питання розміру грудей тут всіх бентежило; Толік, до всього, мав за жіночий ідеал типаж сірої мишки, за яку не хвилюєшся, що хтось на неї може глянути) ▪️передмова і післямова взагалі для мене незрозумілі: на початку кілька фраз, з яких ми розуміємо період локдаунів, в кінці - повномасштабна, де один із братів знаходиться на "нулі" Але... Я знайшла дещо (читай декого) хороше в цій історії - баба Анна, мудра і чуйна жінка, яка підтримує словом, але ніколи не повчає і щиро сподівається, що її діти і онуки ніколи не дізнаються, що таке війна Зрештою, так і сталося: в кінці книги бачимо, "що баба Анна цього жахіття не застала" Під "жахіттям" ми розуміємо наше сьогодення Дійсно, від цієї книги залишається післясмак, але терпкий, і аж ніяк не солодкий Принаймні у мене

? "Він завжди буде приїжджати саме в цю хату. Тут живуть його батьки. Те, заради чого кожна дитина будь-якого віку готова проїхати сотні, а то й тисячі кілометрів, щоб просто попити чаю. Біля батьків завжди почуваєшся в безпеці та любові ?" Історія теплоти, ностальгії... дитинства, яке не повернути ? Так багато моментів, які згадуєш зі свого життя - сімейні традиції, зустрічі, мода й уподобання тих років ? Частенько ставиш себе на місце Іринки і думаєш - йой, у мене було так само ? Моє знайомство з @mak.yuliya.mak ?? вдалося ?? ? Кінець 90-х, дитинство, теплі спогади ? І така цікава назва книги "Толіки..." хто ж вони такі ❔ А перемотувати касету олівцем ✏️, це ж така "жиза" як то кажуть ? Адже, я дитина 90-х, пам'ятаю всі моменти розвитку технологій - касети в магнітофоні, відеокасети, потім диски і т.д. Перші телефони, перші дискотеки ? Головна героїня Ірка мені особисто дуже імпонує, Грубаска, як ніжно називає один із братів, Толік ? ✏️"Толіками" нашу компанію з чотирьох дітей почали називати якісь далекі родичі. Вони, як і багато інших, не могли відрізнити Толю від Діми..."✏️ Три брати - Толя, Коля і Діма - ті, хто все життя поряд з Ірою? і мені ця їх дружба, вся ця сімейна лінія, яка проходить через всю книгу, дуже подобається ? Ностальгійна історія, після прочитання якої так тепло ? ? "Насправді так важко знайти людину, з якою просто добре разом. І так легко втратити її. Навіть якщо це звичайна розлука на кілька місяців - вона така болюча, аж до крові в душі" ? "...кадр залишиться в моїй пам'яті назавжди. У ту мить ми були щасливі й могли довірити одне одному життя, бо були впевнені: в будь-який момент сильна братерська рука витягне з прірви" ? "Російськомовний Київ і пафосні звички - це неминуча боротьба кожного, хто туди переїхав..." Мій рекомендасьйон ?

Якщо ви шукаєте легку, приємну, трохи ностальгічну і дуже літню історію у відпустку, або переключитись, то дуже раджу саме цю книжку. "Толіки" одразу беруть в теплі обійми літнього сонечка, пахучого сіна та бабусиного будиночку в селі, який пощастило памʼятати тим, кому трохи або й конкретно за 30. Всі спогади про курей, кролів, шкоду у кукурудзі, купання в місцевій річці, вишні від сусідів — буде розблоковано аж до щемкого і приємного відчуття тепла всередині і занурення у безтурботні часи дитинства. Крім того, ця книжка — про рідних людей, які турбуються і люблять, дозволяють трохи шкодити і допомагають долати наслідки легковажних вчинків. Про дорослішання, перше і всі інші кохання, і про те, як дитинство проростає в нас, дорослих, сталими звʼязками та переконаннями, або губиться в дорозі. Із задоволенням проковтнула.

Головна героїня Ірка кожні канікули проводить у бабусі у селі Нижнє Синьовидне разом зі своїми двоюрідними братами... Атмосферна літня. Книга повертає у дитинство, юнацтво, студентські роки. Найсмачніші бабусині деруни, петрування на річці Стрий, весілля в шалаші, перша сільська дискотека та перший похід у "Міленіум", перше кохання та розбите серце. Розмови по телефону по 2 секунди, модні журнали "Cool" та "Oops", які заміняли психологів))) В кінці книги бачимо дорослих героїв, та реалії війни... #марафонкнигомам

А я очікувала всього лише веселу історію про підлітків влітку у бабусі в селі. А що отримала? А отримала чуттєву, цікаву, веселу та сумну водночас, книгу плану добра і любові, наповнену пригод підлітків у селі. А ще вона про дорослішання, про перше кохання, дискотеки, перший алкоголь. А наші герої прості підлітки, Іринка та її компанія, її брати: Толік, Діма та Коля. І називала вона їх компанію просто Толіки. Літо вони проводили в селі і саме там відбувалося багато цікавих історій, важливих подій, як добрих, веселих так і сумних. Читаючи книгу я ностальгувала за дитинством, хоча нічого подібного в мене не було. Але вона на стільки тепла, чуттєва, що неможливо не проникнутися. Я переживала за героїв, коли життя вносило свої корективи. А братерська любов, особливо турбота Толіка, викликала замилування і гріла душу. Кращих відносин певно не можна знайти. Вони завжди готові підтримати і допомогти, кожна розлука робила зустрічі щасливими. Сміялася і сумувала, переживала коли комусь було боляче, а життя часто давало привід для болю. Але роки ідуть, вони дорослішають, але село назавжди в їх серці, вони завжди туди повертаються, зустрічаються там, згадують дитинство.