Це був доволі випадковий вибір книги для челенджу, адже спочатку я взагалі не звернула увагу, що вона українського авторства. Купуючи книгу, я лише бігло прочитала опис і повелась на назву. А як людина, яка obsessed with books, я обожнюю читати про книги та про людей, які їх пишуть, тож вирішила, що це буде чудове чтиво. Сама ідея книги цікава. Студент, який живе мрією написати власну книгу та стати відомим, знайомиться з професором, який зголошується допомагати йому: надає житло в маєтку, підтримує в роботі над книгою - і все це в обмін на те, що хлопець просто буде йому винен. Та Андрій ще не розуміє, чим йому доведеться за це заплатити. Але описи в книзі місцями трошки, а місцями й зовсім не трошки кульгають. Перша та друга частини (а всього їх, здається, пʼять) прописані настільки бігло, що це справжній «галопом по Європам». Знаєте це відчуття, коли читаєш книгу, перескакуючи через рядки, щоб швидше дочитати, і текст стає ніби обгризаним? От тут таке відчуття виникало навіть тоді, коли читала уважно, не пропускаючи рядків. Було враження, ніби авторка сама поспішає перейти до найцікавішого, тому все, що веде до нього, описує абияк. Також для мене дуже дивним виявився хід із введенням війни в сюжет. За весь текст нам жодного разу не дають хоча б приблизного орієнтира щодо часу подій, тож коли в рандомній главі починається війна з повним описом подій — так, як це було і в реальному житті, — для мене це стало повною несподіванкою. А згодом і незрозуміло, бо сюжетно це майже ні на що не впливало. До того ж сама авторка часто ігнорувала обмеження, які війна повинна була вплітати в історію: головний герой їде до когось о третій ночі під час комендантської години — «просто пощастило, що не зупинили»; їдять McDonald’s через два місяці після початку повномасштабного вторгнення — ну а він хіба тоді не працював? Та й загалом авторка доволі часто вписувала в сюжет події та персонажів, які нікуди не вели, а їхні сюжетні лінії просто обривалися без завершення. Навряд чи я радитиму цю книгу комусь, але згадувати про неї в розмовах чи обговореннях точно буду.

Прочитавши книгу, я зрозуміла, що бувають книги, які захоплюють із перших сторінок і не відпускають до самого кінця. Вже сама зав’язка інтригує: студент Андрій – амбітний, але без грошей та зв’язків – прагне вирватися вперед. Його шансом стає знайомство з викладачем Андрієм Хмарою, смертельно хворим, проте готовим передати йому свої знання та допомогу. Попри хворобу, вони встигають створити спільний бестселер – і саме тут сюжет робить крутий віраж у бік містики та загадкових подій. Мені сподобалося, що авторка не просто розповідає історію про «успіх у літературі», а й занурює у глибокі моральні питання: що ми готові зробити заради слави? Чи можна отримати талант «у борг»? Далі історія перетворюється на справжній вир подій, де реальність межує зі світом невідомого, і неможливо до кінця передбачити, чим усе закінчиться. Містична складова у романі – одна з найсильніших. Вона не виглядає нав’язаною, навпаки – тонко вплітається у сюжет, поступово нагнітаючи атмосферу. У книзі багато інтриги та динаміки, і саме це змушує гортати сторінку за сторінкою, не відкладаючи читання «на потім». Я в захваті від того, наскільки легко й швидко читається текст. Стиль Чернінької захоплює, і, чесно кажучи, це – ідеальне знайомство з авторкою. Вона вміє балансувати між реалістичними деталями та містикою, а її персонажі – живі й багатовимірні. Після прочитання залишилося відчуття, що я стала свідком не просто історії про створення бестселера, а своєрідного психологічно-містичного експерименту про межі людських бажань. І дуже хочеться обговорити цю книгу з іншими: як ви думаєте, чи був Андрій готовий заплатити ціну за свій успіх?

БІЙТЕСЯ СВОЇХ БАЖАНЬ! "Бестселер у борг" Юлії Чернінької — це містичний трилер, який, наче павутиння, обплутав мене з перших сторінок. Його атмосфера, густа і зловісна, не відпускала, доки я не перегорнула останню сторінку. Це читання стало для мене справжнім квитком у минуле, до безтурботних студентських років у моєму улюбленому Львові. Кожна знайома назва — вежа Корнякта, Домініканський собор, Личаківський цвинтар — відлунювала в серці тихим щемом, мов старий, але рідний мотив. Авторка, наче досвідчений гід, провела мене знайомими вулицями, але ці мальовничі декорації приховували темну, моторошну таємницю. Уявіть: молодий і амбітний юнак, на ім'я Андрій, мріє написати бестселер. І раптом шанований професор Антон Хмара (Ентоні) пропонує йому житло, опіку та свою допомогу у написанні першої книги. Це все, про що він так довго мріяв. На всі запитання Андрія щодо оплати професор відповідає загадково. "І де тут підступ?" — запитаєте ви? Звучить як казка, правда? Але не все, що загорнуте в яскраву обгортку, виявляється солодкою цукеркою. Авторка неспішно огортає нас моторошною атмосферою, і ми розуміємо: Андрій потрапив у пастку, погодившись на фатальну угоду. Що ж ми маємо у підсумку? ?️Жаску атмосферу, де старий будинок кишить страхітливими таємницями. ?Прийом "книга у книзі", що дарує нам одразу дві додаткові історії. ?Підступне зло, чорну магію і темні ритуали, від яких волосся стає дибки. Книга читається на одному подиху, її мова — захоплива і гіпнотична. Але, прочитавши її, ви не просто забудете про неї, а будете ще довго думати про ціну успіху. Адже, як кажуть, за все в цьому світі доводиться платити, але іноді ціна виявляється непомірно високою ? "Зло завжди щось пропонує, натомість потім забирає все."

Захоплива історія

Це надзвичайно, позамежно слабко. Враження таке, що авторка ніяк не могла визначитися, психологічний трилер їй кортить написати, а чи напоумливу пролайферську агітку. В підсумку декорації розставлені для трилера, а персонажі, діалоги, конфлікти й проблематика - з брошури, що агітує за заборону переривання вагітності. За декорації в підсумку образливо, вони варті кращого й цікавішого дійства.

В урочищі Саліна на Львівщині, на території солеварного заводу, у перші дні радянсько-німецької війни органи НКВС перед відступом стратили понад три з половиною тисячі людей. Їх катували, розстрілювали й кидали до соляної копальні. Загалом упродовж перших двох тижнів війни у західноукраїнських тюрмах більшовики вбили понад 21тис. в'язнів. Ця трагедія стала історичним тлом для даної книги. Усі персонажі, що живуть у сьогоденні, так чи інакше пов'язані з нею. Чиясь рідня загинула на тій шахті, а хтось являється нащадком тих, хто віддавав накази про розстріл. І всіх їх об'єднає Поклик, що прагне справедливості та відплати. Незважаючи на не надто динамічний сюжет, мене книга захопила і я її прочитала за два дні. Відірватися було неможливо, адже такі зав'язки на минулих подіях мені дуже подобаються. Кожен персонаж своїм життям показував історію з різних сторін. Так ми можемо побачити загальну трагічну та жорстоку картину тих подій. Так, деякі моменти викликали питання стосовно своєї логічності чи послідовності (наприклад, події у пансіонаті були дещо дивними), декотрим персонажам не вистачало адекватності, та мого загального враження від книги це не зіпсувало. Я поставила книзі тверде 5 із 5 і раджу почитати всім, кого цікавлять такі перипетії минулого та теперішнього. А ще читати варто, щоб пам'ятати і не забувати ні мить ціну дружби із "братнім" народом...

Ідея і сюжет були досить цікаві, реалізація була, м'яко кажучи, не дуже. Авторка намагалась ввести чимало героїв, але через це жоден із них не розкритий повністю. А деяких взагалі не зрозуміло навіщо було вписувати. Так і головні герої вийшли не дуже цікавими, не було кому поспівчувати або посимпатизувати. Цікавий момент із використанням картини. Додавало сюжету окремої міфічності чи магічності, але не більше. Потім з’являлись привиди, які начебто й не привиди і поклик, який усіх пов’язує, але чомусь зовсім не був розкритий. І закінчення книжки також було розпливчасте і після прочитання залишилось більше питань. Анотація говорить, що це містичний трилер. Але мені здавалось, що від трилерів мають бути мурашки по тілі або відчуття страху, але від цієї книжки подібних емоцій я не відчула. Ця книжка ніяка.

Після болісного розлучення з Марією Лакрицькою починають коїтися дивні речі: загадкові повідомлення, незнайомці, що виявляються не тими, ким здаються, предмети, що змінюють своє місце. Хтось переслідує її, чи це лише гра уяви? Але одне ясно — небезпека все ближче, і Марія опиняється в центрі зловісних подій. Книга справила на мене неймовірне враження — чудова ідея та її майстерна реалізація. Я настільки прониклася історією головної героїні, що після прочитання ще довго не могла її відпустити, перебуваючи в роздумах. Дуже шкода головну героїню. Попри те, що з певного моменту починаєш здогадуватися про розвиток подій, інтрига зберігається до самого кінця, і фінал залишається непередбачуваним. Це болісна, глибока історія, яку авторка зуміла втілити в такій тонкій книзі, передавши всю її емоційну напругу. Звісно, були моменти, які здалися дивними чи суперечливими, але вони жодним чином не зіпсували загальне враження від цієї неймовірної книги.