«Брати чи не брати?» - ось це питання довго мене мучило, бо з одного боку спокушала приваблива ціна на дану книгу в одній із місцевих книгарень, а з іншого — насторожували критичні відгуки блогерів. Та ще й жіноча інтуїція нашіптувала, що роман Єна Ріда виявиться трохи схожим на «Пазл» Франка Тільє. Проте вчасно підвернувся огляд від @nadin_books_nature і мої сумніви розчинилися, як цукор у гарячій воді. Проковтнула 📖 за день при тому, що моя швидкість читання сягає 🐌 50 с./год. На ½ роману згадала ті розгромні рецензії: «Люди, ви серйозно, шо вам не нравицця? Анотацію ж читали, тут усьо по законам жанру!». Але у фіналі автор перевертає все з ніг на голову і ви потрапляєте у жорстку зону турбулентності. Принаймні мене конкретно тригерило, бо тема дуже чутлива. На багатьох моментах 📖 я повторювала фразу гг "Розумію, про що ти". Не очікувала, що роман буде таким близьким для мене. Під його екранізацією більшість коментаторів пише, що абсолютно нічого не зрозуміли. К\ф Кауфмана поки не планую дивитися, але 📖 я відчула настільки добре, що вкінці ридала ридма над нею. Впевнена, Карл Юнг теж би плакав. Вже 3-й абзац ходжу околяса, наче сон коло вікон. А все тому, що цю 📖 важко не заспойлерити. Наважусь на кілька штрихів. За сюжетом дівчина їде зі своїм хлопцем Джейком до його батьків. Під час подорожі вона міркує над розривом цих стосунків. Головного болю їй додають загадкові послання від незнайомого Додзвонювача. Напружена атмосфера б’є струмом і ти нутром чуєш, що без вбивства тут не обійдеться, правда не відомо, хто кого і коли. Вражена, як вміло автор накинув 🕸️ зловісності і тривожності на такі, здавалося б, безневинні і безпечні речі, як-от музика кантрі, родинна ферма і порожня школа. Відтепер я точно не засиджуватимуся в школі допізна! Якщо ви хотіли навчитись читати чужі думки, то з цією 📖 у вас з'явиться можливість зазирнути у найтемніші закапелки людської свідомості. Не усім сподобається побачене, комусь воно виверне назовні усю душу (як мені), а декому вдасться відчути себе у шкірі «інакших» людей. P.S.1. Бережіть свою «зозульку», аби відповідь на запитання «To be or nоt to be?» була однозначною: «БУТИ!» P.S.2. Дякую видавництву ARTBOOKS за круте оформлення і чудовий професійний переклад!

Книга загалом мені сподобалась, хоча пояснити це без спойлерів складно. Спочатку вона здається повільною й навіть трохи нудною, але поступово наростає напруга, і дрібниці починають тривожити. Атмосфера дуже гнітюча й інтимна, ніби занурюєшся в чужі думки. Фінал неочікуваний і змушує переосмислити все прочитане. Це дивний, психологічний трилер, який більше про відчуття, ніж про відповіді

«Хочу покласти всьому край» Єна Ріда — це справжній психологічний трилер, від якого холодніє всередині.. Читаючи, ти постійно відчуваєш тривогу, але не можеш збагнути, звідки саме вона виникає. «Ти боятимешся. Але не знатимеш, чому…» — ця фраза ідеально описує атмосферу роману. З кожною сторінкою напруга зростає, простір навколо ніби стискається, а сюжет невблаганно веде до шокуючого, моторошного фіналу. Якщо вам подобаються історії про людську свідомість, про те, як автор досліджує глибини психіки, сумніви, страхи та приховані мотиви, — ця книга точно для вас. Рід занурює читача у лабіринт свідомості, де під сумнів ставиться все: свобода волі, реальність, цінність стосунків, страх самотності. Книга, що грає на нервах і залишає післясмак, від якого важко оговтатись.

«Хочу покласти всьому край» Ох і накрутили сюжету в цій малютці. Усього 240 сторінок, а мій мозок зламався. Спочатку мені зовсім не подобалось, я нічого не розуміла. Головні герої перших 100 сторінок їдуть до батьків хлопця й ведуть філософські розмови. Я вже подумала, що весь сюжет буде в машині, і через ці «високі теми» я нічого не зрозумію, буде як із «Зайчиком». Щось схоже, до речі, і було. Але атмосфера… Вона була така моторошна, що, здається, я ще ніде такого не відчувала. Я знала, що це трилер з елементами саспенсу (ага, знову «Зайчик»), але куди все це веде - не розуміла. Якась загроза нависала з кожною сторінкою. Це як дивитися фільм жахів, коли не знаєш, з якого кута вискочить монстр. Це психологічний трилер. Йдеться про зламану психіку та внутрішні конфлікти. І зрозуміло це мені стало лише в кінці. Насправді, автор дає купу підказок протягом книги, але я не з тих, хто любить думати під час читання? Тому засипала питаннями чат гпт - і вам раджу! Бо питань після фіналу буде достатньо. Але розбір був такий чіткий, що я реально сиділа в шоці. Є ще й екранізація цієї книги. Поки не дивилась, але планую, цікаво порівняти з книгою. Однозначно це було щось нове для мене в трилерах. Тож якщо хочеться чогось незвичного й ламаючого мозок - рекомендую!

Що відчуває дівчина, коли її хлопець хоче познайомити зі своїми батьками? А ці батьки живуть на загубленій фермі далеко в глибинці. Можливо вона рада або ж розчарована. Або ж хоче покласти цьому край: цій подорожі, цьому знайомству та цим стосункам. Імені дівчини ми не знаємо, то ж можемо придумати собі особливе ім’я. Хлопець - Джейк їде з дівчиною засніженою трасою. Вони розмовляють, згадують минуле і є речі про які вони мовчать. Сімейка Джейка ще та диковинка: померлі ягнята і поросята (я так і не зрозуміла чому їх не поховали), дивна поведінка матері, таємний підвал. Здавалось ось тут дівчина залишиться назавжди. Але ні, у автора свої плани. Подорож продовжується. Остання зупинка закоханих - стара школа. Саме тут ми бачимо, що все стає явним. Єдине, що я незрозуміла в історії - таємний Додзвонювач, що весь час надзвонював головній героїні. Не зрозуміло ні хто він, ні які його цілі. Книга буде цікава любителям страшилок з химерним завершенням.

Фанати Деніела Кіза оцінять. Дивно що в інтервʼю автора не було цієї відсилки, бо мені ще десь з половини книги пазл почав складатись, але саме по аналогії з психологічними книгами Кіза. Менше з тим, книга класна і тримає в напрузі навіть коли починаєш розуміти що відбувається) цікаво читати відгуки людей, що пишуть, що нічого не зрозуміли))) ну — точно не ваше значить. А взагалі, нетиповий трилер, бо зараз щось все на один манер. Мені прямо таки зайшло, бо люблю оці всякі психологічні штучки і дослідження людської голови. Якщо чекаєте різких поворотів, драми, крові і т.д. - вам не сюди.

Що, що це було ? Здається чи не вперше мені хочеться одразу перечитати книжку. Впевнена, що історія сприйметься по іншому, якщо завідомо знати фінал. Дочитавши до кінця, я повернулась на сторінок 50 назад і перечитала повільно та вдумливо. З самого початку я розуміла, що будуть якісь ігри з розумом героїв і моїм. Так і сталося. Початок був доволі спокійний. Молода пара їде на знайомство з батьками хлопця до якоїсь богом забутої ферми. Але вже тут відчувалась атмосфера тривожної невизначеності та страх невідомого. І знайомство тільки підсилило моє передчуття чогось жахливого. Та саме цікаве і незрозуміле почалося, коли пара вирушила додому, але мусила сповільнитися через снігопад. Історія наповнена Великою кількістю філософських розумів про самотність та саморефлексією. У підсумку, все виявилось не таким як здавалося спочатку. Я сприймала те, що відбувалось за чисту монету, і тільки у фіналі зрозуміла, що автор досліджував не тільки глибину психіки героїв, а й мою ? Це книжка, яка просто так не відпустить. Відпочити з нею не вийде, бо доведеться повертатися думками на початок і переосмислювати все, що відбувалося до фіналу. Проте, я трохи здивована, що прочитавши так багато психологічних трилерів я не розкусила ідею автора ?

Бувають книжки відверто - лайно. І мене дратує витрачений на них час і гроші. Від інтелектуального тут лише одне слово, тому що насипати якимись логічними цитатами на кшталт «поки ми живі у нас є вибір» і все в такому вигляді- то не ознака інтелектуальності. Що там хтось для себе побачив і підкреслив інтелектуального - не розумію, або це люди, які щойно взяли першу книжку в руки, після порно дарк романів,або просто не читали справжньої інтелектуальної літератури. Мовчу вже про переклад з дивними словами, враження типу її мали з такими вивертами української мови зробити, наче мали отримати нагороду «за велику кількість недолугих українських слів вставлених не в тему». Ніякої моторошності тут немає. Ніякої психологічної напруги тут немає. Ніякого страху тут немає. Як і самої логіки цього твору. Посереднє фе. Занадто ніяке, занадто дивне. Нащо таке друкувати - не знаю.??‍♀️ Висновок: недокнига.