Володимир Саркісян

Позитивним аспектом є те, що текст добре структурується і містить приклади з реального життя.

Однак книга має слабкі сторони. Деякі розділи видаються надто поверхневими, немов автор лише ковзає по темі, не заглиблюючись у деталі. Це розчарує більш підготованого читача, який очікує серйознішого наукового підходу. Стиль викладу буває надто сухим або академічним, що зробить читання складним для тих, хто шукає більш легкий і динамічний формат.

Ще один мінус — недостатня увага до сучасних наукових відкриттів. Частина інформації є застарілою, що знижує цінність книги для аудиторії, яка цікавиться актуальними подіями у світі науки.

Загалом, «Хімія повсякдення» підходить для ознайомлення з базовими аспектами хімії у побуті, але не вражає глибиною та новизною подачі матеріалу.

В школі одним із моїх улюблених предметів була хімія. Не цуралась я також історичних книг, детективів, де злочинці та інтригани нишком травили своїх суперників. В цій книзі поєднались дві мої пристрасті - дослідження та історія, і ви також, як і я, зможете, прочитавши цю книгу, дивитись на нещодавні історичні події та історію іншим поглядом

"Убивче зілля. Історія (не)вигаданих отрут" — це захоплююча подорож у світ отруйних речовин, їх історії, використання та впливу на людство.

Особливе враження справляє структура книги: кожен розділ присвячений окремій отруті, її відкриттю, властивостям і трагічним або курйозним випадкам її використання. Наприклад, історії про використання миш'яку в політичних інтригах чи отруєння ціанідом у шпигунських драмах змушують по-новому поглянути на історію.

Автор також приділяє увагу хімії отрут, пояснюючи їхню дію на організм у доступній і зрозумілій формі. Навіть якщо ви не маєте хімічної/медичної освіти, читати про складні механізми токсинів легко й цікаво.

"Убивче зілля" не лише інформує, а й змушує задуматися над етикою використання хімічних речовин та їхнім впливом на людське життя. Це ідеальна книга для всіх, хто цікавиться хімією, історією або просто любить занурюватися в захоплюючі факти.

Я купувала цю книгу разом із "Дослідники смерті" цього ж автора. Вважаю, що це ідеальне комбо. Це як дивитися true crime подкасти)

Для тих, хто колись мріяв бути судмедекспертом чи патологоанатомом😏 Відкривається завіса на деякі специфічні процеси і це дуже цікаво читати. Раджу всім, хто не боїться теми вмирання чи детальних описів кінцевого етапу життя людини.

Крута книга для письменників які пишуть детективи та трилери, реалістично, правдиво та цікаво. У маленькій книжечці зібрано дуже багато крутих фактів та цікавинок.

саме той випадок, коли книга вміло поєднує науку, історію і популярну культуру, роблячи складні теми доступними навіть для тих, хто зовсім не знайомий із судовою медициною чи хімією. Володимир Саркісян із легкістю занурює читача у світ токсикології, розкриваючи таємниці лабораторій судмедекспертизи і навіть пояснюючи, наскільки реалістичними є описані улюблені детективні сюжети.

одна з ключових переваг цієї книги — її інтерактивність. Саркісян ніби веде діалог із читачем, розповідаючи, чому Шерлок Голмс проводив сумнівні досліди в анатомічному театрі, як британське законодавство гальмувало розвиток медицини чи чому Агата Крісті у своїх детективах часто трохи "перебільшувала". такі моменти не лише викликають усмішку, але й спонукають замислитися над тим, наскільки глибоко вкорінені у культурі стереотипи про роботу судмедекспертів.

автор дійсно круто препарує літературні кліше, розкриваючи, як насправді працює виявлення отрут і чи дійсно часник допоможе у боротьбі з вампірами. отримуєш відповіді на запитання, про які ніколи б не подумав, але які захоплюють своєю несподіваністю 🤯

незважаючи на те, що тема книги — смерть і способи її дослідження, сам текст зовсім не похмурий. він написаний із такою легкістю та ясністю, що читати — одне задоволення. це не сухий виклад наукових фактів, а цікава розповідь, яка читається швидко і приносить справжнє задоволення. книга буквально розбиває стереотипи про те, що наукові праці обов’язково мають бути важкими для розуміння. Саркісян демонструє, що хімія може бути захопливою, а судмедекспертиза — цікавою навіть для тих, хто далекий від науки.

особливо хочу відзначити розділи, присвячені міфам про перевертнів і вампірів. виявляється, навіть тут наука має що сказати 😄 такий підхід робить книгу не лише корисною, а й дійсно захопливою. читається легко, а після завершення виникає відчуття, що ти щойно пройшов міні-курс з токсикології та історії.

словом, "Дослідники смерті" здатні вразити навіть найвибагливішого читача. після неї дивишся на звичні речі під новим кутом, тож якщо ви шукаєте щось унікальне, захопливе й водночас інформативне, ця книга обов'язково вам сподобається. тим паче у автора є ще одна не менш цікава книжка, яка стане другим сезоном цього нетипового хімічного серіалу 🧪⚗️

Страшніше жахастиків чи моторошних вигаданих історій можуть бути тільки правдиві та не менш страшні історії з життя. Так криміналіст, хімік і журналіст, за сумісництвом автор цієї книги, коротко описав історію різних трунків, які використовувались протягом історії.
Хоч я не запам’ятала майже жодної назви отруйної речовини і не зовсім розуміла розрахунки в книзі) мене вона здивувала наявністю, окрім сухих фактів, різних прикладів вбивств з історії людства, а також вбивств у відомих літературних творах Дюми, Аґати Крісті, Конан-Дойля та ін.
Дуже цікаво було читати розвінчування міфів, а саме аналіз справжніх випадків, більшість з них були вдалими та деякі спроби були і не успішними або надміру надуманими.
Також дізналася цікавий факт, що саме українець, герой Битви під Крутами провів першу в світі трансплантацію органу у далекому 1933 коли про таке ще не було і мови, і цей подвиг напряму був пов’язаний з історією про отруту.
Не менш цікавим був аналіз самогубства понад 900 людей в американській секті, або історія про шпигуна КДБ який вбивав навіть у Лондоні.
До того ж автор описав і хімічну зброю масового знищення, як вона працює, коли і ким була винайдена. Та головне, що в кінці книги розміщені рекомендації стосовно того що треба робити у разі хімічної атаки на місто.
Тож раджу книгу до прочитання для загального розвитку. Вона достатньо маленька за обсягом, я дійсно справилась за день тож сильно нудьгувати вам від наукових термінів не доведеться, а різні приклади вбивств з літератури та життя тільки ще більше затягнуть читати книгу.

#марафонкнигомам

"До міфологізації отрут доклалися античні філософи, середньовічні лікарі, письменники часів наукової та культурної революцій. На превеликий жаль, ці вигадки переповідають і прикрашають новими домислами нинішні митці, журналісти й блогери."

Чула багацько позитивних відгуків на цю книгу і була впевненою, що вона мені неодмінно сподобається, бо я обожнюю медичну тематику.

Але сталося не так, як гадалося.
Можливо, я читала цю роботу не в той час і не з тим настроєм, чи вона занадто складно чи науково написана.
Складалося враження, що я читаю підручник, а не художню літературу. Хоча насправді тут жанр якраз відноситься не до художки, але хотілося більшої легкості тексту і самих історій.
Місцями було відверто нудно. З середини стало більш-менш цікаво.

Дякую за фото і таблиці.

Вразили дані щодо можливості отруїтися сіллю чи аспірином. Хоча це логічно, бо будь-яке передозування може зашкодити.

А ще шокувала історія про теракт у Токійському метро.
Тепер в мене з'явився новий страх.
І знову назріли думки щодо релігійних угрупувань: ну які віруючі люди бажатимуть sмерtі інших і тим паче vбиvаtимуть когось? Релігія ж зовсім не про це, а навпаки про всепоглинаючу любов та прощення.

Вибачте, трішки відійшла від теми книги, але саме цей момент вразив мене найбільше.

А, якщо чесно, то більш цікаво чомусь було дізнатися не конкретно про отрути і їх дію, а про людей, які їх використовували та мотиви. Мати, яка труїла сина, відправила мене в нокаут.

А от про художню літературу і її перебільшення щодо отрути були очевидними.

Якось так.

Тож я трішки розчарована, але це нормально, не можна догодити всім.

До речі, у самому кінці була корисна інформація про хімічну зброю і як можна захиститися від неї.

Пригадався момент, як ми під час ковіду шукали батьків новий запакований респіратор ще з часів аварії на ЧАЕС. То фільтри в ньому розсипалися і стали порохом. Ми так засмутилися.
А потім, коли почалося широкомасштабка, ми теж жалкували, що немає робочого респіратора, зате запаслися дощовиками і водою із розчинами якимись для змочування маски, щоб бути готовими до хімічних атак ворога.
Зараз чомусь смішно, а тоді було моторошно.

Ну що ж, дякую автору за поради, але сподіваюся, що вони не знадобляться у житті.

Мої уроки хімії були значно цікавіші в школі, ніж ця книжка. Така література не має бути нудною і не бути конспектом з певних тем з хімії, і то досить побіжно виписаних.
Підзаголовок обіцяє щось цікаве, а в результаті нічого нового ви не отримаєте. Хіба про те, що мускатний горіх може бути "непоганим" замінником кокаїну в мінімальних дозах і що деякі протерміновані ліки можна використовувати ще протягом року, просто ніхто не гарантує їхньої ефективності. Та чи нова ця інформація?)
Я люблю часом читати нонфікшн, але після цієї книги швидше нечитун прийде, ніж бажання щось читати ще.

Найбільше у цій книзі мені сподобалась реальна історія про привидів 👻

Ну, точніше, її наукове обгрунтування😁

А вазагалі, автор обрав класний підхід до пояснення складних хімічних тем через художні детективні та містичні твори і образи потойбічних істот та книжкових персонажів.

Не певна, що книга буде цікава широкому загалу - хоча на презентації іншої книги автора був неабиякий аншлаг.

🧐 Мені ж була цікава тема роботи судмедексперта, щоб краще орієнтуватися у кримінальних справах, які я досліджую для своєї майбутньої книги - і саме це я від неї отримала.

Не скажу, що було прям захопливо, але точно простіше і приємніше, ніж читати підручники з судової експертизи (і я знаю, про що кажу, бо намагалась😅)

В основному автор говорить про те, хто саме і чим займається, коли зʼявляється мертве тіло - що робить патологоанатом, танатолог (про цього хлопця я взагалі почула вперше 😳), судмедексперт, токсиколог тощо.

👮 І в який момент виникає підозра про навмисне вбивство - якщо, звісно, є сумніви.

🧪 Ну і багато пише про принцип дії і головне - виявлення різних отруйних речовин.

Тож якщо вам цікава ці інформація, але саме поверхнево, без надмірного занурення - наприклад, так само для написання книги - то почитати варто. Цікаво і не ламає мозок.

🧪"Одні письменники, вигадуючи сюжети для кримiнальних романів, навмисно обирають якусь екзотичну речовину. Другі звертаються до популярних у літературі, але важкодоступних ціаніду калію, морфіну чи навіть ботуліну. У реальному житті oтрути набагато доступніші. Більшість із них можна придбати в звичайних аптеках і крамницях"

🧪 Зізнаюсь, я терпіти не могла хімію в школі. Мені завжди було нудно і незрозуміло, для чого мені всі оті формули! А от якби у мене в той час був такий вчитель, як Володимир Саркісян, я би точно подивилась на цей предмет іншими очима

🧪 "Убивче зілля" розповідає про вигадані та реальні вбивcтва, що були скоєні за допомогою oтрути. Автор розбирає відомі детективні історії, пояснює механізм дії oтрут, підтверджує або спростовує можливість книжкових сюжетів у реальному житті. Агата Крісті, Артур Конан Дойл, Александр Дюма, Жюль Верн - це лише частина відомих імен, які ви зустрінете на сторінках цієї книги

🧪 Це було класно! Твір написаний простою, зрозумілою мовою, тому не варто боятися, що можете в чомусь не розібратися. Автор з гумором та захопливо викладає дуже цікаві факти. Мені сподобалось, книга читалась легко та швидко

🧪 Дуже раджу її всім шанувальникам детективів. А я тепер хочу прочитати інші твори автора. Знайомство з ним вважаю більш, ніж успішним)