Володимир Саркісян

~~~~~
"Усе — отрута і все — ліки, ідеться лише про дозу."
~~~~~

Цікавий нонфікшн, читається досить легко. Тут і історичні приклади, і приклади з літератури, і корисний в сучасних реаліях розділ про те, як діяти в разі хімічної атаки.
Дуже цікаво, що в залежності від дозування та ступеня отруйності одна рослина є знаряддям вбивства, а інша використовується в медицині.
Несподіванкою було дізнатися, що рицинова олія на моїй тумбочці - продукт однієї з найсильніших отрут.

🤎 Це дуже хороша науково-популярна книга, в якій простими доступними словами описуються певні хімічні деталі. Хто не любив хімію в школі, не лякайтеся, тому що все в цій книзі зрозуміло розписано.

🤎Автор цієї книги Володимир Саркісян: хімік, колишній судмедексперт та журналіст. Тому він з темою смерті дуже добре знайомий і знає, про що пише. У "Дослідниках смерті" простою мовою пояснюється, хто такий танатолог, що насправді відбувається в лабораторії судмедекспертизи, як виявляти отрути, в чому помиляються автори детективних романів. Так, навіть Агата Крісті помилялася.

🤎Книга "Дослідники смерті" містить багато цитувань із детективних романів. Це й Агата Крісті, й Артур Конан Дойл, а також приклади з реального життя, в основному з Одеси.

🤎Із цієї книги також можна дізнатися, чому Шерлок Голмс лупцював трупи; чому часник не дієвий проти вампірів з наукової точки зору; чому немає різниці, чим вполювати вовкулаку: срібними кулями чи якимись іншими; чи може одна крапля нікотину вбити коня; чому так складно дізнатися, чи людина померла саме від алкогольного отруєння; чому не можна пити антифриз; чому вкрай важливо турбуватися про димар та який зв’язок між привидами та чадним газом.

🤎Останній пункт мені особисто видався дуже цікавим. Таку детективну історію можна написати, знаючи дію чадного газу на організм людини!

🤎І взагалі кожен пункт цієї книги можна цікаво обіграти й написати хороший роман. Якщо ви письменник і бажаєте віднайти якусь ідею для написання, то "Дослідники смерті" допоможуть вам в цьому. І цим ця книга мені й сподобалася.

🤎А ще тим, що автор міг собі дозволити часом поіронізувати та пожартувати. Тому й читається ця книга дуже легко.
Рекомендую!

Проковтнув цю книгу за два вечори, відриваючись лише тоді, коли починали пекти очі. Автор пише стисло та інформативно, і так, що не набридає. Згадуються цікаві факти із різних періодів історії, фрагменти літературних творів — і все це максимально доречно і інформативно.
Обов'язково куплю другу книгу автора про судмедекспертизу.

Я не очікувала, що ця книга мені аж так сподобається! Мені, людині, далекій від хімії, було майже все зрозуміло з тексту🥹

Автор розповідає про справжні історії отруєння реальних людей, зокрема про Сократа, Локусту та Гамлета-старшого. А також розбирає детально те, як автори детективів «отруювали» персонажів і як головні розслідувачі справ їх викривали. Тут також було і про таких легенд як Еркюль Пуаро та Шерлок Голмс.

Було дуже цікаво читати про розрахунки автора. Наприклад, він неодноразово наводив приклади отруєння персонажів із детективних книг і заперечував, що це було реально. Або, наприклад, розраховував дозу отрути, яку просто не можна було б підсипати. Або ж спочатку заперечував, а потім доводив, яким чином це все ж таки було можливо. Було дуже цікаво читати ці приклади мені, як любительці детективів🔥

Також автор розповів про отруйні рослини та дерева, які ростуть поруч із нами. Я чула, що болиголов є отруйним для людини, але не знала, що аж настільки! А ця рослина росте скрізь як бурʼян. А також дерево тис є отруйним для людини, буквально смертельним.

Останній розділ був присвячений хімічним атакам. І, як зазначив автор, він би хотів, щоб ця інформація нікому з нас не знадобилася, але описав усе, що стосується хімічної атаки та як діяти в цьому випадку. На жаль, в умовах нашого сьогодення ця інформація є дуже важливою до прочитання.

Я лишилася дуже задоволеною від цього нонфікшену, наразі це буквально найкраща прочитала книга цього жанру для мене🥹

Дуже раджу прочитати любителькам історій і детективних романів, а також тим, хто цікавиться отрутами, їхніми видами та тим, що оточує нас і щодня наражає на небезпеку.

Позитивним аспектом є те, що текст добре структурується і містить приклади з реального життя.

Однак книга має слабкі сторони. Деякі розділи видаються надто поверхневими, немов автор лише ковзає по темі, не заглиблюючись у деталі. Це розчарує більш підготованого читача, який очікує серйознішого наукового підходу. Стиль викладу буває надто сухим або академічним, що зробить читання складним для тих, хто шукає більш легкий і динамічний формат.

Ще один мінус — недостатня увага до сучасних наукових відкриттів. Частина інформації є застарілою, що знижує цінність книги для аудиторії, яка цікавиться актуальними подіями у світі науки.

Загалом, «Хімія повсякдення» підходить для ознайомлення з базовими аспектами хімії у побуті, але не вражає глибиною та новизною подачі матеріалу.

В школі одним із моїх улюблених предметів була хімія. Не цуралась я також історичних книг, детективів, де злочинці та інтригани нишком травили своїх суперників. В цій книзі поєднались дві мої пристрасті - дослідження та історія, і ви також, як і я, зможете, прочитавши цю книгу, дивитись на нещодавні історичні події та історію іншим поглядом

"Убивче зілля. Історія (не)вигаданих отрут" — це захоплююча подорож у світ отруйних речовин, їх історії, використання та впливу на людство.

Особливе враження справляє структура книги: кожен розділ присвячений окремій отруті, її відкриттю, властивостям і трагічним або курйозним випадкам її використання. Наприклад, історії про використання миш'яку в політичних інтригах чи отруєння ціанідом у шпигунських драмах змушують по-новому поглянути на історію.

Автор також приділяє увагу хімії отрут, пояснюючи їхню дію на організм у доступній і зрозумілій формі. Навіть якщо ви не маєте хімічної/медичної освіти, читати про складні механізми токсинів легко й цікаво.

"Убивче зілля" не лише інформує, а й змушує задуматися над етикою використання хімічних речовин та їхнім впливом на людське життя. Це ідеальна книга для всіх, хто цікавиться хімією, історією або просто любить занурюватися в захоплюючі факти.

Я купувала цю книгу разом із "Дослідники смерті" цього ж автора. Вважаю, що це ідеальне комбо. Це як дивитися true crime подкасти)

Для тих, хто колись мріяв бути судмедекспертом чи патологоанатомом😏 Відкривається завіса на деякі специфічні процеси і це дуже цікаво читати. Раджу всім, хто не боїться теми вмирання чи детальних описів кінцевого етапу життя людини.

Крута книга для письменників які пишуть детективи та трилери, реалістично, правдиво та цікаво. У маленькій книжечці зібрано дуже багато крутих фактів та цікавинок.

саме той випадок, коли книга вміло поєднує науку, історію і популярну культуру, роблячи складні теми доступними навіть для тих, хто зовсім не знайомий із судовою медициною чи хімією. Володимир Саркісян із легкістю занурює читача у світ токсикології, розкриваючи таємниці лабораторій судмедекспертизи і навіть пояснюючи, наскільки реалістичними є описані улюблені детективні сюжети.

одна з ключових переваг цієї книги — її інтерактивність. Саркісян ніби веде діалог із читачем, розповідаючи, чому Шерлок Голмс проводив сумнівні досліди в анатомічному театрі, як британське законодавство гальмувало розвиток медицини чи чому Агата Крісті у своїх детективах часто трохи "перебільшувала". такі моменти не лише викликають усмішку, але й спонукають замислитися над тим, наскільки глибоко вкорінені у культурі стереотипи про роботу судмедекспертів.

автор дійсно круто препарує літературні кліше, розкриваючи, як насправді працює виявлення отрут і чи дійсно часник допоможе у боротьбі з вампірами. отримуєш відповіді на запитання, про які ніколи б не подумав, але які захоплюють своєю несподіваністю 🤯

незважаючи на те, що тема книги — смерть і способи її дослідження, сам текст зовсім не похмурий. він написаний із такою легкістю та ясністю, що читати — одне задоволення. це не сухий виклад наукових фактів, а цікава розповідь, яка читається швидко і приносить справжнє задоволення. книга буквально розбиває стереотипи про те, що наукові праці обов’язково мають бути важкими для розуміння. Саркісян демонструє, що хімія може бути захопливою, а судмедекспертиза — цікавою навіть для тих, хто далекий від науки.

особливо хочу відзначити розділи, присвячені міфам про перевертнів і вампірів. виявляється, навіть тут наука має що сказати 😄 такий підхід робить книгу не лише корисною, а й дійсно захопливою. читається легко, а після завершення виникає відчуття, що ти щойно пройшов міні-курс з токсикології та історії.

словом, "Дослідники смерті" здатні вразити навіть найвибагливішого читача. після неї дивишся на звичні речі під новим кутом, тож якщо ви шукаєте щось унікальне, захопливе й водночас інформативне, ця книга обов'язково вам сподобається. тим паче у автора є ще одна не менш цікава книжка, яка стане другим сезоном цього нетипового хімічного серіалу 🧪⚗️

Страшніше жахастиків чи моторошних вигаданих історій можуть бути тільки правдиві та не менш страшні історії з життя. Так криміналіст, хімік і журналіст, за сумісництвом автор цієї книги, коротко описав історію різних трунків, які використовувались протягом історії.
Хоч я не запам’ятала майже жодної назви отруйної речовини і не зовсім розуміла розрахунки в книзі) мене вона здивувала наявністю, окрім сухих фактів, різних прикладів вбивств з історії людства, а також вбивств у відомих літературних творах Дюми, Аґати Крісті, Конан-Дойля та ін.
Дуже цікаво було читати розвінчування міфів, а саме аналіз справжніх випадків, більшість з них були вдалими та деякі спроби були і не успішними або надміру надуманими.
Також дізналася цікавий факт, що саме українець, герой Битви під Крутами провів першу в світі трансплантацію органу у далекому 1933 коли про таке ще не було і мови, і цей подвиг напряму був пов’язаний з історією про отруту.
Не менш цікавим був аналіз самогубства понад 900 людей в американській секті, або історія про шпигуна КДБ який вбивав навіть у Лондоні.
До того ж автор описав і хімічну зброю масового знищення, як вона працює, коли і ким була винайдена. Та головне, що в кінці книги розміщені рекомендації стосовно того що треба робити у разі хімічної атаки на місто.
Тож раджу книгу до прочитання для загального розвитку. Вона достатньо маленька за обсягом, я дійсно справилась за день тож сильно нудьгувати вам від наукових термінів не доведеться, а різні приклади вбивств з літератури та життя тільки ще більше затягнуть читати книгу.